www.wikidata.uk-ua.nina.az

SN 1572 Наднова Тихо Нова Тихо B Кассіопеї B Cas 3С 10 наднова типу IA 1 в сузір ї Кассіопеї одна з восьми наднових спос

SN 1572

SN 1572 (Наднова Тихо, Нова Тихо, «B  Кассіопеї» (B Cas), 3С 10) — наднова типу IA в сузір'ї Кассіопеї, одна з восьми наднових, спостереження яких (неозброєним оком) зазначено в історичних документах. Вона з'явилась на початку листопада 1572 року і була незалежно відкрита багатьма дослідниками.

SN 1572
Зображення у рентгенівських хвилях, зняте "Чандрою"
Дані спостережень (Епоха ?)
Тип наднової Ia
Тип залишку туманність
Галактика Чумацький Шлях
Сузір'я Кассіопея
Пряме сходження 0г 25х 21с
Схилення +64° 09′ 15″
Галактичні координати G.120.1+1.4
Дата відкриття листопад 1572
Пік зор.величини (V) −4
Відстань 8-9,8 тис. св.р.
Фізичні характеристики
Попередник невідомо
Тип попередника невідомо
Колір (B-V) невідомо

Історичний опис Редагувати

Зоряна карта сузір'я Кассіопея, що показує положення (позначене I) наднової 1572 року; з праці Тихо Браги «De nova… stella»

Поява в Чумацькому Шляху наднової 1572 року належить до числа найважливіших подій в історії астрономії. Поява «нової зорі» допомогла переглянути стародавні моделі неба і прискорити революцію в астрономії, яка почалася з розуміння потреби створити кращі астрометричні зоряні каталоги (і, отже, потреби в точніших приладах для астрономічних спостережень). Вона також кинула виклик Аристотелівській догмі незмінності царства зір.

Наднову 1572 року часто називають «Наднова Тихо Браге» тому, що детальна праця Тихо Браге «De nova et nullius aevi memoria prius visa stella» («Про зорю, нову і ніколи не бачену в житті або пам'яті кого-небудь», видана 1573 року з перевиданням під керівництвом Йоганна Кеплера в 1602 і 1610 роках) містить як власні спостереження наднової Тихо Браге, так і аналіз спостережень багатьох інших очевидців. Тихо не перший спостерігав наднову 1572 року, хоча він був, ймовірно, найбільш точним спостерігачем об'єкта. Майже настільки ж точними були його європейські колеги, такі, як Вольфганг Шулер, Томас Діггз, Джон Ді, Франческо Мауроліко, Херонімо Муньос, Тадеаш Гаєк чи Бартоломеус Рейзахер.

В Англії, королева Єлизавета І викликала математика і астролога Томаса Аллена, «щоб отримати його поради про нову зорю, яка з'явилася в Кассіопеї, чому він дав своє обізнане пояснення», як написав антиквар Джон Обрі у своїх меморандумах століття потому.

В в Китаї часів династії Мін зоря стала предметом розбрату між Великим секретарем Чжаном Ючженгом і молодим Імператором Ваньлі: відповідно до космологічної традиції, імператор був попереджений переглянути його негідну поведінку, оскільки нова зоря була сприйнята як недобрий знак.

Більш надійні доповіді тієї епохи зазначають, що нова зоря спалахнула між 2 і 6 листопада 1572 р., коли вона змагалась з Венерою по яскравості. Наднову було видно неозброєним оком до 1574 року, вона поступово згасала, поки не зникла з очей.

Залишок наднової Редагувати

Віртуальний тур по залишку наднової Тихо
Залишок наднової Тихо — червоне коло у верхній лівій частині цього фото за допомогою WISE.
Розвиток залишку протягом 2000—2015.

Відстань до залишку наднової оцінювалась від 2 до 5 кпк (тобто між 6 500 і 16 300 світлових років), але останні дослідження показують значення ближче до 2,5-3 кпк (8 000 — 9 800 світлових років).

Радіоспостереження Редагувати

Пошук залишку наднової був невдалим до 1952 року, коли Хенбері Браун і Хазард повідомили про його радіо виявлення на 158,5 МГц, в обсерваторії Джодрелл Бенк. Це було підтверджено, а позиція більш точно виміряна Болдвіном та Еджем (1957) з використанням Кембриджського радіотелескопа на довжині хвилі 1,9 м; залишок був попередньо внесений у другий Кембриджський каталог радіоджерел як об'єкт «2С 34» і визначений точніше як «3С 10» у третьому Кембриджському списку (Едж і співавт. 1959). У науковому світі не має суперечки, що 3С 10 — це залишок наднової, яка спостерігалась у 1572—1573 рр. Після статті-огляду Мінковського (1964), позначення 3С 10 найчастіше вживається в публікаціях для посилання на радіо залишок B Cas (хоча деякі автори використовують табульоване галактичне позначення G120.7+2.1 з каталогу Гріна від 1984, а багато авторів також називають його «залишок наднової Тихо Браге»). Оскільки радіо залишок був знайдений до відкриття видимих ниток залишку наднової, ідентифікатор 3С 10 вживається деякими науковцями для позначення залишку на всіх довжинах хвиль.

Оптичне виявлення Редагувати

Залишок наднової B Cas був виявлений в 1960-х роках за допомогою телескопу гори Паломар як дуже слабка туманність. Пізніше вона була сфотографована телескопом космічної обсерваторії ROSAT. Наднова була підтверджена як типу IA, коли білий карлик захоплював речовину від супутника, поки не наблизився до межі Чандрасекара й вибухнув. Цей тип наднових зазвичай не створює ефектних туманностей, характерних для наднових II типу (таких як SN 1054, яка утворила Крабоподібну туманність). Вважалося, що газова оболонка розширюється зі швидкістю близько 9000 км/с, але нещодавні дослідження вказують на меншу швидкість розширення — близько 5000 км/с.

Відкриття зорі-супутника Редагувати

У жовтні 2004 року було повідомлено про виявлення зорі класу G2, схожої на наше Сонце. Вважається, що саме це та зоря-супутник, яка передала масу білому карлику, що в підсумку вилилося в спалах наднової. Подальші дослідження, опубліковані в березні 2005 року, дали більше подробиць про цю зорю: названа Тихо G, швидше за все до вибуху це була зоря головної послідовності або субгігант, але від впливу наднової вона втратила частину маси, яка була викинута у космос (частково спостерігається у залишку наднової), а її зовнішні оболонки нагрілись ударною хвилею. Поточна швидкість Тихо G є, мабуть, найсильнішим свідченням того, що вона була супутником білого карлика, — вона рухається зі швидкістю 136 км/с, що більш ніж учетверо більше, ніж середня швидкість зірок у її околиці. Однак, це відкриття було поставлене під сумнів у останні роки — зоря перебуває порівняно далеко від центру і не показує обертання, яке можна було б очікувати.

Спостереження світлової луни Редагувати

У вересні 2008 року телескоп Субару отримав оптичний спектр майже максимальної яскравості наднової Тихо Браге від розсіяної світлової луни. За допомогою цих даних було підтверджено, що SN 1572 належала до найпоширенішого класу наднових типу Ia SNe.

Рентгенівські спостереження Редагувати

Джерело рентгенівського випромінювання, яке отримало назву Цефей X-1 (або Cep X-1), було виявлено рентгенівською обсерваторією UHURU на 4U 0022+63 (Більш ранні позначення в каталогах Х120+2 і XRS 00224+638). Цефей Х-1 насправді розташований в сузір'ї Кассіопеї і був співвіднесений з залишком наднової Тихо.

В літературі Редагувати

У дев'ятому епізоді роману Джеймса Джойса «Улісс», Стівен Дедал пов'язує виникнення наднової з молодим Вільямом Шекспіром, а у випуску журналу «Sky & Telescope» від листопада 1998 року три дослідники з Південно-Західного Університету штату Техас, Дон Олсон і Рассел Дошер з фізфаку і Мерилін Олсон з департаменту англійської мови, стверджували, що ця наднова описана у «Гамлеті» Шекспіра, і саме про неї згадує Бернардо в акті I, сцені I.

Головний герой оповідання Артура Кларка 1955 року «Зірка» побіжно згадує наднову. Вона є основним елементом у науковій статті-обманці Фредеріка Пола «Марсіанські спостерігачі за зорями» (англ. The Martian Star-Gazers), вперше опублікованій в «Galaxy Science Fiction Magazine» 1962 р.

Див. також Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SN 1572

Примітки Редагувати

  1. ↑ Krause, Oliver (2008). Tycho Brahe's 1572 supernova as a standard type Ia as revealed by its light-echo spectrum. Nature 456 (7222). с. 617–619. Bibcode:2008Natur.456..617K. PMID 19052622. arXiv:0810.5106. doi:10.1038/nature07608. 
  2. Blast From The Past: Astronomers Resurrect 16th-Century Supernova [ 1 серпня 2017 у Wayback Machine.] ScienceDaily (Dec. 4, 2008)
  3. Jerónimo Muñoz (1573). . Valencia. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 жовтня 2016. 
  4. De mirabili Novae ac splendidis stellae, Mense Nouembri anni 1572, primum conspectæ, ac etiam nunc apparentis, Phœnomeno [ 11 травня 2020 у Wayback Machine.]
  5. Oliver Lawson Dick, ed., Aubrey's Brief Lives. Edited from the Original Manuscripts, 1949, s.v. «Thomas Allen» p. 5.
  6. Science and Civilization in China, v.3 pp.425-6; cf. 1587, a Year of No Significance.
  7. ↑ Grego, Peter (19 жовтня 2013). Blazing a Ghostly Trail: ISON and Great Comets of the Past and Future. Springer Science & Business Media. Процитовано 14 жовтня 2023.  (англ.)
  8. Williams, Brian J; Chomiuk, Laura; Hewitt, John W; Blondin, John M; Borkowski, Kazimierz J; Ghavamian, Parviz; Petre, Robert; Reynolds, Stephen P (6 квітня 2016). «An X-ray and Radio Study of the Varying Expansion Velocities in Tycho's Supernova Remnant». arXiv:1604.01779 [astro-ph.HE]. 
  9. Wenwu Tian; Denis A. Leahy (26 грудня 2010). Tycho SN 1572: A Naked Ia Supernova Remnant without Associated Ambient Molecular Cloud. Astrophysical Journal Letters 729: L15. Bibcode:2011ApJ...729L..15T. arXiv:1012.5673. doi:10.1088/2041-8205/729/2/L15. 
  10. Hanbury-Brown, R.; Hazard, C. (1952). Radio-Frequency Radiation from Tycho Brahe's Supernova (A.D. 1572). Nature 170 (4322). с. 364–365. Bibcode:1952Natur.170..364H. doi:10.1038/170364a0. 
  11. Baldwin, J. E.; Edge, D. O. (1957). Radio emission from the remnants of the supernovae of 1572 and 1604. The Observatory 77. с. 139–143. Bibcode:1957Obs....77..139B. 
  12. Minkowski, R. (1964). Supernovae and Supernova Remnants. Annual Review of Astronomy and Astrophysics 2 (1). с. 247–266. Bibcode:1964ARA&A...2..247M. doi:10.1146/annurev.aa.02.090164.001335. 
  13. Asami Hayato; Hiroya Yamaguchi; Toru Tamagawa; Satoru Katsuda; Una Hwang; John Patrick Hughes; Midori Ozawa; Aya Bamba та ін. (2010). «Expansion Velocity of Ejecta in Tycho's Supernova Remnant Measured by Doppler Broadened X-ray Line Emission». arXiv:1009.6031 [astro-ph.HE]. 
  14. Ruiz-Lapuente, Pilar (2004). The binary progenitor of Tycho Brahe's 1572 supernova. Nature 431 (7012). с. 1069–1072. Bibcode:2004Natur.431.1069R. PMID 15510140. arXiv:astro-ph/0410673. doi:10.1038/nature03006. 
  15. Wood KS; Meekins JF; Yentis DJ; Smathers HW; McNutt DP; Bleach RD (December 1984). The HEAO A-1 X-ray source catalog. Ap J Suppl Ser 56 (12). с. 507–649. Bibcode:1984ApJS...56..507W. doi:10.1086/190992. 
  16. . Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 2 жовтня 2016. 

Посилання Редагувати

Координати: 00г 25м 21с, +64° 09′ 15″

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
SN 1572 Nadnova Tiho Nova Tiho B Kassiopeyi B Cas 3S 10 nadnova tipu IA 1 v suzir yi Kassiopeyi odna z vosmi nadnovih sposterezhennya yakih neozbroyenim okom zaznacheno v istorichnih dokumentah Vona z yavilas na pochatku listopada 1572 roku i bula nezalezhno vidkrita bagatma doslidnikami 2 SN 1572Zobrazhennya u rentgenivskih hvilyah znyate Chandroyu Dani sposterezhen Epoha Tip nadnovoyi Ia 1 Tip zalishku tumannistGalaktika Chumackij ShlyahSuzir ya KassiopeyaPryame shodzhennya 0g 25h 21sShilennya 64 09 15 Galaktichni koordinati G 120 1 1 4Data vidkrittya listopad 1572Pik zor velichini V 4Vidstan 8 9 8 tis sv r Fizichni harakteristikiPoperednik nevidomoTip poperednika nevidomoKolir B V nevidomo Zmist 1 Istorichnij opis 2 Zalishok nadnovoyi 2 1 Radiosposterezhennya 2 2 Optichne viyavlennya 2 3 Vidkrittya zori suputnika 2 4 Sposterezhennya svitlovoyi luni 2 5 Rentgenivski sposterezhennya 3 V literaturi 4 Div takozh 5 Primitki 6 PosilannyaIstorichnij opis Redaguvati nbsp Zoryana karta suzir ya Kassiopeya sho pokazuye polozhennya poznachene I nadnovoyi 1572 roku z praci Tiho Bragi De nova stella Poyava v Chumackomu Shlyahu nadnovoyi 1572 roku nalezhit do chisla najvazhlivishih podij v istoriyi astronomiyi Poyava novoyi zori dopomogla pereglyanuti starodavni modeli neba i priskoriti revolyuciyu v astronomiyi yaka pochalasya z rozuminnya potrebi stvoriti krashi astrometrichni zoryani katalogi i otzhe potrebi v tochnishih priladah dlya astronomichnih sposterezhen Vona takozh kinula viklik Aristotelivskij dogmi nezminnosti carstva zir Nadnovu 1572 roku chasto nazivayut Nadnova Tiho Brage tomu sho detalna pracya Tiho Brage De nova et nullius aevi memoria prius visa stella Pro zoryu novu i nikoli ne bachenu v zhitti abo pam yati kogo nebud vidana 1573 roku z perevidannyam pid kerivnictvom Joganna Keplera v 1602 i 1610 rokah mistit yak vlasni sposterezhennya nadnovoyi Tiho Brage tak i analiz sposterezhen bagatoh inshih ochevidciv Tiho ne pershij sposterigav nadnovu 1572 roku hocha vin buv jmovirno najbilsh tochnim sposterigachem ob yekta Majzhe nastilki zh tochnimi buli jogo yevropejski kolegi taki yak Volfgang Shuler Tomas Diggz Dzhon Di Franchesko Mauroliko Heronimo Munos 3 Tadeash Gayek chi Bartolomeus Rejzaher 4 V Angliyi koroleva Yelizaveta I viklikala matematika i astrologa Tomasa Allena shob otrimati jogo poradi pro novu zoryu yaka z yavilasya v Kassiopeyi chomu vin dav svoye obiznane poyasnennya yak napisav antikvar Dzhon Obri u svoyih memorandumah stolittya potomu 5 V v Kitayi chasiv dinastiyi Min zorya stala predmetom rozbratu mizh Velikim sekretarem Chzhanom Yuchzhengom i molodim Imperatorom Vanli vidpovidno do kosmologichnoyi tradiciyi imperator buv poperedzhenij pereglyanuti jogo negidnu povedinku oskilki nova zorya bula sprijnyata yak nedobrij znak 6 Bilsh nadijni dopovidi tiyeyi epohi zaznachayut sho nova zorya spalahnula mizh 2 i 6 listopada 1572 r koli vona zmagalas z Veneroyu po yaskravosti 7 Nadnovu bulo vidno neozbroyenim okom do 1574 roku vona postupovo zgasala poki ne znikla z ochej 7 Zalishok nadnovoyi Redaguvati source source source source source Virtualnij tur po zalishku nadnovoyi Tiho nbsp Zalishok nadnovoyi Tiho chervone kolo u verhnij livij chastini cogo foto za dopomogoyu WISE source source source source source source source Rozvitok zalishku protyagom 2000 2015 8 Vidstan do zalishku nadnovoyi ocinyuvalas vid 2 do 5 kpk tobto mizh 6 500 i 16 300 svitlovih rokiv ale ostanni doslidzhennya pokazuyut znachennya blizhche do 2 5 3 kpk 8 000 9 800 svitlovih rokiv 9 Radiosposterezhennya Redaguvati Poshuk zalishku nadnovoyi buv nevdalim do 1952 roku koli Henberi Braun i Hazard povidomili pro jogo radio viyavlennya na 158 5 MGc v observatoriyi Dzhodrell Benk 10 Ce bulo pidtverdzheno a poziciya bilsh tochno vimiryana Boldvinom ta Edzhem 1957 z vikoristannyam Kembridzhskogo radioteleskopa na dovzhini hvili 1 9 m 11 zalishok buv poperedno vnesenij u drugij Kembridzhskij katalog radiodzherel yak ob yekt 2S 34 i viznachenij tochnishe yak 3S 10 u tretomu Kembridzhskomu spisku Edzh i spivavt 1959 U naukovomu sviti ne maye superechki sho 3S 10 ce zalishok nadnovoyi yaka sposterigalas u 1572 1573 rr Pislya statti oglyadu Minkovskogo 1964 12 poznachennya 3S 10 najchastishe vzhivayetsya v publikaciyah dlya posilannya na radio zalishok B Cas hocha deyaki avtori vikoristovuyut tabulovane galaktichne poznachennya G120 7 2 1 z katalogu Grina vid 1984 a bagato avtoriv takozh nazivayut jogo zalishok nadnovoyi Tiho Brage Oskilki radio zalishok buv znajdenij do vidkrittya vidimih nitok zalishku nadnovoyi identifikator 3S 10 vzhivayetsya deyakimi naukovcyami dlya poznachennya zalishku na vsih dovzhinah hvil Optichne viyavlennya Redaguvati Zalishok nadnovoyi B Cas buv viyavlenij v 1960 h rokah za dopomogoyu teleskopu gori Palomar yak duzhe slabka tumannist Piznishe vona bula sfotografovana teleskopom kosmichnoyi observatoriyi ROSAT Nadnova bula pidtverdzhena yak tipu IA 1 koli bilij karlik zahoplyuvav rechovinu vid suputnika poki ne nablizivsya do mezhi Chandrasekara j vibuhnuv Cej tip nadnovih zazvichaj ne stvoryuye efektnih tumannostej harakternih dlya nadnovih II tipu takih yak SN 1054 yaka utvorila Krabopodibnu tumannist Vvazhalosya sho gazova obolonka rozshiryuyetsya zi shvidkistyu blizko 9000 km s ale neshodavni doslidzhennya vkazuyut na menshu shvidkist rozshirennya blizko 5000 km s 13 Vidkrittya zori suputnika Redaguvati U zhovtni 2004 roku bulo povidomleno pro viyavlennya zori klasu G2 shozhoyi na nashe Sonce 14 Vvazhayetsya sho same ce ta zorya suputnik yaka peredala masu bilomu karliku sho v pidsumku vililosya v spalah nadnovoyi Podalshi doslidzhennya opublikovani v berezni 2005 roku dali bilshe podrobic pro cyu zoryu nazvana Tiho G shvidshe za vse do vibuhu ce bula zorya golovnoyi poslidovnosti abo subgigant ale vid vplivu nadnovoyi vona vtratila chastinu masi yaka bula vikinuta u kosmos chastkovo sposterigayetsya u zalishku nadnovoyi a yiyi zovnishni obolonki nagrilis udarnoyu hvileyu Potochna shvidkist Tiho G ye mabut najsilnishim svidchennyam togo sho vona bula suputnikom bilogo karlika vona ruhayetsya zi shvidkistyu 136 km s sho bilsh nizh uchetvero bilshe nizh serednya shvidkist zirok u yiyi okolici Odnak ce vidkrittya bulo postavlene pid sumniv u ostanni roki zorya perebuvaye porivnyano daleko vid centru i ne pokazuye obertannya yake mozhna bulo b ochikuvati Sposterezhennya svitlovoyi luni Redaguvati U veresni 2008 roku teleskop Subaru otrimav optichnij spektr majzhe maksimalnoyi yaskravosti nadnovoyi Tiho Brage vid rozsiyanoyi svitlovoyi luni 1 Za dopomogoyu cih danih bulo pidtverdzheno sho SN 1572 nalezhala do najposhirenishogo klasu nadnovih tipu Ia SNe Rentgenivski sposterezhennya Redaguvati Dzherelo rentgenivskogo viprominyuvannya yake otrimalo nazvu Cefej X 1 abo Cep X 1 bulo viyavleno rentgenivskoyu observatoriyeyu UHURU na 4U 0022 63 Bilsh ranni poznachennya v katalogah H120 2 i XRS 00224 638 Cefej H 1 naspravdi roztashovanij v suzir yi Kassiopeyi i buv spivvidnesenij z zalishkom nadnovoyi Tiho 15 V literaturi RedaguvatiU dev yatomu epizodi romanu Dzhejmsa Dzhojsa Uliss Stiven Dedal pov yazuye viniknennya nadnovoyi z molodim Vilyamom Shekspirom a u vipusku zhurnalu Sky amp Telescope vid listopada 1998 roku tri doslidniki z Pivdenno Zahidnogo Universitetu shtatu Tehas Don Olson i Rassel Dosher z fizfaku i Merilin Olson z departamentu anglijskoyi movi stverdzhuvali sho cya nadnova opisana u Gamleti Shekspira i same pro neyi zgaduye Bernardo v akti I sceni I 16 Golovnij geroj opovidannya Artura Klarka 1955 roku Zirka pobizhno zgaduye nadnovu Vona ye osnovnim elementom u naukovij statti obmanci Frederika Pola Marsianski sposterigachi za zoryami angl The Martian Star Gazers vpershe opublikovanij v Galaxy Science Fiction Magazine 1962 r Div takozh RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu SN 1572Perelik zalishkiv nadnovihPrimitki Redaguvati a b v g Krause Oliver 2008 Tycho Brahe s 1572 supernova as a standard type Ia as revealed by its light echo spectrum Nature 456 7222 s 617 619 Bibcode 2008Natur 456 617K PMID 19052622 arXiv 0810 5106 doi 10 1038 nature07608 Blast From The Past Astronomers Resurrect 16th Century Supernova Arhivovano 1 serpnya 2017 u Wayback Machine ScienceDaily Dec 4 2008 Jeronimo Munoz 1573 Libro del nuevo Cometa y del lugar donde se hazen y como se vera por las Parallaxes quan lexos estan de tierra y del Prognostico deste Valencia Arhiv originalu za 2 bereznya 2019 Procitovano 2 zhovtnya 2016 De mirabili Novae ac splendidis stellae Mense Nouembri anni 1572 primum conspectae ac etiam nunc apparentis Phœnomeno Arhivovano 11 travnya 2020 u Wayback Machine Oliver Lawson Dick ed Aubrey s Brief Lives Edited from the Original Manuscripts 1949 s v Thomas Allen p 5 Science and Civilization in China v 3 pp 425 6 cf 1587 a Year of No Significance a b Grego Peter 19 zhovtnya 2013 Blazing a Ghostly Trail ISON and Great Comets of the Past and Future Springer Science amp Business Media Procitovano 14 zhovtnya 2023 angl Williams Brian J Chomiuk Laura Hewitt John W Blondin John M Borkowski Kazimierz J Ghavamian Parviz Petre Robert Reynolds Stephen P 6 kvitnya 2016 An X ray and Radio Study of the Varying Expansion Velocities in Tycho s Supernova Remnant arXiv 1604 01779 astro ph HE Wenwu Tian Denis A Leahy 26 grudnya 2010 Tycho SN 1572 A Naked Ia Supernova Remnant without Associated Ambient Molecular Cloud Astrophysical Journal Letters 729 L15 Bibcode 2011ApJ 729L 15T arXiv 1012 5673 doi 10 1088 2041 8205 729 2 L15 Hanbury Brown R Hazard C 1952 Radio Frequency Radiation from Tycho Brahe s Supernova A D 1572 Nature 170 4322 s 364 365 Bibcode 1952Natur 170 364H doi 10 1038 170364a0 Baldwin J E Edge D O 1957 Radio emission from the remnants of the supernovae of 1572 and 1604 The Observatory 77 s 139 143 Bibcode 1957Obs 77 139B Minkowski R 1964 Supernovae and Supernova Remnants Annual Review of Astronomy and Astrophysics 2 1 s 247 266 Bibcode 1964ARA amp A 2 247M doi 10 1146 annurev aa 02 090164 001335 Asami Hayato Hiroya Yamaguchi Toru Tamagawa Satoru Katsuda Una Hwang John Patrick Hughes Midori Ozawa Aya Bamba ta in 2010 Expansion Velocity of Ejecta in Tycho s Supernova Remnant Measured by Doppler Broadened X ray Line Emission arXiv 1009 6031 astro ph HE Ruiz Lapuente Pilar 2004 The binary progenitor of Tycho Brahe s 1572 supernova Nature 431 7012 s 1069 1072 Bibcode 2004Natur 431 1069R PMID 15510140 arXiv astro ph 0410673 doi 10 1038 nature03006 Wood KS Meekins JF Yentis DJ Smathers HW McNutt DP Bleach RD December 1984 The HEAO A 1 X ray source catalog Ap J Suppl Ser 56 12 s 507 649 Bibcode 1984ApJS 56 507W doi 10 1086 190992 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 20 sichnya 2015 Procitovano 2 zhovtnya 2016 Posilannya RedaguvatiNASA Astronomy Picture of the Day Tycho s Supernova Remnant 17 March 2009 Arhivovano 27 veresnya 2016 u Wayback Machine solstation com Tycho s Star Arhivovano 21 bereznya 2009 u Wayback Machine The Search for the Companion Star of Tycho Brahe s 1572 Supernova Arhivovano 10 lyutogo 2009 u Wayback Machine cnn com Important days in history of universe Arhivovano 14 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Koordinati nbsp 00g 25m 21s 64 09 15 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title SN 1572 amp oldid 40661876