www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дятлоподібні Дятлоподі бні Piciformes ряд птахів що нараховує понад 400 видів Досить спеціалізована група птахів невелик

Дятлоподібні

Дятлоподі́бні (Piciformes) — ряд птахів, що нараховує понад 400 видів. Досить спеціалізована група птахів невеликого та середнього розміру, що ведуть переважно деревний спосіб життя. Зустрічаються на всіх материках, за виключенням Австралії та Антарктиди. Більшість є комахоїдними, хоча тукани та бородаткові живляться переважно фруктами. Практично у всіх дятлоподібних два пальці на лапах протистоять двом іншим (подібно до папуг), що характерно для птахів, які більшу частину свого життя проводять на гілках дерев. Розміри становлять від 8 см у довжину та 7 г маси (добаш малазійський) до 63 см у довжину та 680 г (тукан великий). Усі види відкладають гнізда в укриттях, пташенята гніздового типу. Більшість видів є осілими або кочівними.

Дятлоподібні
Період існування: іпр — наш час
Жовна зелена (Picus viridis)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Завропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Meyer & Wolf, 1810
Родини

Див. текст

Синоніми

Picariae

Вікісховище: Piciformes

Походження та еволюція Редагувати

Ряд дятлоподібних відокремився від примітивних сиворакшоподібних, які були близькими до предків рибалочок і момотів. Ймовірно, першою виникла родина бородаткових, давні предкові форми якамар, туканів і дятлів, а пізніше — родина воскоїдових.

Деякі вимерлі родини та роди птахів з раннього еоцену — Neanis та Hassiavis, Zygodactylidae/Primoscenidae, Gracilitarsidae, Sylphornithidae та Homalopus, міоцену — «Picus» gaudryi та пліоцену — Bathoceleus інколи відносять до ряду дятлоподібних.

Сучасні родини відомі у період з середини—кінця олігоцену до раннього міоцену.

Опис Редагувати

Дзьоб великого тукана
Добаш малазійський — найдрібніший представник ряду дятлоподібних

Маса від 6 до 680 г. Найменші розміри має добаш малазійський (Sasia abnormis); найбільші — представники родини туканових (тукан великий), жовна чорна та інші. У одних забарвлення тьмяне, у інших — строкате та яскраве. Статевий диморфізм виражений слабко або відсутній, вікові відмінності незначні. Більшість мають різної довжини прямий, долотоподібний або до кінця дещо зігнутий дзьоб. Найбільших розмірів він досягає у туканових — його довжина може становити половину довжини тіла. Ніздрі не наскрізні. У представників родини дятлових для захисту дихальних шляхів від потрапляння дрібних уламків деревини під час довбання слугують щетинкоподібні пера, що прикривають ніздрі.

Для скелету характерними є 14 шийних хребців, відсутність спинної кістки, дві пари вирізок по задньому краю грудини. Наявний леміш. Лапи зігодактильні (два пальці спрямовані вперед, а два — назад), перший палець у деяких видів зникає. Язик короткий, помірної довжини або дуже довгий і тонкий. Воло відсутнє. Кишківник відносно короткий. Сліпі кишки функціонують або редукуються. У частини родин відсутній жовчний міхур. Куприкова залоза гола або оперена. Гортань трахео-бронхіальна, голосових м'язів одна пара або вони не розвинені.

Оперення доволі рихле, контурні пера з розвиненою пуховою частиною опахала та додатковим стрижнем (у більшості видів). Пух відсутній. Птерилії вузькі, аптерії широкі. Першорядних махових пер 9–11, другорядних — 10–12. Стернових пер 8–12.

Поширення та місця існування Редагувати

Зустрічаються на всіх материках, за виключенням Австралії та Антарктиди; відсутні в Новій Гвінеї і Новій Зеландії, на Мадагаскарі. Найбільше видове різноманіття характерне для Південної Америки.

Населяють ліси різного типу, проникають у сади та парки; деякі види мешкають в степу та навіть в напівпустелях (наприклад, дятел техаський (Picoides scalaris) на південному сході Північної Америки, декол андійський (Colaptes rupicola) та дятел сіроголовий (Geocolaptes olivaceus) у Південній Америці).

Більшість видів є осілими або кочівними, небагато — перелітними (наприклад, крутиголовка).

Гніздування Редагувати

Дятел техаський (Picoides scalaris) біля дупла у кактусі

До розмноження приступають у віці одного року. Моногами. Гніздяться поодинокими парами, рідше невеликими групами. Голоси, як правило, голосні та різкі, іноді мелодійні, для деяких видів характерним є «барабанний дроб», що видається за допомогою дзьоба. У воскоїдових елементом шлюбної поведінки є токові польоти. Гнізда влаштовують переважно в дуплах. Причому більшість представників родини дятлових видовбують їх самостійно, рідше займають порожнини в деревині. Деякі види риють гніздові нори. Наприклад, представники родини якамарових). Дятел сіроголовий (Geocolaptes olivaceus), який мешкає у безлісій місцевості, також риє нори в берегах річок та на схилах пагорбів. Якамарові та лінивкові інколи влаштовують гнізда в термітниках. Ятла руда (Celeus brachyurus), що мешкає в Південно-Східній Азії, робить гніздо в мурашнику. Для цього дятли обирають гнізда великих деревних мурашок роду Crematogaster, розташовані у кронах дерев на висоті від 3 до 20 м від землі. Гніздо має вигляд кулі діаметром 20—80 см з більш міцними стінками. Дятел робить отвір у стінці, який веде у внутрішню порожнину, куди самка відкладає яйця. При цьому мурашки не чіпають дятлів, а дятли — мурашок. Для 5 африканських видів родини воскоїдових характерний гніздовий паразитизм — вони підкладають свої яйця в гнізда інших видів птахів. Вистилка в гнізді найчастіше відсутня. У кладці від 2 до 13 однотонних білих яєць. Два—три яйця відкладають Лінивкові, 1—4 — Туканові, 2—4 — Бородастикові, різні види дятлових — від 2 до 13 яєць. Насиджують обидва партнери почергово, але самка більш інтенсивно, ніж самець. Пташенята гніздового типу — вилуплюються сліпими і у більшості видів голими. У пташенят добре розвинені п'яткові мозолі (потовщення з шипоподібними сосочками. що відпадають після вильоту з гнізда). Вигодовують обидва батьків. Пташенята залишають гніздо опереними та здатними до польоту. Виводки деякий час тримаються разом, потім розпадаються. Поза періодом розмноження тримаються поодинці або невеликими групами.

Живлення Редагувати

Гіла мала (Melanerpes rubricapillus) під час живлення

У живленні переважають різноманітні комахи, їх личинки та яйця, насіння та ягоди. Жовна зелена та крутиголовка споживають переважно дорослих мурашок та їхні яйця. У туканових основний корм — фрукти. Переважно рослинною їжею — плодами та ягодами, рідше — насінням — живляться Лінивкові. Для осілих видів характерна сезонна зміна кормів. Наприклад, дятел звичайний у весняно-літній період здобуває переважно комах та їхніх личинок, тоді як взимку його основний корм — насіння хвойних дерев. Дятел сирійський у гніздовий період поїдає переважно комах та ягоди шовковиці, тоді як взимку живиться ядра кісточок абрикос, сливи тощо. Корм збирають на стовбурах дерев, товстих гілках і у кронах. Деякі види дятлів роблять запаси кормів на зиму. Так, гіла чорновола (Melanerpes formicivorus), що мешкає в Північній і Центральній Америці, восени видовбує у стовбурах дерев, дерев'яних стовпах тисячі невеликих комірок, в які ховає по жолудю. Інколи такі запаси сягають 50 тис. жолудів (зазвичай їх робить група птахів). Майже всі Дятлові добувають їжу довбаючи кору дерев та кущів. Рідше дятлоподібні на землі з поверхні ґрунту і підстилки, незначною мірою розкопуючи її, роблять ходи в мурашниках і термітниках. Якамарові та Лінивкові полюють з присади на комах, подібно до мухоловок. Щодо особливостей пошуку їжі та об'єкту живлення вирізняються представники родини воскоїдових. Вони відомі як медовказчики — птахи вказують місцезнаходження гнізда бджіл або ос з медом іншим тваринам. При цьому вони поїдають лише віск, що залишається. Для його перетравлення у травному тракті цих птахів наявні спеціалізовані види бактерій-симбіонтів.

Філогенія та систематика Редагувати

Філогенія Редагувати

Дятлоподібні належать до підкласу Кілегрудих (Neognathae) птахів, до клади Anomalogonatae. Взаємозв'язок між рядами цієї групи зображено на кладограмі:

 Anomalogonatae 
 
 
 
 

 Leptosomatiformes

 
 
 

 Trogoniformes (Трогоноподібні)

 
 
 

 Bucerotiformes

 
 
 

 Coraciiformes (Сиворакшоподібні)

 
 

 Piciformes (Дятлоподібні)

 
 
 
 
 
 


Таким чином, сестринський таксоном для дятлоподібних є сиворакшоподібні.

Систематика Редагувати

Ряд традиційно поділяють на два підряди — Galbuli та Pici, останній включає два інфраряди — Ramphastides та Picides. Загалом ряд нараховує 71 сучасний рід та понад 450 видів. В Україні зустрічається 10 видів, серед них дятел трипалий, жовна зелена та дятел білоспинний занесено до Червоної книги України (2009).

  • Підряд Galbuli - представники підряду характеризуються видовженим тілом; довгим, майже шилоподібним дзьобом із щетинками при основі; короткими крилами; довгим ступінчастим хвостом і м'яким пухнастим оперенням із золотистим полиском. Ці птахи поширені у Центральній і Південній Америці.
  • Підряд Pici включає доволі різних за зовнішнім виглядом птахів, що характеризуються масивним дзьобом і коренастим тулубом з хвостом середніх розмірів. Поширені ці птахи в Америці, Африці, Європі та Азії, майже скрізь, де зустрічається деревна та чагарникова рослинність.

Філогенетичні зв'язки між родинами ряду представлено на кладограмі:

 PICIFORMES 
 Galbuli 
 

  Galbulidae Vigors, 1825

 
 

  Bucconidae Horsfield, 1821

 
 
 Pici 
 Ramphastides 
 

  Megalaimidae Blyth, 1852

 
 
 

  Lybiidae Sibley & Ahlquist, 1985

 
 
 

  Semnornithidae Prum, 1988

 
 

  Capitonidae Bonaparte, 1838

 
 

  Ramphastidae Vigors, 1825

 
 
 
 
 Picides 
 

  Indicatoridae Swainson, 1837

 
 

  Picidae Leach, 1820

 
 
 
 


Генетика Редагувати

У 2014 році було здійснено секвенування повної геномної послідовності дятла пухнастого (Picoides pubescens). Завдяки цьому вид має важливе значення для дослідження еволюції геномів птахів.

Роль у природних екосистемах та для людини Редагувати

Представники ряду відіграють важливу роль в природних екосистемах. Особливо помітною вона є для родини дятлових. Зроблені ними дупла в стовбурах дерев згодом заселяють інші види-дуплогніздники, які самостійно їх зробити не можуть.

На деяких видів туканів активно полюють місцеві мешканці заради смачного м'яса, яке вживають в їжу. Красиве оперення туканів використовують для прикрас.

Деяких видів туканів тримають як декоративних птахів.

Галерея Редагувати

Посилання Редагувати

  1. ↑ Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.
  2. Cracraft, Joel & Morony, John J., Jr. (1969). . American Museum Novitates 2400: 1–8. Архів оригіналу за 19 березня 2009. Процитовано 11 квітня 2019. 
  3. Short, Lester L. (1991). У Forshaw, Joseph. Encyclopaedia of Animals: Birds. London: Merehurst Press. с. 152–157. ISBN 1-85391-186-0. 
  4. ↑ Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.
  5. ↑ Жизнь животных / Под ред. В.Д. Ильичева, А.В. Михеева. — М. : Просвещение, 1986. — 527 с.
  6. Sibley C. G., Ahlquist J. E., Monroe B. L. A classification of the living birds of the world based on DNA—DNA hybridization studies [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Auk. — 1988. — V. 105. — No. 3. — P. 409—423.
  7. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  8. Assembly: GCA_000699005.1: Picoides pubescens Genome sequencing. — European Nucleotide Archive, [[Європейська лабораторія молекулярної біології|EMBL]] — European Bioinformatics Institute. — 2014-10-09. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 11 квітня 2019. 

Література Редагувати

  • Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутьев В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.
  • Gorman, Gerard (2004): Woodpeckers of Europe: A Study of the European Picidae. Bruce Coleman, UK. ISBN 1-872842-05-4.
  • Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. — Volume 7: Jacamars to Woodpeckers. — Lynx Edicions, 2002. — 613 с. — ISBN 84-87334-37-7.

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dyatlopodi bni Piciformes ryad ptahiv sho narahovuye ponad 400 vidiv Dosit specializovana grupa ptahiv nevelikogo ta serednogo rozmiru sho vedut perevazhno derevnij sposib zhittya Zustrichayutsya na vsih materikah za viklyuchennyam Avstraliyi ta Antarktidi Bilshist ye komahoyidnimi hocha tukani ta borodatkovi zhivlyatsya perevazhno fruktami Praktichno u vsih dyatlopodibnih dva palci na lapah protistoyat dvom inshim podibno do papug sho harakterno dlya ptahiv yaki bilshu chastinu svogo zhittya provodyat na gilkah derev Rozmiri stanovlyat vid 8 sm u dovzhinu ta 7 g masi dobash malazijskij do 63 sm u dovzhinu ta 680 g tukan velikij Usi vidi vidkladayut gnizda v ukrittyah ptashenyata gnizdovogo tipu Bilshist vidiv ye osilimi abo kochivnimi DyatlopodibniPeriod isnuvannya ipr nash chasZhovna zelena Picus viridis Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Zavropsidi Sauropsida Klas Ptahi Aves Ryad Dyatlopodibni Piciformes Meyer amp Wolf 1810RodiniDiv tekstSinonimiPicariaeVikishovishe Piciformes Zmist 1 Pohodzhennya ta evolyuciya 2 Opis 3 Poshirennya ta miscya isnuvannya 4 Gnizduvannya 5 Zhivlennya 6 Filogeniya ta sistematika 6 1 Filogeniya 6 2 Sistematika 7 Genetika 8 Rol u prirodnih ekosistemah ta dlya lyudini 9 Galereya 10 Posilannya 11 Literatura 12 DzherelaPohodzhennya ta evolyuciya RedaguvatiRyad dyatlopodibnih vidokremivsya vid primitivnih sivorakshopodibnih yaki buli blizkimi do predkiv ribalochok i momotiv Jmovirno pershoyu vinikla rodina borodatkovih davni predkovi formi yakamar tukaniv i dyatliv a piznishe rodina voskoyidovih 1 Deyaki vimerli rodini ta rodi ptahiv z rannogo eocenu Neanis ta Hassiavis Zygodactylidae Primoscenidae Gracilitarsidae Sylphornithidae ta Homalopus miocenu Picus gaudryi ta pliocenu Bathoceleus inkoli vidnosyat do ryadu dyatlopodibnih 2 Suchasni rodini vidomi u period z seredini kincya oligocenu do rannogo miocenu Opis Redaguvati nbsp Dzob velikogo tukana nbsp Dobash malazijskij najdribnishij predstavnik ryadu dyatlopodibnihMasa vid 6 do 680 g 3 Najmenshi rozmiri maye dobash malazijskij Sasia abnormis najbilshi predstavniki rodini tukanovih tukan velikij zhovna chorna ta inshi U odnih zabarvlennya tmyane u inshih strokate ta yaskrave Statevij dimorfizm virazhenij slabko abo vidsutnij vikovi vidminnosti neznachni Bilshist mayut riznoyi dovzhini pryamij dolotopodibnij abo do kincya desho zignutij dzob Najbilshih rozmiriv vin dosyagaye u tukanovih jogo dovzhina mozhe stanoviti polovinu dovzhini tila Nizdri ne naskrizni U predstavnikiv rodini dyatlovih dlya zahistu dihalnih shlyahiv vid potraplyannya dribnih ulamkiv derevini pid chas dovbannya sluguyut shetinkopodibni pera sho prikrivayut nizdri Dlya skeletu harakternimi ye 14 shijnih hrebciv vidsutnist spinnoyi kistki dvi pari virizok po zadnomu krayu grudini Nayavnij lemish Lapi zigodaktilni dva palci spryamovani vpered a dva nazad pershij palec u deyakih vidiv znikaye Yazik korotkij pomirnoyi dovzhini abo duzhe dovgij i tonkij Volo vidsutnye Kishkivnik vidnosno korotkij Slipi kishki funkcionuyut abo redukuyutsya U chastini rodin vidsutnij zhovchnij mihur Kuprikova zaloza gola abo operena Gortan traheo bronhialna golosovih m yaziv odna para abo voni ne rozvineni Operennya dovoli rihle konturni pera z rozvinenoyu puhovoyu chastinoyu opahala ta dodatkovim strizhnem u bilshosti vidiv Puh vidsutnij Pteriliyi vuzki apteriyi shiroki Pershoryadnih mahovih per 9 11 drugoryadnih 10 12 Sternovih per 8 12 1 4 Poshirennya ta miscya isnuvannya RedaguvatiZustrichayutsya na vsih materikah za viklyuchennyam Avstraliyi ta Antarktidi vidsutni v Novij Gvineyi i Novij Zelandiyi na Madagaskari Najbilshe vidove riznomanittya harakterne dlya Pivdennoyi Ameriki Naselyayut lisi riznogo tipu pronikayut u sadi ta parki deyaki vidi meshkayut v stepu ta navit v napivpustelyah napriklad dyatel tehaskij Picoides scalaris na pivdennomu shodi Pivnichnoyi Ameriki dekol andijskij Colaptes rupicola ta dyatel sirogolovij Geocolaptes olivaceus u Pivdennij Americi Bilshist vidiv ye osilimi abo kochivnimi nebagato perelitnimi napriklad krutigolovka Gnizduvannya Redaguvati nbsp Dyatel tehaskij Picoides scalaris bilya dupla u kaktusiDo rozmnozhennya pristupayut u vici odnogo roku Monogami Gnizdyatsya poodinokimi parami ridshe nevelikimi grupami Golosi yak pravilo golosni ta rizki inodi melodijni dlya deyakih vidiv harakternim ye barabannij drob sho vidayetsya za dopomogoyu dzoba U voskoyidovih elementom shlyubnoyi povedinki ye tokovi poloti Gnizda vlashtovuyut perevazhno v duplah Prichomu bilshist predstavnikiv rodini dyatlovih vidovbuyut yih samostijno ridshe zajmayut porozhnini v derevini Deyaki vidi riyut gnizdovi nori Napriklad predstavniki rodini yakamarovih Dyatel sirogolovij Geocolaptes olivaceus yakij meshkaye u bezlisij miscevosti takozh riye nori v beregah richok ta na shilah pagorbiv Yakamarovi ta linivkovi inkoli vlashtovuyut gnizda v termitnikah Yatla ruda Celeus brachyurus sho meshkaye v Pivdenno Shidnij Aziyi robit gnizdo v murashniku Dlya cogo dyatli obirayut gnizda velikih derevnih murashok rodu Crematogaster roztashovani u kronah derev na visoti vid 3 do 20 m vid zemli Gnizdo maye viglyad kuli diametrom 20 80 sm z bilsh micnimi stinkami Dyatel robit otvir u stinci yakij vede u vnutrishnyu porozhninu kudi samka vidkladaye yajcya Pri comu murashki ne chipayut dyatliv a dyatli murashok 5 Dlya 5 afrikanskih vidiv rodini voskoyidovih harakternij gnizdovij parazitizm voni pidkladayut svoyi yajcya v gnizda inshih vidiv ptahiv Vistilka v gnizdi najchastishe vidsutnya U kladci vid 2 do 13 odnotonnih bilih yayec Dva tri yajcya vidkladayut Linivkovi 1 4 Tukanovi 2 4 Borodastikovi rizni vidi dyatlovih vid 2 do 13 yayec Nasidzhuyut obidva partneri pochergovo ale samka bilsh intensivno nizh samec Ptashenyata gnizdovogo tipu viluplyuyutsya slipimi i u bilshosti vidiv golimi U ptashenyat dobre rozvineni p yatkovi mozoli potovshennya z shipopodibnimi sosochkami sho vidpadayut pislya vilotu z gnizda Vigodovuyut obidva batkiv Ptashenyata zalishayut gnizdo operenimi ta zdatnimi do polotu Vivodki deyakij chas trimayutsya razom potim rozpadayutsya Poza periodom rozmnozhennya trimayutsya poodinci abo nevelikimi grupami 4 1 Zhivlennya Redaguvati nbsp Gila mala Melanerpes rubricapillus pid chas zhivlennyaU zhivlenni perevazhayut riznomanitni komahi yih lichinki ta yajcya nasinnya ta yagodi Zhovna zelena ta krutigolovka spozhivayut perevazhno doroslih murashok ta yihni yajcya U tukanovih osnovnij korm frukti Perevazhno roslinnoyu yizheyu plodami ta yagodami ridshe nasinnyam zhivlyatsya Linivkovi Dlya osilih vidiv harakterna sezonna zmina kormiv Napriklad dyatel zvichajnij u vesnyano litnij period zdobuvaye perevazhno komah ta yihnih lichinok todi yak vzimku jogo osnovnij korm nasinnya hvojnih derev Dyatel sirijskij u gnizdovij period poyidaye perevazhno komah ta yagodi shovkovici todi yak vzimku zhivitsya yadra kistochok abrikos slivi tosho Korm zbirayut na stovburah derev tovstih gilkah i u kronah Deyaki vidi dyatliv roblyat zapasi kormiv na zimu Tak gila chornovola Melanerpes formicivorus sho meshkaye v Pivnichnij i Centralnij Americi voseni vidovbuye u stovburah derev derev yanih stovpah tisyachi nevelikih komirok v yaki hovaye po zholudyu Inkoli taki zapasi syagayut 50 tis zholudiv zazvichaj yih robit grupa ptahiv 5 Majzhe vsi Dyatlovi dobuvayut yizhu dovbayuchi koru derev ta kushiv Ridshe dyatlopodibni na zemli z poverhni gruntu i pidstilki neznachnoyu miroyu rozkopuyuchi yiyi roblyat hodi v murashnikah i termitnikah Yakamarovi ta Linivkovi polyuyut z prisadi na komah podibno do muholovok Shodo osoblivostej poshuku yizhi ta ob yektu zhivlennya viriznyayutsya predstavniki rodini voskoyidovih Voni vidomi yak medovkazchiki ptahi vkazuyut misceznahodzhennya gnizda bdzhil abo os z medom inshim tvarinam Pri comu voni poyidayut lishe visk sho zalishayetsya Dlya jogo peretravlennya u travnomu trakti cih ptahiv nayavni specializovani vidi bakterij simbiontiv Filogeniya ta sistematika RedaguvatiFilogeniya Redaguvati Dyatlopodibni nalezhat do pidklasu Kilegrudih Neognathae ptahiv do kladi Anomalogonatae Vzayemozv yazok mizh ryadami ciyeyi grupi zobrazheno na kladogrami Anomalogonatae Coliiformes Chepigovi Strigiformes Sovopodibni Leptosomatiformes Trogoniformes Trogonopodibni Bucerotiformes Coraciiformes Sivorakshopodibni Piciformes Dyatlopodibni Takim chinom sestrinskij taksonom dlya dyatlopodibnih ye sivorakshopodibni Sistematika Redaguvati Ryad tradicijno podilyayut na dva pidryadi Galbuli ta Pici ostannij vklyuchaye dva infraryadi Ramphastides ta Picides 6 Zagalom ryad narahovuye 71 suchasnij rid ta ponad 450 vidiv V Ukrayini zustrichayetsya 10 vidiv 7 sered nih dyatel tripalij zhovna zelena ta dyatel bilospinnij zaneseno do Chervonoyi knigi Ukrayini 2009 Pidryad Galbuli predstavniki pidryadu harakterizuyutsya vidovzhenim tilom dovgim majzhe shilopodibnim dzobom iz shetinkami pri osnovi korotkimi krilami dovgim stupinchastim hvostom i m yakim puhnastim operennyam iz zolotistim poliskom Ci ptahi poshireni u Centralnij i Pivdennij Americi 5 Rodina Yakamarovi Galbulidae 18 vidiv Rodina Linivkovi Bucconidae 35 vidiv Pidryad Pici vklyuchaye dovoli riznih za zovnishnim viglyadom ptahiv sho harakterizuyutsya masivnim dzobom i korenastim tulubom z hvostom serednih rozmiriv Poshireni ci ptahi v Americi Africi Yevropi ta Aziyi majzhe skriz de zustrichayetsya derevna ta chagarnikova roslinnist 5 Infraryad Ramphastides Rodina Borodastikovi Megalaimidae 25 vidiv Rodina Lybiidae 40 vidiv Rodina Borodatkovi Capitonidae 15 vidiv Rodina Kabezonovi Semnornithidae 2 vidi Rodina Tukanovi Ramphastidae 40 vidiv Rodina Miopiconidae Rodina Picavidae Infraryad Picides Rodina Voskoyidovi Indicatoridae 17 vidiv Rodina Dyatlovi Picidae ponad 200 vidivFilogenetichni zv yazki mizh rodinami ryadu predstavleno na kladogrami PICIFORMES Galbuli Galbulidae Vigors 1825 Bucconidae Horsfield 1821 Pici Ramphastides Megalaimidae Blyth 1852 Lybiidae Sibley amp Ahlquist 1985 Semnornithidae Prum 1988 Capitonidae Bonaparte 1838 Ramphastidae Vigors 1825 Picides Indicatoridae Swainson 1837 Picidae Leach 1820 Genetika RedaguvatiU 2014 roci bulo zdijsneno sekvenuvannya povnoyi genomnoyi poslidovnosti dyatla puhnastogo Picoides pubescens 8 Zavdyaki comu vid maye vazhlive znachennya dlya doslidzhennya evolyuciyi genomiv ptahiv Rol u prirodnih ekosistemah ta dlya lyudini RedaguvatiPredstavniki ryadu vidigrayut vazhlivu rol v prirodnih ekosistemah Osoblivo pomitnoyu vona ye dlya rodini dyatlovih Zrobleni nimi dupla v stovburah derev zgodom zaselyayut inshi vidi duplognizdniki yaki samostijno yih zrobiti ne mozhut Na deyakih vidiv tukaniv aktivno polyuyut miscevi meshkanci zaradi smachnogo m yasa yake vzhivayut v yizhu Krasive operennya tukaniv vikoristovuyut dlya prikras Deyakih vidiv tukaniv trimayut yak dekorativnih ptahiv Galereya Redaguvati nbsp Yakamara kucohvist kashtanova Galbalcyrhynchus purusianus rodina Yakamarovi nbsp Tamatiya panamska Malacoptila panamensis rodina Linivkovi nbsp Borodastik chornobrovij Megalaima oorti rodina Borodastikovi nbsp Libiya chervona Lybius bidentatus rodina Lybiidae nbsp Evbuko andijskij Eubucco bourcierii rodina Borodatkovi nbsp Tukan zhovtoshiyij Ramphastos ambiguus rodina Tukanovi nbsp Voskoyid velikij Indicator indicator rodina Voskoyidovi nbsp Zhovna chorna Dryocopus martius rodina Dyatlovi nbsp Krutigolovka Jynx torquilla rodina Dyatlovi Posilannya Redaguvati a b v Fauna mira pticy Spravochnik Galushin V M Drozdov N N Ilichev V D i dr M Agropromizdat 1991 311 s ISBN 5 10 001229 3 Cracraft Joel amp Morony John J Jr 1969 A new Pliocene woodpecker with comments on the fossil Picidae American Museum Novitates 2400 1 8 Arhiv originalu za 19 bereznya 2009 Procitovano 11 kvitnya 2019 Short Lester L 1991 U Forshaw Joseph Encyclopaedia of Animals Birds London Merehurst Press s 152 157 ISBN 1 85391 186 0 a b Kartashev N N Sistematika ptic M Vysshaya shkola 1974 362 s a b v g Zhizn zhivotnyh Pod red V D Ilicheva A V Miheeva M Prosveshenie 1986 527 s Sibley C G Ahlquist J E Monroe B L A classification of the living birds of the world based on DNA DNA hybridization studies Arhivovano 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Auk 1988 V 105 No 3 P 409 423 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Assembly GCA 000699005 1 Picoides pubescens Genome sequencing European Nucleotide Archive Yevropejska laboratoriya molekulyarnoyi biologiyi EMBL European Bioinformatics Institute 2014 10 09 Arhiv originalu za 13 bereznya 2015 Procitovano 11 kvitnya 2019 Literatura RedaguvatiPticy Rossii i sopredelnyh regionov Sovoobraznye Kozodoeobraznye Strizheobraznye Raksheobraznye Udodoobraznye Dyatloobraznye Butev V T Zubkov N I Ivanchev V P i dr M T vo nauchnyh zdanij KMK 2005 487 s ISBN 5 87317 198 X Gorman Gerard 2004 Woodpeckers of Europe A Study of the European Picidae Bruce Coleman UK ISBN 1 872842 05 4 Josep del Hoyo Andrew Elliott Jordi Sargatal Handbook of the Birds of the World Volume 7 Jacamars to Woodpeckers Lynx Edicions 2002 613 s ISBN 84 87334 37 7 Dzherela RedaguvatiDyatlopodibni v Chervonij knizi Ukrayini Arhivovano 12 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dyatlopodibni amp oldid 40429567