Ґліцинія китайська (Wisteria sinensis) — вид квіткової рослини з родини бобових походженням з Китаю, з провінцій Гуансі, Ґуйчжоу, Хебей, Хенань, Хубей, Шеньсі та Юньнань. Росте 20–30 метрів заввишки, це листяна ліана. Широко культивується в помірних регіонах, цінується за звивисті стебла та масу запашних квітів у висячих кетягах навесні.
| Ґліцинія китайська | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Триба: | Millettieae |
| Рід: | Ґліцинія (Wisteria) |
| Вид: | Ґліцинія китайська (W. sinensis) |
| Біноміальна назва | |
| Wisteria sinensis |
Опис Редагувати
Ґліцинія китайська чіпляється за опорні рослини або рукотворні конструкції за допомогою витких стебел, закручених проти годинникової стрілки. Листя блискуче, зелене, перистоскладне, 10–30 см в довжину, з 9-13 довгастими листочками по 2–6 см завдовжки. Квітки білі, фіолетові або сині, утворюються 15–20 см кетяги до появи листя навесні. Квіти на кожному кетягу розкриваються одночасно перед розвитком листя і мають характерний аромат, подібний до виноградного. Незважаючи на те, що має коротші суцвіття, ніж ґліцинія японська, вона часто має більшу кількість суцвіть. Плід — сплющений, коричневий, оксамитовий, бобоподібний стручок 5–10 завдовжки з товстим дископодібним насінням близько 1 см в діаметрі, розташованим рівномірно всередині; стручки дозрівають влітку, тріскаються і скручуються, викидаючи насіння; порожні стручки часто зберігаються до зими. Однак продуктивність насіння часто низька, і більша частина відновлювального зростання відбувається завдяки відводкам та кореневим живцям.
Усі частини рослини містять глікозид, який називається ґліциніном, токсичний якщо його з'їсти і може спричинити нудоту, блювоту, болі в шлунку та діарею. Випадки отруєння дітей ґліцинією були у багатьох країнах, викликаючи гастроентерит легкого та тяжкого ступеня.
Вирощування та історія Редагувати
Ґліцинія китайська була невідома на заході до 1816 р., коли кілька агентів Ост-Індської компанії, що працювали в Китаї, відправили живці до Англії. Протягом наступних кількох десятиліть рослина стала і залишається однією з найвищих декоративних ліан у садах помірних широт у всьому світі. 200-річний екземпляр, який росте на пивоварні Гріффіна в місті Чизвік, Лондон, часто називають найстарішою рослиною ґліцинії у Великій Британії.
Ґліцинія стала інвазійним видом у деяких районах східної частини Сполучених Штатів де клімат близький до клімату Китаю.
Ґліцинію китайську найчастіше висаджують вздовж садових стін, вздовж зовнішньої частини будівель або над перголою, щоб створити алеї звислих квітів під час цвітіння. Її також можна культивувати як окремо стояче дерево.
Ґліцинія китайська більш чутлива до холоду, ніж ґліцинія американська (Wisteria frutescens) та ґліцинія японська (Wisteria floribunda). Хоча корені витривалі до зони 5 USDA (-20 за Фаренгейтом), сама лоза може зазнати серйозного вимерзання під час таких похолодань. Більше того, частота весняних заморозків у зонах 5 і 6 може вбити приховані квіткові бруньки, так що рослина зможе лише епізодично цвісти.
Зразок площею в один акр (4000 м2), розташований у Сьєрра-Мадре, штат Каліфорнія, визнаний Книгою рекордів Ґіннеса як найбільша у світі квітуча рослина ґліцинії.
Сорти Редагувати
Білоквітучий сорт Wisteria sinensis 'Alba' був виявлений у саду ботаніком Робертом Форчуном у 1844 році, з якого він взяв живці для Королівського садівничого товариства.
Окрім білоцвітої «Альби», інший сорт «Проліфік» має класичні фіолетові квіти, але в більшій кількості і з більшими кетягами. Цвіте також у більш ранньому віці, ніж традиційний сорт. Сорт 'Аметист' має більш глибокі кольори червонувато-фіолетових квітів, які також надзвичайно запашні. Сорти «Проліфік», «Аметист» та «Жако» отримали нагороди Королівського садівничого товариства за садові заслуги
Галерея Редагувати
Список літератури Редагувати
- Wisteria sinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Parks & Gardens UK. 8 лютого 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
- . Yourlocalguardian.co.uk. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 30 липня 2015.
- . www.fullers.co.uk. 6 травня 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 5 червня 2017.
- Natural Resources Conservation Service, United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 13 грудня 2014.
- Palma, Claudia (March 10, 2016). What to know if you're heading to Sierra Madre's Wistaria Festival [ 13 березня 2017 у Wayback Machine.]. Retrieved August 21, 2016.
- . Missouribotanicalgarden.org. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 29 листопада 2017.
- Peter., Valder (1995). Wisterias : a comprehensive guide. Portland, Or.: Timber Press. ISBN 0881923184. OCLC 32647814.
- . RHS. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- . RHS. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- . RHS. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- . Royal Horticultural Society. July 2017. с. 108. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 18 лютого 2019.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґліцинія китайська