Тонка́ ки́шка (лат. intestinum tenue) — відділ гастроінтестинального тракту, в якому неперетравлені поживні речовини шлункового вмісту підлягають подальшому інтенсивному гідролізу, чому сприяють секрети підшлункової залози, печінки та власне кишечника, а продукти гідролізу транспортуються через стінку кишки у внутрішнє середовище організму.
| Тонка кишка | |
|---|---|
| Схема будови шлунково-кишкового тракту людини: 1-Стравохід, 2-Шлунок, 3-Дванадцятипала кишка, 4-Тонка кишка, 5-Сліпа кишка, 6-Апендикс, 7-Товста кишка, 8-Пряма кишка, 9-Анус | |
| Деталі | |
| Нерв | черевні ганглії, блукаючий нерв |
| Ідентифікатори | |
| Латина | intestinum tenue |
| Анатомія Грея | subject #248 |
| MeSH | D007421 |
| TA98 | A05.6.01.001 |
| TA2 | 2933 |
| FMA | 7200 |
| Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих] |
Тонка кишка людини Редагувати
Тонка кишка людини поділяється на три відділи: від самого шлунка відходить дванадцятипала кишка (duodenum), потім іде порожня (jejunum) і клубова кишка (ileum).
Дванадцятипала кишка Редагувати
Дванадцятипала кишка починається під печінкою на рівні 12 грудного або 1 поперекового хребця, праворуч від хребетного стовпа. Починаючись від шлунка, кишка йде зліва направо і ззаду, потім повертає вниз і спускається попереду правої нирки до рівня 2 або верхнього відділу 3 поперекового хребця; тут вона повертає ліворуч, розташовується майже горизонтально, перетинаючи попереду нижню порожнисту вену, а потім йде косо вгору попереду черевної аорти, і, нарешті, на рівні тіла 1 або 2 поперекового хребця, ліворуч від нього, переходить в порожню кишку. Таким чином, дванадцятипала кишка утворює підкову або неповне кільце, що охоплює головку і почасти тіло підшлункової залози.
Початковий відділ кишки називається верхньою частиною (pars superior), другий відділ — низхідною частиною (pars descendens), останній відділ — горизонтальною (нижньою) частиною (лат. pars horisontalis (inferior)), яка безпосередньо переходить у висхідну частину (pars ascendens). При переході верхньої частини у низхідну утворюється верхній вигин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni superior), при переході низхідної частини в горизонтальну утворюється нижній вигин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior), і, нарешті, при переході дванадцятипалої кишки в порожню утворюється найкрутіший вигин (flexura duodenojejunalis).
Порожня кишка Редагувати
Порожня кишка — гладком'язовий порожнистий орган. У стінці порожньої кишки розташовуються два шари м'язової тканини: зовнішній поздовжній і внутрішній циркулярний. Крім того, гладком'язові клітини є в слизовій оболонці кишки. Довжина порожньої кишки у дорослої людини сягає 0,9-1,8 м. У жінок вона коротша, ніж у чоловіків. У живої людини кишка перебуває в тонічно напруженому стані. Після смерті вона розтягується і її довжина може сягати 2,4 м.
Петлі порожньої кишки розташовуються в лівій верхній частині черевної порожнини. Порожня кишка з усіх боків покрита очеревиною і, на відміну від дванадцятипалої кишки, має добре виражену брижу. Від дванадцятипалої кишки порожня відокремлюється дуоденоеюнальною Л-подібною складкою Трейтца (дуоденоеюнальним сфінктером). Кислотність у порожній кишці нейтральна або слаболужна і зазвичай перебуває в межах 7-8 pH.
Клубова кишка Редагувати
Клубова кишка розташовується в правій нижній частині черевної порожнини і в області правої клубової ямки, між порожньою кишкою та верхнім відділом товстої кишки сліпою кишкою. Від останньої відокремлюється ілеоцекальний клапаном (баугнеровою заслінкою).
Клубова кишка — гладком'язовий порожнистий орган. Довжина клубової кишки у дорослої людини досягає 1,3 — 2,6 м. У жінок вона також коротша, ніж у чоловіків. Внутрішній діаметр кишки близько 27 мм. Кислотність у клубовій кишці нейтральна або слаболужна і зазвичай перебуває в межах 7-8 рН. Моторна активність клубової кишки представлена різноманітними типами скорочень, в тому числі перистальтичними і ритмічною сегментацією. Частоти такого роду скорочень специфічні для клубової кишки і знаходяться в діапазоні 0,071-0,130 Гц.
Захворювання тонкої кишки людини Редагувати
Розлад всмоктування може призвести до виникнення коліту, який викликається алергією на глютен — білок, що міститься в крупах, зокрема у пшениці. Поверхня кишки і ворсинки пошкоджуються, виникають серйозні проблеми зі всмоктуванням і засвоєнням їжі, організм недоотримує вітаміни і мінерали, виникає діарея, яка лише ускладнює проблему. Основні симптоми подібного стану — нудота, кал з неприємним запахом, здуття живота, біль, почервоніння шкіри, втрата ваги.
Якість крові зумовлена отриманням адекватного харчування, залежить від дієти і функціонування тонкої кишки. Оскільки тонка кишка отримує з їжі залізо, яке допомагає постачати клітини тіла киснем, низький рівень заліза в крові призводить до зменшення насиченості крові киснем.
Серед інших поширених захворювань тонкої кишки людини — виразка дванадцятипалої кишки, дуоденіт, ентерит, кишкова непрохідність, хвороба Крона, целіакія, меккелів дивертикул.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Physiology at MCG[en]
- Трифонов Е. В. Психофизиология человека. Тощая кишка [ 10 січня 2011 у Wayback Machine.].
- Пономарёва А. П., Рачкова Н. С., Бельмер С. В., Хавкин А. И. Периферическая электрогастроэнтеромиография в детской гастроэнтерологии. М.: РГМУ, 2007.
Література Редагувати
- Бабкин Б. П., Секреторный механизм пищеварительных желез, Л., 1960;
- Богач П. Г., Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника, К., 1961;
- Уголев А. М., Пристеночное (контактное) пищеварение, Л.— М., 1963;
- Уголев А. М., Физиология и патология пристеночного (контактного) пищеварения, Л., 1967;
- Шлыгин Г. К., Ферменты кишечника в норме и патологии, Л., 1967;
- Bockus Н. L., Gastroenterology, 2 ed., v. 2, Phil.—L., 1964; Handbook of physiology, v. 2—4, Wash., 1967—68.
- Полушкина Н. Н. Диагностический справочник гастроэнтеролога. М.: — АСТ, 2007, ISBN 978-5-17-039782-2, 670 с.
- Sherwood, Lauralee (2006). Fundamentals of physiology: a human perspective (вид. Third). Florence, KY: Cengage Learning. с. 768. ISBN 0-53-446697-4.