www.wikidata.uk-ua.nina.az

Трилобіти Час існування Нижній Кембрій Верхній ПермРеконструкція трилобіта виду Eoredlichia intermediaБіологічна класифі

Трилобіти

?
†Трилобіти
Час існування: Нижній Кембрій — Верхній Перм

Реконструкція трилобіта виду Eoredlichia intermedia
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: † Трилобітоподібні (Trilobitomorpha)
Клас: † Trilobita (Trilobita)
Walch, 1771
Ряди
Посилання
Вікісховище: Trilobita
EOL: 46544725
Fossilworks: 103809 19100, 103809

Трилобі́ти (лат. Trilobita) — клас вимерлих морських членистоногих, для яких характерний поділ панцира на три поздовжні частини. Займали різноманітні екологічні ніші. З'явилися на початку кембрію, наприкінці ордовика різко скорочується загальна кількість видів, у період силуру й девону скорочення числа триває, а до середини пермського періоду вимирають усі трилобіти. Мають велике значення для стратиграфії нижнього палеозою.

Морфологія Редагувати

1) цефалон; 2) торакс; 3) пігідій.

Трилобіти мали сплющене тіло еліптичної форми, у більшості довжина сягала 3-10 см (рідко 5 мм або 45-70 см). Тіло складалося з головного (цефалона), тулубного (торакса) і хвостового (пігідія) відділів. Двома поздовжними борознами воно поділялося на осьову і дві бічні частини. Зі спинної сторони було покрите сильно мінералізованим хітиновим покривом, з черевної — тонкою невапняковою мембраною. Головний відділ за формою нагадував щит, осьова частина (глабелла) якого була гладка або з борознами (1-4), які поділяли його на лопасті. По боках глабелли розташовувалися щоки з очима — фасетковими (зі щільно притиснутими багатокутними лінзами, число яких сягало до 15 000) або агрегатними (з двоопуклих лінз числом від 2 до 300—400). Форма очей зазвичай була круглою, але зустрічалися й напівкруглі чи серпоподібні. В деяких видів очі містилися на стеблоподібних виростах. Кількість лінз могла зростати в міру линьок трилобіта. Деякі трилобіти не мали очей.

На нижньому боці головного щита були розташовані пара вусиків (антен), п'ять пар неспеціалізованих кінцівок і рот. Органами дихання слугували перисті зябра. Шлунок із так званими печінковими відростками перебував під передньою частиною глабелли. Від нього до хвостового відділу тяглася довга тонка кишка. Тулуб складався з 2-44 рухомо поєднаних сегментів; хвостовий відділ — з декількох сегментів (лише ранньокембрійські оленелліди мали хвостовий сегмент). Часто покриви хвостового відділу зливалися, утворюючи хвостовий щит різних розмірів і форми. До тулубних і хвостових сегментів прикріплювалися кінцівки, які слугували для повзання по дну і плавання. Центральна нервова система складалася з фронтального ганглія та двох великих нервових вузлів у голові, та парних гангліїв у кожному сегменті тулуба. Трилобіти були роздільностатевими. Точне розташування статевих органів не встановлене, проте відомо, що самиці зберігали яйця під спеціальними буграми на цефалоні.

Мало відомо про забарвлення трилобітів. Проте зрідка трапляються сліди пігментів, збережені в панцирах, що свідчать про плямисте й смугасте забарвлення деяких видів. Декотрі трилобіти володіли яскравими покривами, наприклад, ранньодевонський Barrandeops cf. granulops мав червоний панцир і зелені очі.

Спосіб життя Редагувати

Elrathia kingii різного віку

Середовище життя Редагувати

Зустрічалися повзаючі по дну, риючі та плаваючі трилобіти. Личинки трилобітів, ймовірно, вели планктонний спосіб життя. Багато дорослих трилобітів були здатні згортатися, захищаючи вразливе черевце. Декотрі трилобіти мали шипи чи борозни й заглиблення, що посилювали жорсткість панцира. Їхніми природними ворогами були крупні ракоподібні, хижі черви, молюски та риби.

Харчування Редагувати

Серед трилобітів деякі групи харчувалися органічними рештками, інші — дрібними безхребетними, частина фільтрувала мул, а деякі харчувалися планктоном. Відомо про кілька видів, які були всеїдними. Багато трилобітів, ймовірно, були хижаками, а щелепи їм замінювали видозмінені придатки на основах кінцівок (гнатобази). Ранні трилобіти переважно були хижаками чи падальниками.

Розмноження Редагувати

Збереглися скам'янілі яйця та личинки трилобітів. Вважається, що трилобіти були двостатевими. Самиці деяких видів зберігали яйця та личинок у виводковій сумці під цефалоном. Вірогідно, трилобіти здійснювали міграції для спарювання і були здатні до колективної поведінки, координуючи свої переміщення за хімічними сигналами.

Онтогенез Редагувати

Розвиток трилобітів відбувалося з метаморфозом: яйце, личинка, доросла особина. Личинки вилуплялися з яєць, маючи близько 1 мм завдовжки. Володіли цілісним тілом, яке з часом відрощувало сегменти. Значну частку викопних знахідок трилобітів складають їхній спинні панцири, які тварини по частинах, починаючи з голови, скидали під час линьки.

Еволюція Редагувати

Трилобіти відомі вже з раннього кембрію. Їхнє походження пов'язується з такими істотами, як Spriggina floundersi, що мала сегментований панцир і риси, котрі ріднять її з кільчастими червами. Можливо, трилобіти походять від тварин на кшталт Bomakellia kelleri, котра мала цефалон і незахищене сегментоване тіло, поділене на три ряди. Також їх походження можливе від едіакарських щитоподібних тварин роду Parvancorina.

Історія досліджень Редагувати

Перша згадка трилобітів у науці датується 1679 роком. Валлійський натураліст Едвард Ллуйд описав у листі (пізніше опублікованому в «Philosophical Transactions of the Royal Society») до англійського землевпорядника Мартіна Лістера скам'янілі рештки, котрі він вважав рештками пласкої риби на кшталт камбали. В 1771 році німецький натураліст Йоган Вальх визнав подібних істот окремою групою тварин і дав їй назву «трилобіти» (від tri — «три» та lobos — «частини», тобто «тричастинні»). Французький палеонтолог Александр Броньяр у 1822 визначив трилобітів як членистоногих, споріднених з ракоподібними. Родерік Мерчісон активно використовував трилобітів для датування гірських порід і виділив багато видів трилобітів. Зокрема, його дослідження дозволили уточнити рамки відкладів силурійського періоду. До середини XIX століття стало відомо кілька сотень видів трилобітів. Переважно вони вважалися ракоподібними, або близькими до них. Бувши єдиними відомими членистоногими кембрійського періоду, вони часто вважалися предками всіх членистоногих взагалі.

Тривалий час будова кінцівок трилобітів лишалася невідомою, оскільки вони не були так мінералізовані, як панцирі, та не зберігалися. Проте американський палеонтолог Шарль Дуліттл Волкотт у 1876 році знайшов залишки виду Ceraurus pleurexanthemus з мінералізованими ногами. Він приписав їм плавальну функцію. В 1893 Чарльз Бічер завдяки знахідці одного зі своїх студентів, визначив у трилобітів роду Triarthrus наявність вусиків. З часом кількість подібних знахідок зростала і до XX століття наявність у трилобітів вусиків стала загальновизнаною.

У 1970-і Кеннет Тове проводив дослідження очей трилобітів, установивши, що їхні очі могли забезпечувати чіткий зір. У 1980-і Гаррі Віттінгтон довів, що деякі трилобіти були активними хижаками. Разом з учнями Дереком Бріггсом і Саймоном Моррісом він припустив, що різні групи членистоногих розвивалися паралельно і трилобіти не є предками яких-небудь сучасних тварин. Згідно з теперішніми уявленнями, найближчими родичами трилобітів за сучасності є мечехвости. Рудольфу Кауфману, Пітеру Шелдону та Річарду Форті належить значний внесок у дослідження онтогенезу трилобітів, виділення їхніх личиночних форм, розвитку в пізніших форм трилобітів неотенії. В 1999 в Канаді було знайдено найбільшого відомого трилобіта Isotelus rex, завдовжки 72 см.

У 2006 році в Марокко відбулася знахідка трилобіта з точними слідами прижиттєвого забарвлення. В 2019 також у Марокко було виявлено скам'янілих ордовицьких трилобітів, які пересувалися рядками. Це свідчить, що саме трилобіти проявляли найранішу групову поведінку.

Трилобіти в культурі Редагувати

Відомо про знахідки прикрас первісних людей доби пізнього палеоліту, що були виготовлені зі скам'янілих трилобітів. Такі зокрема знайдені в Трилобітовому гроті у Франції. Зрідка скам'янілості використовуються для створення брошок, підвісок, застосовуються в магічних обрядах. Трилобіта зображено на гербі й прапорі іспанського муніципалітету Муреро та англійського міста Дадлі. Також трилобіт міститься на емблемі Чеського геологічного товариства.

Значну увагу трилобітам приділено в документальних фільмах BBC «Прогулянки з морськими чудовиськами» (2003) та «Перше життя» (2010). Як агресивних хижаків їх зображено в фільмі жахів «Заморожений жах» (2002).

Ряди Редагувати

Pseudoasaphus praecurrens

Різноманітність трилобітів Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Introduction to Trilobites. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  2. ↑ Trilobite Internal Anatomy. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  3. ↑ Trilobite Ontogeny. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  4. ↑ Klug, Christian; Schulz, Hartmut; De Baets, Kenneth (2009-03). Red Devonian Trilobites with Green Eyes from Morocco and the Silicification of the Trilobite Exoskeleton. Acta Palaeontologica Polonica (англ.) 54 (1). с. 117–123. ISSN 0567-7920. doi:10.4202/app.2009.0112. Процитовано 5 березня 2020. 
  5. ↑ Trilobite Ecology and Ancient Environments. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  6. Trilobite Feeding. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  7. ↑ Vannier, Jean; Vidal, Muriel; Marchant, Robin; El Hariri, Khadija; Kouraiss, Khaoula; Pittet, Bernard; El Albani, Abderrazak; Mazurier, Arnaud та ін. (17 жовтня 2019). Collective behaviour in 480-million-year-old trilobite arthropods from Morocco. Scientific Reports (англ.) 9 (1). с. 1–10. ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-019-51012-3. Процитовано 5 березня 2020. 
  8. Origins of Trilobites. www.trilobites.info. Процитовано 2 березня 2020. 
  9. ↑ Fortey, Richard A. (2001). Trilobite! : eyewitness to evolution (вид. 1st Vintage books ed). New York: Vintage Books. ISBN 0-375-70621-6. OCLC 48496633. 
  10. Rudkin, David M.; Young, Graham A.; Elias, Robert J.; Dobrzanski, Edward P. (2003/01). THE WORLD'S BIGGEST TRILOBITE—ISOTELUS REX NEW SPECIES FROM THE UPPER ORDOVICIAN OF NORTHERN MANITOBA, CANADA. Journal of Paleontology 77 (1). с. 99–112. ISSN 0022-3360. doi:10.1666/0022-3360(2003)0772.0.CO;2. Процитовано 2 березня 2020. 
  11. Трилобиты (Trilobita) | Класс ТРИЛОБИТЫ Классификация ископаемых организмов. kristallov.net. Процитовано 5 березня 2020. 

Джерела та література Редагувати

  • A Guide to the Orders of Trilobites (англ.)
  • Основы палеонтологии. Членистоногие. Трилобитообразные и ракообразные, М., 1960.
  • Друщиц В. В. Палеонтология беспозвоночных, М., 1974.
  • Fortey R. Trilobite: Eyewitness to Evolution, Vintage, 2001.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Trilobiti Chas isnuvannya Nizhnij Kembrij Verhnij PermRekonstrukciya trilobita vidu Eoredlichia intermediaBiologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Chlenistonogi Arthropoda Pidtip Trilobitopodibni Trilobitomorpha Klas Trilobita Trilobita Walch 1771RyadiAgnostida Nectaspida Redlichiida Corynexochida Lichida Phacopida Proetida Asaphida Harpetida PtychopariidaPosilannyaVikishovishe TrilobitaEOL 46544725Fossilworks 103809 19100 103809Trilobi ti lat Trilobita klas vimerlih morskih chlenistonogih dlya yakih harakternij podil pancira na tri pozdovzhni chastini Zajmali riznomanitni ekologichni nishi Z yavilisya na pochatku kembriyu naprikinci ordovika rizko skorochuyetsya zagalna kilkist vidiv u period siluru j devonu skorochennya chisla trivaye a do seredini permskogo periodu vimirayut usi trilobiti Mayut velike znachennya dlya stratigrafiyi nizhnogo paleozoyu Zmist 1 Morfologiya 2 Sposib zhittya 2 1 Seredovishe zhittya 2 2 Harchuvannya 2 3 Rozmnozhennya 2 4 Ontogenez 3 Evolyuciya 4 Istoriya doslidzhen 5 Trilobiti v kulturi 6 Ryadi 7 Riznomanitnist trilobitiv 8 Primitki 9 Dzherela ta literatura 10 PosilannyaMorfologiya Redaguvati nbsp 1 cefalon 2 toraks 3 pigidij Trilobiti mali splyushene tilo eliptichnoyi formi u bilshosti dovzhina syagala 3 10 sm ridko 5 mm abo 45 70 sm Tilo skladalosya z golovnogo cefalona tulubnogo toraksa i hvostovogo pigidiya viddiliv Dvoma pozdovzhnimi boroznami vono podilyalosya na osovu i dvi bichni chastini Zi spinnoyi storoni bulo pokrite silno mineralizovanim hitinovim pokrivom z cherevnoyi tonkoyu nevapnyakovoyu membranoyu Golovnij viddil za formoyu nagaduvav shit osova chastina glabella yakogo bula gladka abo z boroznami 1 4 yaki podilyali jogo na lopasti Po bokah glabelli roztashovuvalisya shoki z ochima fasetkovimi zi shilno pritisnutimi bagatokutnimi linzami chislo yakih syagalo do 15 000 abo agregatnimi z dvoopuklih linz chislom vid 2 do 300 400 Forma ochej zazvichaj bula krugloyu ale zustrichalisya j napivkrugli chi serpopodibni V deyakih vidiv ochi mistilisya na steblopodibnih virostah Kilkist linz mogla zrostati v miru linok trilobita Deyaki trilobiti ne mali ochej 1 Na nizhnomu boci golovnogo shita buli roztashovani para vusikiv anten p yat par nespecializovanih kincivok i rot Organami dihannya sluguvali peristi zyabra Shlunok iz tak zvanimi pechinkovimi vidrostkami perebuvav pid perednoyu chastinoyu glabelli Vid nogo do hvostovogo viddilu tyaglasya dovga tonka kishka Tulub skladavsya z 2 44 ruhomo poyednanih segmentiv hvostovij viddil z dekilkoh segmentiv lishe rannokembrijski olenellidi mali hvostovij segment Chasto pokrivi hvostovogo viddilu zlivalisya utvoryuyuchi hvostovij shit riznih rozmiriv i formi Do tulubnih i hvostovih segmentiv prikriplyuvalisya kincivki yaki sluguvali dlya povzannya po dnu i plavannya Centralna nervova sistema skladalasya z frontalnogo gangliya ta dvoh velikih nervovih vuzliv u golovi ta parnih gangliyiv u kozhnomu segmenti tuluba Trilobiti buli rozdilnostatevimi Tochne roztashuvannya statevih organiv ne vstanovlene prote vidomo sho samici zberigali yajcya pid specialnimi bugrami na cefaloni 1 2 3 Malo vidomo pro zabarvlennya trilobitiv Prote zridka traplyayutsya slidi pigmentiv zberezheni v pancirah sho svidchat pro plyamiste j smugaste zabarvlennya deyakih vidiv Dekotri trilobiti volodili yaskravimi pokrivami napriklad rannodevonskij Barrandeops cf granulops mav chervonij pancir i zeleni ochi 4 Sposib zhittya Redaguvati nbsp Elrathia kingii riznogo vikuSeredovishe zhittya Redaguvati Zustrichalisya povzayuchi po dnu riyuchi ta plavayuchi trilobiti Lichinki trilobitiv jmovirno veli planktonnij sposib zhittya Bagato doroslih trilobitiv buli zdatni zgortatisya zahishayuchi vrazlive cherevce Dekotri trilobiti mali shipi chi borozni j zagliblennya sho posilyuvali zhorstkist pancira Yihnimi prirodnimi vorogami buli krupni rakopodibni hizhi chervi molyuski ta ribi 5 Harchuvannya Redaguvati Sered trilobitiv deyaki grupi harchuvalisya organichnimi reshtkami inshi dribnimi bezhrebetnimi chastina filtruvala mul a deyaki harchuvalisya planktonom Vidomo pro kilka vidiv yaki buli vseyidnimi Bagato trilobitiv jmovirno buli hizhakami a shelepi yim zaminyuvali vidozmineni pridatki na osnovah kincivok gnatobazi Ranni trilobiti perevazhno buli hizhakami chi padalnikami 5 6 Rozmnozhennya Redaguvati Zbereglisya skam yanili yajcya ta lichinki trilobitiv Vvazhayetsya sho trilobiti buli dvostatevimi Samici deyakih vidiv zberigali yajcya ta lichinok u vivodkovij sumci pid cefalonom 3 Virogidno trilobiti zdijsnyuvali migraciyi dlya sparyuvannya i buli zdatni do kolektivnoyi povedinki koordinuyuchi svoyi peremishennya za himichnimi signalami 7 Ontogenez Redaguvati Rozvitok trilobitiv vidbuvalosya z metamorfozom yajce lichinka dorosla osobina Lichinki viluplyalisya z yayec mayuchi blizko 1 mm zavdovzhki Volodili cilisnim tilom yake z chasom vidroshuvalo segmenti Znachnu chastku vikopnih znahidok trilobitiv skladayut yihnij spinni panciri yaki tvarini po chastinah pochinayuchi z golovi skidali pid chas linki 3 Evolyuciya RedaguvatiTrilobiti vidomi vzhe z rannogo kembriyu Yihnye pohodzhennya pov yazuyetsya z takimi istotami yak Spriggina floundersi sho mala segmentovanij pancir i risi kotri ridnyat yiyi z kilchastimi chervami Mozhlivo trilobiti pohodyat vid tvarin na kshtalt Bomakellia kelleri kotra mala cefalon i nezahishene segmentovane tilo podilene na tri ryadi Takozh yih pohodzhennya mozhlive vid ediakarskih shitopodibnih tvarin rodu Parvancorina 8 Istoriya doslidzhen RedaguvatiPersha zgadka trilobitiv u nauci datuyetsya 1679 rokom Vallijskij naturalist Edvard Llujd opisav u listi piznishe opublikovanomu v Philosophical Transactions of the Royal Society do anglijskogo zemlevporyadnika Martina Listera skam yanili reshtki kotri vin vvazhav reshtkami plaskoyi ribi na kshtalt kambali V 1771 roci nimeckij naturalist Jogan Valh viznav podibnih istot okremoyu grupoyu tvarin i dav yij nazvu trilobiti vid tri tri ta lobos chastini tobto trichastinni Francuzkij paleontolog Aleksandr Bronyar u 1822 viznachiv trilobitiv yak chlenistonogih sporidnenih z rakopodibnimi Roderik Merchison aktivno vikoristovuvav trilobitiv dlya datuvannya girskih porid i vidiliv bagato vidiv trilobitiv Zokrema jogo doslidzhennya dozvolili utochniti ramki vidkladiv silurijskogo periodu Do seredini XIX stolittya stalo vidomo kilka soten vidiv trilobitiv Perevazhno voni vvazhalisya rakopodibnimi abo blizkimi do nih Buvshi yedinimi vidomimi chlenistonogimi kembrijskogo periodu voni chasto vvazhalisya predkami vsih chlenistonogih vzagali 9 Trivalij chas budova kincivok trilobitiv lishalasya nevidomoyu oskilki voni ne buli tak mineralizovani yak panciri ta ne zberigalisya Prote amerikanskij paleontolog Sharl Dulittl Volkott u 1876 roci znajshov zalishki vidu Ceraurus pleurexanthemus z mineralizovanimi nogami Vin pripisav yim plavalnu funkciyu V 1893 Charlz Bicher zavdyaki znahidci odnogo zi svoyih studentiv viznachiv u trilobitiv rodu Triarthrus nayavnist vusikiv Z chasom kilkist podibnih znahidok zrostala i do XX stolittya nayavnist u trilobitiv vusikiv stala zagalnoviznanoyu 9 U 1970 i Kennet Tove provodiv doslidzhennya ochej trilobitiv ustanovivshi sho yihni ochi mogli zabezpechuvati chitkij zir U 1980 i Garri Vittington doviv sho deyaki trilobiti buli aktivnimi hizhakami Razom z uchnyami Derekom Briggsom i Sajmonom Morrisom vin pripustiv sho rizni grupi chlenistonogih rozvivalisya paralelno i trilobiti ne ye predkami yakih nebud suchasnih tvarin Zgidno z teperishnimi uyavlennyami najblizhchimi rodichami trilobitiv za suchasnosti ye mechehvosti Rudolfu Kaufmanu Piteru Sheldonu ta Richardu Forti nalezhit znachnij vnesok u doslidzhennya ontogenezu trilobitiv vidilennya yihnih lichinochnih form rozvitku v piznishih form trilobitiv neoteniyi 9 V 1999 v Kanadi bulo znajdeno najbilshogo vidomogo trilobita Isotelus rex zavdovzhki 72 sm 10 U 2006 roci v Marokko vidbulasya znahidka trilobita z tochnimi slidami prizhittyevogo zabarvlennya 4 V 2019 takozh u Marokko bulo viyavleno skam yanilih ordovickih trilobitiv yaki peresuvalisya ryadkami Ce svidchit sho same trilobiti proyavlyali najranishu grupovu povedinku 7 Trilobiti v kulturi RedaguvatiVidomo pro znahidki prikras pervisnih lyudej dobi piznogo paleolitu sho buli vigotovleni zi skam yanilih trilobitiv Taki zokrema znajdeni v Trilobitovomu groti u Franciyi Zridka skam yanilosti vikoristovuyutsya dlya stvorennya broshok pidvisok zastosovuyutsya v magichnih obryadah 9 Trilobita zobrazheno na gerbi j prapori ispanskogo municipalitetu Murero ta anglijskogo mista Dadli Takozh trilobit mistitsya na emblemi Cheskogo geologichnogo tovaristva 11 Znachnu uvagu trilobitam pridileno v dokumentalnih filmah BBC Progulyanki z morskimi chudoviskami 2003 ta Pershe zhittya 2010 Yak agresivnih hizhakiv yih zobrazheno v filmi zhahiv Zamorozhenij zhah 2002 2 Ryadi Redaguvati nbsp Pseudoasaphus praecurrensAgnostida Asaphida Corynexochida Harpetida Nectaspida Redlichiida Lichida Phacopida Proetida PtychopariidaRiznomanitnist trilobitiv Redaguvati nbsp Asaphus expansus nbsp Mesonacis vermontanus nbsp Walliserops trifurcatus nbsp Psychopyge elegans nbsp Hypagnostus parvifrons nbsp Zgornutij Eldredgeops rana nbsp Triarthrus eatoni viglyad znizu nbsp Isotelus rex najbilshij vidomij trilobitPrimitki Redaguvati a b Introduction to Trilobites www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 a b Trilobite Internal Anatomy www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 a b v Trilobite Ontogeny www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 a b Klug Christian Schulz Hartmut De Baets Kenneth 2009 03 Red Devonian Trilobites with Green Eyes from Morocco and the Silicification of the Trilobite Exoskeleton Acta Palaeontologica Polonica angl 54 1 s 117 123 ISSN 0567 7920 doi 10 4202 app 2009 0112 Procitovano 5 bereznya 2020 a b Trilobite Ecology and Ancient Environments www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 Trilobite Feeding www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 a b Vannier Jean Vidal Muriel Marchant Robin El Hariri Khadija Kouraiss Khaoula Pittet Bernard El Albani Abderrazak Mazurier Arnaud ta in 17 zhovtnya 2019 Collective behaviour in 480 million year old trilobite arthropods from Morocco Scientific Reports angl 9 1 s 1 10 ISSN 2045 2322 doi 10 1038 s41598 019 51012 3 Procitovano 5 bereznya 2020 rekomenduyetsya displayauthors dovidka Origins of Trilobites www trilobites info Procitovano 2 bereznya 2020 a b v g Fortey Richard A 2001 Trilobite eyewitness to evolution vid 1st Vintage books ed New York Vintage Books ISBN 0 375 70621 6 OCLC 48496633 Rudkin David M Young Graham A Elias Robert J Dobrzanski Edward P 2003 01 THE WORLD S BIGGEST TRILOBITE ISOTELUS REX NEW SPECIES FROM THE UPPER ORDOVICIAN OF NORTHERN MANITOBA CANADA Journal of Paleontology 77 1 s 99 112 ISSN 0022 3360 doi 10 1666 0022 3360 2003 0772 0 CO 2 Procitovano 2 bereznya 2020 Trilobity Trilobita Klass TRILOBITY Klassifikaciya iskopaemyh organizmov kristallov net Procitovano 5 bereznya 2020 Dzherela ta literatura RedaguvatiA Guide to the Orders of Trilobites angl Osnovy paleontologii Chlenistonogie Trilobitoobraznye i rakoobraznye M 1960 Drushic V V Paleontologiya bespozvonochnyh M 1974 Fortey R Trilobite Eyewitness to Evolution Vintage 2001 Posilannya RedaguvatiTrilobiti Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Trilobiti amp oldid 38332541