Redefine

Redefine (в 2007-2019 роках — Look At Media) — російський медіахолдинг, який об'єднує видання The Village, Wonderzine, Spletnik.ru, креативне агентство, маркетингове агентство і онлайн-сервіси. Сформувався на основі блогу (надалі, видання) про вуличну моду (пізніше — про творчі індустріях) Look At Me. У різні роки в рамках холдингу працювали російськомовне видання про підприємництво і англомовне міське видання про Нью-Йорку під брендом Hopes & Fears і журнал для чоловіків Furfur.

Redefine

Логотип
Тип	медіахолдинг, група компаній
Форма власності	приватна компанія
Галузь	медіа, реклама
Попередник(и)	Look At Media (2007—2019)
Засновано	2007
Засновник(и)	Алексей Амётов, Василий Эсманов, Екатерина Базилевская, Антон Гладкобородов, Кирилл Тен
Штаб-квартира	Росія, Москва
Територія діяльності	Росія,  Україна,  Казахстан,  Білорусь,  США
Послуги	видавнича справа
Активи	The Village, Wonderzine, Spletnik.ru
Власник(и)	Alexander Semenovich Vinokurov^d
Співробітники	110 (2017)
Структурні підрозділи	The Village Росія, The Village Україна, The Village Білорусь, The Village Казахстан, Wonderzine, Wonderzine Україна, Spletnik.ru, Hopes&Fears Росія, Hopes&Fears США, Setka
redefine.family

Історія

Майбутні засновники Look At Media Олексій Амётов і Василь Есмань познайомилися на передачі «Розумники і розумниці» і разом вчилися в МДІМВ. Есмань встиг попрацювати в РІА «Новини» і глянцевих виданнях, Амётов — в газеті «Газета», російською Newsweek і Forbes, але втратив інтерес до традиційних медіа після вбивства Пола Хлєбнікова. У 2006 році Есмань запросив Амётова розвивати блог про вуличну моду Look At Me. З третім засновником Катериною Базилевської, директором рекламного агентства «Кисень» Амётов познайомився, займаючись вебдизайном. Вона допомогла з продажем реклами і незабаром повністю перейшла в проєкт. Четвертим і п'ятим партнерами стали Антон Гладкобородов і Кирило Тен з вебстудії Nimbler, які взяли на себе технічну сторону проєкту. У запуск видання засновники вклали по 5 тисяч доларів. Восени 2007 року Look At Me був перезапущений як журнал з функціями соціальної мережі.

Поступово у Look At Me з'явилася редакція. Під час кризи 2008 року Look At Me зміг вирости за рахунок залучення журналістів з інших видань. Гладкобородов і Тен розійшлися з іншими засновниками в питаннях розвитку проєкту. Слідом за цим компанія почала розширюватися: після невдалої спроби купити у «Афіші» журнал «Большой город» сформувався холдинг запустив власну міську газету The Village, яка писала про Москву, «якою вона повинна бути». Запуск підштовхнула трагедія в московському метро в березні 2010 року: для її висвітлення The Village вів одну з перших в російських медіа онлайн-трансляцію, яка об'єднувала інформацію з різних джерел. У 2012 році Look At Media запустив чоловіче видання Furfur і інтернет-журнал про підприємництво Hopes & Fears під керівництвом Миколи Кононова, в 2013 почав працювати жіночий журнал Wonderzine. Всі видання холдингу були орієнтовані на молоду аудиторію до 35 років. Витрати на кожне видання в компанії оцінювали в 10-15 млн рублів на рік.

На тлі кризи, що послідував за анексією Криму в 2014 році у Look At Media почалися проблеми з рекламними контрактами, які особливо сильно вдарили по Hopes & Fears, Furfur і Wonderzine. Холдинг планував об'єднати Look At Me, Hopes & Fears і The Village в одне видання, але обмежився формуванням об'єднаної редакції. Незабаром компанію покинула частина редакторів: Кононов з командою пішов перезапускати «Секрет фірми», головний редактор Look At Me Данило Трабун перейшов в «Афішу». Компанія зіткнулася з фінансовими труднощами, затримувала зарплату і гонорари позаштатними співробітникам, деякі з яких винесли конфлікт в публічну площину. У квітні 2015 року податкова зажадала визнати Look At Media банкрутом через борги по податках і страхових виплатах, які компанія змогла погасити позиковими засобами. У лютому 2015 року Look At Media вийшов на іноземну аудиторію, запустивши американський Hopes & Fears, але через валютної різниці поніс збитки і закрив проєкт в січні 2016 року. Есмань розчарувався в своїх медійних проєктах і покинув компанію зберігши за собою частку в бізнесі.

У 2014 році на тлі падіння рекламних доходів Look At Media виділив відділ розробки в окрему компанію, яка зайнялася інструментами для роботи з контентом. Був створений Grid, пізніше перейменований в Setka. Проєкт привернув увагу під час запуску американського Hopes & Fears і зацікавив представників американських медіа. У 2015 році Setka стала окремою компанією, восени 2016 була зареєстрована в штаті Делавер. Влітку 2017 року проєкт потрапив в бізнес-акселератор Friends of eBay як AdTec. Setka дозволила диверсифікувати джерела доходу і вирівняти фінансове становище. У 2015 році Поліна Дерипаска, знайома з засновниками Look At Media, запропонувала інвестувати в холдинг. У січні 2016 року її Forward Media Group придбала частку в компанії LAM Publishing, яка видає Wonderzine і The Village і володіє ліцензіями на Furfur і Look At Me. У вересні 2017 року власні медіа Look At Media і що належала Дерипаска Spletnik.ru були об'єднані під брендів Look At Media.

У червні 2019 року Look At Media провів ребрендинг і отримав назву Redefine, всі проєкти були передані під управління єдиної юридичної особи. Під новим ім'ям компанія на додаток до видавничої діяльності почала займатися подієвим маркетингом, консалтингом, дослідженнями та ін. На початку 2020 року в структурі Redefine почала працювати лабораторія подієвого маркетингу Event Lab, з квітня — креативне агентство Redefine Creative.

Проєкти

• Look At Me: З 2005 року — блог, потім видання про вуличну моду, з 2013 — видання про творчі індустріях. Заморожено в грудні 2015 року.
• The Village: Видання про місто, запущене в 2010 році і спочатку присвячене Москві. У регіонах і інших країнах розвивається по франшизі, яка включає бренд, платформу для управління контентом і допомогу в продажу реклами. Регіональні The Village працюють в Іркутську, Владивостоку, Нижньому Новгороді і ряді міст чорноморського узбережжя Росії, об'єднаних в рамках одного видання. Зарубіжні The Village працюють в Україні, Білорусі та Казахстані.
• Furfur: Журнал про чоловіків, запущений в січні 2011 року. C 2014 року Furfur радикально змінив концепцію, а також вебадреса. Він перетворився в молодіжне видання про андеграундної і неформальній культурі, соціальних проблемах і секс, нерідко публікував статті про цензуру, наркотики і ЛГБТ. Заморожене на початку 2017 року.
• Wonderzine: Видання про життя сучасних жінок, запущене в 2013 році. Видання працює також в Україні.
• Hopes & Fears (Россия): Блог про підприємців на The Village, виділений в окреме видання в 2012 році. Закрито як самостійний проєкт в 2014 року і інтегровано в The Village як розділ «Бізнес».
• Hopes & Fears (США): Видання про життя Нью-Йорка на англійській мові. Запущено в лютому 2015 року. Заморожено в січня 2016 року.
• Setka: Платформа для управління контентом, виділена в окрему компанію в 2015 році. Розвиває редактор для контент-проєктів Setka Editor, сервіс для текстових онлайн-трансляцій Setka Stream, інструмент для командної роботи Setka Workflow і систему управління контентом Setka CMS.

Економіка

Спочатку основним джерелом доходу Look At Media була банерна реклама. З 2008 року компанія почала запускати на своїх майданчиках рекламні спецпроєкти, з 2010 — нативну рекламу. На 2017 рік спецпроєкти приносили холдингу близько 50 % виторгу. Спеціальні проєкти принесли холдингу кілька рекламних нагород: бронзового лева Каннського фестивалю за кампанію «Захисти амурського тигра» для Всесвітнього фонду захисту природи в 2011 році (спільно з Leo Burnett) і золотого лева за мобільний додаток Parking Douche в 2012, D & AD, Golden Drum, Epica та ін.. У зведеному рейтингу Асоціації Комунікаційних Агентств Росії за 2008-2012 роки компанія займала 7 місце.

Примітки

1. Алёна Сухаревская (15 листопада 2017). . Inc. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
2. Анна Афанасьева (14 червня 2019). . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 25 серпня 2020. 
3. Анастасия Филиппова. Redefine: коммерческие спецпроекты на фоне кризиса // Журналист. — 2020. — № 7 (27 жовтня). з джерела 10 квітня 2021. Процитовано 9 вересня 2020.
4. https://www.the-village.com.ua/
5. Саша Сколков (31 січня 2011). . Furfur. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 25 серпня 2020. 
6. Коротко о перезапуске: Почему FURFUR больше не «мужской журнал» и зачем мы это придумали [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] — FURFUR
7. . Furfur. 19 липня 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
8. Юлия Углова (17 червня 2019). . Performance360. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2020. 
9. https://www.wonderzine.com.ua/
10. . Lenta.ru. 23 вересня 2012. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
11. . РБК. 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 10 серпня 2020. 
12. . Meduza. 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2020. 
13. Андрей Фролов (12 січня 2016). . VC.ru. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 10 серпня 2020. 
14. . Inc. 24 липня 2017. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
15. Courtney Price (9 січня 2014). (англ.). Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2014. 
16. (рос.). Lenta.ru. 5 жовтня 2012. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 30 жовтня 2014. 
17. (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014. 
18. (англ.). Lenta.ru. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 21 вересня 2012. 
19. (англ.). Ассоциация Коммуникационных Агентств России. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 30 жовтня 2014.