www.wikidata.uk-ua.nina.az

Бабич Сергій Олексійович Сергій Олексійович Бабич нар 13 грудня 1939 Рогачів Баранівський район Житомирська область 24 с

Бабич Сергій Олексійович

Сергій Олексійович Бабич (нар. 13 грудня 1939, Рогачів, Баранівський район, Житомирська область — 24 серпня 2016, м. Житомир) — український громадський та політичний діяч, дисидент, націоналіст, багаторічний в'язень російських концтаборів; провів у неволі 27 років і 4 місяці, з них 24 роки — в камерах. Лицар Ордена «За мужність».

Сергій Бабич
Народився 13 грудня 1939(1939-12-13)
Рогачів
Помер 24 серпня 2016(2016-08-24) (76 років)
Житомир
Поховання Рогачів
Громадянство  УРСР→ Україна
Національність українець
Діяльність революціонер
Відомий завдяки громадський діяч
Партія КУН
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабич.

Життєпис ред.

Сергій Бабич в молодості

Сергій Бабич народився 13 грудня 1939 року в селі Рогачів Баранівського району Житомирської області у селянській родині. У рідному селі закінчив 7 класів. З 1959 працював на Житомирському меблевому комбінаті, одночасно навчаючись у вечірній школі.

Після звільнення в 1989 році проживав у місті Житомир. Брав дуже активну участь у громадському житті — жодне зібрання чи мітинг національних сил не відбувалось без Сергія Бабича.

Похований 25 серпня 2016 року поруч із батьком, матір'ю, братами і сестрами у рідному селі Рогачів, де заздалегідь поклав каменя-валуна з написом «С. О. БАБИЧ», поки що без дат.

Боротьба проти російсько-більшовицького режиму ред.

Перший арешт ред.

Вперше заарештований КГБ 13 квітня 1960 за розповсюдження антикомуністичних листівок із закликом до робітників не просити, а вимагати своїх прав, з гаслом «Геть комуністичну систему гніту і терору!». Засуджений Житомирським обласним судом 26 травня 1960 за ст. 7 ч. 1 Закону СРСР від 25.12.1958 «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» на 3 роки ув'язнення. Термін відбував у таборах Мордовії та у Владимирській тюрмі.

Другий арешт ред.

Скоро після звільнення допоміг недавньому співв'язневі Борису Бульбинському розповсюдити в Житомирі листівки з ідеями демократизації, багатопартійності, проти відродження сталінізму. Заарештований 27 вересня 1963 року. На закритому засіданні суду в Рівному не визнав себе винним, не каявся, а попросив суд записати, що він остаточно переконався у правоті українського націоналізму. Був засуджений на 10 років таборів особливого (камерного) режиму та визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Карався в таборі № 10 у Мордовії. 14 серпня 1964 року втік із робочої зони. Командиром взводу, який через дві доби піймав Бабича, виявився його односельчанин, тому його не вбили і навіть не побили. У жовтні 1964 року засуджений ще на 10 років таборів особливого режиму, починаючи з дня суду, з них 3 роки тюремного ув'язнення.

24 грудня 1964 року на вокзалі у Владимирі, під час посадки у «воронки», Бабич кинувся поміж двох лав ошелешених конвоїрів. Поранений у ліве стегно. Його не лікували, рана гнила. В розслідуванні участі не брав. На суді 19 лютого 1965 року заявив, що комуністи термін «революціонер-професіонал» підмінили терміном «особливо небезпечний рецидивіст». Спрямований на психіатричну експертизу. Владимирський суд призначив покарання 3 роки тюремного ув'язнення.

З літа 1972 знову був у Мордовії. У 1974 році, за рік до закінчення терміну, Бабича перевели в 19-й табір суворого режиму (сел. Лісне). Брав участь у боротьбі за Статус політв'язня. Звільнений 27 січня 1975 року.

Третій арешт ред.

Після звільнення з табору проживав у рідному селі. 11 червня 1976 року був знову заарештуваний в дорозі на Волинь; відвезли в Житомирське УВС, побили, вимагаючи зізнань у викраденні зброї в шкільному військовому кабінеті. Суд не мав достатніх доказів його причетности до викрадення зброї, однак виніс максимальний вирок: 5 років тюремного ув'язнення та 10 років таборів особливого режиму за ст. 223 КК УРСР («викрадення зброї»).

Карався у Вінницькій в'язниці, в Бердичеві, Ізяславі, Луганську, Городищі, знову у Вінниці. В кінці листопада 1983 року в Бабича вилучили автобіоґрафію (писав про Владимирський централ, про Мордовські табори). 13 грудня 1983 року його кинули в «прес-хату» — камеру з карними в'язнями, які дістали завдання побити його. Після жорстокого побиття капітан сказав: «Ну що? Я ж тобі казав: не пиши».

С. Бабича, як в'язня сумління, захищала «Міжнародна амністія». Про це писала газета «Известия» у статті «Кого защищаете, господа?» (№ 200 (19570), 26.08.1980 р.)

23 травня 1989 року померла мати Сергія. Він просив звозити його на похорон. Дорогу собі й конвою — 120 км — згоден був оплатити. Відмовили. Через два тижні, 7 червня 1989 року, Бабича звільнили — за 8 місяців до закінчення терміну.

Громадська та політична діяльність ред.

Після звільнення Сергій Бабич вступив в Українську Гельсінську Спілку, а з її перетворенням на партію став членом Української Республіканської партії. З леґалізацією в 1992 році ОУН(б) в Україні під назвою «Конгрес українських націоналістів» очолював її Житомирську обласну організацію. Висувався кандидатом у народні депутати в 1996 і 1998 роках.

Разом із мешканцем села Базар Народицького району Павлом Єсипчуком знайшов поховання загиблих у бою з червоними бандитами вояків Повстанської Армії — учасників Другого Зимового походу, якими командував ґенерал-хорунжий Юрко Тютюнник і впорядкував їхні могили. Разом з архітектором Олександром Борисом керував спорудженням меморіалу в Базарі.

2016 року видав книжку спогадів і роздумів «Дорогою безглуздя». Це неоціненні свідчення про совєцький тоталітарний режим — по обидва боки колючого дроту, про багатьох політв'язнів.

Нагороди ред.

Указом Президента України В. Ющенка № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи» від 18 листопада 2009 року «за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та політичну і громадську діяльність» С. Бабич нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Вшанування пам'яти ред.

16 вересня 2017 року встановлено пам'ятну таблицю на будинкові в Житомирі, де жив Сергій Бабич.

Примітки ред.

  1. . Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.
  2. . Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  3. . Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 28 серпня 2016.
  4. . Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2017.
  5. . Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.

Бібліоґрафія ред.

  • Бабич С. Дорогою безглуздя (З прожитого, пережитого, збагненого) [ 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Житомир : Рута. — 2016. — 292 с., фото — 24 с.
  • Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. — Нью-Йорк. 1980—1985 рр. — 1981: 2; 1982: 7/8-16. 10-16; 1984: 7/8-63, 7/8-64, 10-15; 1985: 10-10, 10-19.
  • Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку… // Шлях перемоги. — 1998. — 25 лютого.
  • Інтерв'ю Сергія Бабича [ 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Голос громадянина — Житомир, 1990. — № 20, № 22. — жовтень; ж. «Світло спілкування») м. Житомир), № 13, 2011. — С. 70–85.
  • Крок до незалежності // Вільне слово, № 20. Житомир. –1991. — 1 червня.
  • Овсієнко В. Бабич С.О. // Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина І. — Харків : Харківська правозахисна група; "Права людини", 2006. — Т. 1. — С. 54-57. — 1500 прим. — ISBN 966-8919-09-2.
  • Могили полеглих у Другому зимовому поході — Базар, Малі Миньки, Звіздаль // Шляхами творення української державності: За матеріалами регіональної науково-практичної конференції «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917—1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)». — Житомир, 2006. — C. 20–27.
  • Пам'ятаймо про мужнього борця // Слово Просвіти. — 2016. — № 36 (880) (8—14 жовт.). — С. 6.
  • Перебудова російської імперії та руйнація України // Спецвипуск ґазети «Клич» (Житомир) — 1996. — Лютий.
  • Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. — К. : Видавництво ім. О. Теліги, 1998. — С. 97.
  • Рух опору в Україні: 1960—1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К. : Смолоскип, 2010. — С. 63–64; 2-е вид.: 2012 р., — С. 70–71.
  • Интервью Сергея Бабича. // Страничка узника (Москва), 1989. — № 7—8.
  • Кого защищаете, господа? // Известия, № 200 (19570).— 1980. — 26 августа.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sergij Oleksijovich Babich nar 13 grudnya 1939 Rogachiv Baranivskij rajon Zhitomirska oblast 24 serpnya 2016 m Zhitomir ukrayinskij gromadskij ta politichnij diyach disident nacionalist bagatorichnij v yazen rosijskih konctaboriv proviv u nevoli 27 rokiv i 4 misyaci z nih 24 roki v kamerah Licar Ordena Za muzhnist Sergij BabichNarodivsya 13 grudnya 1939 1939 12 13 RogachivPomer 24 serpnya 2016 2016 08 24 76 rokiv ZhitomirPohovannya RogachivGromadyanstvo URSR UkrayinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist revolyucionerVidomij zavdyaki gromadskij diyachPartiya KUNNagorodi Orden Za muzhnist I stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Babich Zmist 1 Zhittyepis 2 Borotba proti rosijsko bilshovickogo rezhimu 2 1 Pershij aresht 2 2 Drugij aresht 2 3 Tretij aresht 3 Gromadska ta politichna diyalnist 4 Nagorodi 5 Vshanuvannya pam yati 6 Primitki 7 Bibliografiya 8 PosilannyaZhittyepis red nbsp Sergij Babich v molodosti Sergij Babich narodivsya 13 grudnya 1939 roku v seli Rogachiv Baranivskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti u selyanskij rodini U ridnomu seli zakinchiv 7 klasiv Z 1959 pracyuvav na Zhitomirskomu meblevomu kombinati odnochasno navchayuchis u vechirnij shkoli Pislya zvilnennya v 1989 roci prozhivav u misti Zhitomir Brav duzhe aktivnu uchast u gromadskomu zhitti zhodne zibrannya chi miting nacionalnih sil ne vidbuvalos bez Sergiya Babicha Pohovanij 25 serpnya 2016 roku poruch iz batkom matir yu bratami i sestrami u ridnomu seli Rogachiv 1 de zazdalegid poklav kamenya valuna 2 z napisom S O BABICh poki sho bez dat Borotba proti rosijsko bilshovickogo rezhimu red Pershij aresht red Vpershe zaareshtovanij KGB 13 kvitnya 1960 za rozpovsyudzhennya antikomunistichnih listivok iz zaklikom do robitnikiv ne prositi a vimagati svoyih prav z gaslom Get komunistichnu sistemu gnitu i teroru Zasudzhenij Zhitomirskim oblasnim sudom 26 travnya 1960 za st 7 ch 1 Zakonu SRSR vid 25 12 1958 Pro kriminalnu vidpovidalnist za derzhavni zlochini na 3 roki uv yaznennya Termin vidbuvav u taborah Mordoviyi ta u Vladimirskij tyurmi V 1962 roci ya vzhe znav sho ne matimu sim yi sho ne budu prichetnim do prodovzhennya lyudskogo rodu Ya ne mig narodzhuvati rabiv Ya buv rabom a rab ne povinen narodzhuvati raba ce amoralno Zi spogadiv S Babicha Drugij aresht red Skoro pislya zvilnennya dopomig nedavnomu spivv yaznevi Borisu Bulbinskomu rozpovsyuditi v Zhitomiri listivki z ideyami demokratizaciyi bagatopartijnosti proti vidrodzhennya stalinizmu Zaareshtovanij 27 veresnya 1963 roku Na zakritomu zasidanni sudu v Rivnomu ne viznav sebe vinnim ne kayavsya a poprosiv sud zapisati sho vin ostatochno perekonavsya u pravoti ukrayinskogo nacionalizmu Buv zasudzhenij na 10 rokiv taboriv osoblivogo kamernogo rezhimu ta viznanij osoblivo nebezpechnim recidivistom Karavsya v tabori 10 u Mordoviyi 14 serpnya 1964 roku vtik iz robochoyi zoni Komandirom vzvodu yakij cherez dvi dobi pijmav Babicha viyavivsya jogo odnoselchanin tomu jogo ne vbili i navit ne pobili U zhovtni 1964 roku zasudzhenij she na 10 rokiv taboriv osoblivogo rezhimu pochinayuchi z dnya sudu z nih 3 roki tyuremnogo uv yaznennya 24 grudnya 1964 roku na vokzali u Vladimiri pid chas posadki u voronki Babich kinuvsya pomizh dvoh lav osheleshenih konvoyiriv Poranenij u live stegno Jogo ne likuvali rana gnila V rozsliduvanni uchasti ne brav Na sudi 19 lyutogo 1965 roku zayaviv sho komunisti termin revolyucioner profesional pidminili terminom osoblivo nebezpechnij recidivist Spryamovanij na psihiatrichnu ekspertizu Vladimirskij sud priznachiv pokarannya 3 roki tyuremnogo uv yaznennya Z lita 1972 znovu buv u Mordoviyi U 1974 roci za rik do zakinchennya terminu Babicha pereveli v 19 j tabir suvorogo rezhimu sel Lisne Brav uchast u borotbi za Status politv yaznya Zvilnenij 27 sichnya 1975 roku Tretij aresht red Pislya zvilnennya z taboru prozhivav u ridnomu seli 11 chervnya 1976 roku buv znovu zaareshtuvanij v dorozi na Volin vidvezli v Zhitomirske UVS pobili vimagayuchi ziznan u vikradenni zbroyi v shkilnomu vijskovomu kabineti Sud ne mav dostatnih dokaziv jogo prichetnosti do vikradennya zbroyi odnak vinis maksimalnij virok 5 rokiv tyuremnogo uv yaznennya ta 10 rokiv taboriv osoblivogo rezhimu za st 223 KK URSR vikradennya zbroyi Karavsya u Vinnickij v yaznici v Berdichevi Izyaslavi Lugansku Gorodishi znovu u Vinnici V kinci listopada 1983 roku v Babicha viluchili avtobiografiyu pisav pro Vladimirskij central pro Mordovski tabori 13 grudnya 1983 roku jogo kinuli v pres hatu kameru z karnimi v yaznyami yaki distali zavdannya pobiti jogo Pislya zhorstokogo pobittya kapitan skazav Nu sho Ya zh tobi kazav ne pishi S Babicha yak v yaznya sumlinnya zahishala Mizhnarodna amnistiya Pro ce pisala gazeta Izvestiya u statti Kogo zashishaete gospoda 200 19570 26 08 1980 r 23 travnya 1989 roku pomerla mati Sergiya Vin prosiv zvoziti jogo na pohoron Dorogu sobi j konvoyu 120 km zgoden buv oplatiti Vidmovili Cherez dva tizhni 7 chervnya 1989 roku Babicha zvilnili za 8 misyaciv do zakinchennya terminu Ya opinivsya za vorotami taboru Prichin dlya radosti ne bulo Adzhe ya ne vtik mene zvilnili A na voli nabiraye oboroti perebudova I vse zh skazhu vidverto radosti i vid perebudovi ya ne vidchuvav Adzhe ya ne budivelnik Ya rujnivnik Imperiya zavalyuvalas bez mene Ya tak nichogo ne spaliv ne pidirvav i zhodnogo razu ne zastosuvav zbroyu Gromadska ta politichna diyalnist red Pislya zvilnennya Sergij Babich vstupiv v Ukrayinsku Gelsinsku Spilku a z yiyi peretvorennyam na partiyu stav chlenom Ukrayinskoyi Respublikanskoyi partiyi Z legalizaciyeyu v 1992 roci OUN b v Ukrayini pid nazvoyu Kongres ukrayinskih nacionalistiv ocholyuvav yiyi Zhitomirsku oblasnu organizaciyu Visuvavsya kandidatom u narodni deputati v 1996 i 1998 rokah Razom iz meshkancem sela Bazar Narodickogo rajonu Pavlom Yesipchukom znajshov pohovannya zagiblih u boyu z chervonimi banditami voyakiv Povstanskoyi Armiyi uchasnikiv Drugogo Zimovogo pohodu yakimi komanduvav general horunzhij Yurko Tyutyunnik i vporyadkuvav yihni mogili Razom z arhitektorom Oleksandrom Borisom keruvav sporudzhennyam memorialu v Bazari 3 2016 roku vidav knizhku spogadiv i rozdumiv Dorogoyu bezgluzdya Ce neocinenni svidchennya pro sovyeckij totalitarnij rezhim po obidva boki kolyuchogo drotu pro bagatoh politv yazniv Ya prosidiv 27 rokiv ta 4 misyaci z nih ponad 24 roki v kamerah Faktichno v mene vidibrali najkrashi roki zhittya mozhna skazati vidibrali zhittya Ale ya nikoli ne sprijmav ce yak tragediyu Pershij rik drugij ya perezhivav sho vidirvali vid voli sho ya zavdav gorya blizkim ne mozhu buti oporoyu menshim bratam sestram A potim ya vzhe divivsya na vse bajduzhe Pid chas pershogo uv yaznennya ya zamislivsya nad sensom zhittya i prijshov do pesimistichnih visnovkiv svit ya pobachiv tragichno U Dostoyevskogo dusha plache vid vsedozvolenosti Kamyu dijshov do togo sho nema riznici likuvati hvorih na prokazu chi topiti pechi krematoriyu ale ye lyudi yaki vibirayut likuvannya lyudej Priblizno takim buv mij vibir ya pochav vidstoyuvati spravedlivist stavshi na bik tih hto likuye lyudej Yaksho ya bachiv sho lyudi chinyat yakes zlo zavdayut inshim bolyu mene ce oburyuvalo ya ne mig zalishatisya zboku Nagorodi red Ukazom Prezidenta Ukrayini V Yushenka 939 2009 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Dnya Svobodi vid 18 listopada 2009 roku za viznachnij osobistij vnesok u vidstoyuvannya nacionalnoyi ideyi stanovlennya i rozvitok Ukrayinskoyi nezalezhnoyi derzhavi ta politichnu i gromadsku diyalnist S Babich nagorodzhenij ordenom Za muzhnist I stupenya 4 Vshanuvannya pam yati red 16 veresnya 2017 roku vstanovleno pam yatnu tablicyu na budinkovi v Zhitomiri de zhiv Sergij Babich 5 Primitki red Pam yati Babicha Sergiya Oleksandrovicha Arhiv originalu za 24 serpnya 2017 Procitovano 24 serpnya 2017 U Den Nezalezhnosti pomer zhitomirskij borec za volyu Sergij Babich Arhiv originalu za 28 serpnya 2016 Procitovano 31 serpnya 2016 90 rokiv Drugomu Zimovomu pohodovi Arhiv originalu za 17 veresnya 2016 Procitovano 28 serpnya 2016 Ukaz Prezidenta Ukrayini 939 2009 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Dnya Svobodi Arhiv originalu za 22 veresnya 2016 Procitovano 24 serpnya 2017 Bilya budinku pravosuddya vidkrili doshku pam yati zhitomiryaninu yakij 27 rokiv vidsidiv v radyanskih taborah Arhiv originalu za 17 veresnya 2017 Procitovano 16 veresnya 2017 Bibliografiya red Babich S Dorogoyu bezgluzdya Z prozhitogo perezhitogo zbagnenogo Arhivovano 28 serpnya 2016 u Wayback Machine Zhitomir Ruta 2016 292 s foto 24 s Visnik represij v Ukrayini Zakord predst vo Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi Red uporyad N Svitlichna Nyu Jork 1980 1985 rr 1981 2 1982 7 8 16 10 16 1984 7 8 63 7 8 64 10 15 1985 10 10 10 19 De obsheye dobro v upadku zabud otcya zabud i matku Shlyah peremogi 1998 25 lyutogo Interv yu Sergiya Babicha Arhivovano 28 serpnya 2016 u Wayback Machine Golos gromadyanina Zhitomir 1990 20 22 zhovten zh Svitlo spilkuvannya m Zhitomir 13 2011 S 70 85 Krok do nezalezhnosti Vilne slovo 20 Zhitomir 1991 1 chervnya Ovsiyenko V Babich S O Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi j kolishnogo SRSR T 1 Ukrayina Chastina I Harkiv Harkivska pravozahisna grupa Prava lyudini 2006 T 1 S 54 57 1500 prim ISBN 966 8919 09 2 Mogili poleglih u Drugomu zimovomu pohodi Bazar Mali Minki Zvizdal Shlyahami tvorennya ukrayinskoyi derzhavnosti Za materialami regionalnoyi naukovo praktichnoyi konferenciyi Borotba ukrayinskogo narodu za derzhavnu nezalezhnist v 1917 1921 rokah do 85 richchya Drugogo Zimovogo pohodu Zhitomir 2006 C 20 27 Pam yatajmo pro muzhnogo borcya Slovo Prosviti 2016 36 880 8 14 zhovt S 6 Perebudova rosijskoyi imperiyi ta rujnaciya Ukrayini Specvipusk gazeti Klich Zhitomir 1996 Lyutij Rusnachenko A Nacionalno vizvolnij ruh v Ukrayini K Vidavnictvo im O Teligi 1998 S 97 Ruh oporu v Ukrayini 1960 1990 Enciklopedichnij dovidnik Peredm Osipa Zinkevicha Olesya Obertasa K Smoloskip 2010 S 63 64 2 e vid 2012 r S 70 71 Intervyu Sergeya Babicha Stranichka uznika Moskva 1989 7 8 Kogo zashishaete gospoda Izvestiya 200 19570 1980 26 avgusta Posilannya red Babich Sergij Oleksijovich Arhivovano 28 serpnya 2016 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Babich Sergij Oleksijovich amp oldid 36584886