? Присоскоперові | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Роди | ||||||||||||||||||||||||||
| Дивитись текст | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Присоскоперові (Gobiesocidae) — родина своєрідних, спеціалізованих променеперих риб, що утворює монотипічний ряд присоскопероподібних (Gobiesociformes).
Родина включає 33 роди й близько 100 видів. Його представники широко поширені в тропічних, субтропічних і помірковано теплих водах.
Опис ред.
Як правило, дрібні рибки, причому більшість видів менше 6 сантиметрів (2,4 дюйма) завдовжки. Вони мають вузьке тіло з одним спинним плавцем і плоскою головою. У більшості видів черевні плавці були змінені у присосковий диск. Бічна лінія добре розвинена, але не поширюється на задню частину тіла.
Поведінка ред.
Присоскові — морські донні прибережні риби довжиною від 16 мм до 30 см, деякі види не уникають естуарних опріснених вод, і лише деякі тропічні види перейшли до життя в прісних водах. Погані плавці. Більшу частину часу проводять прикріпившись до дна, каміння, стулкам черепашок молюсків і підводної рослинності. На ці ж предмети відкладають і свою ікру, охороняючи її протягом розвитку. Багато видів населяють літораль, деякі спускаються до глибини в кілька сотень метрів. Дуже добре переносять обсихання: можуть кілька днів обходитися без води. Їхнє забарвлення найчастіше має маскувальний характер. Харчуються присоскові дрібними донними безхребетними. Промислового значення не мають.
У фауні України ред.
Три види присоскових риб живуть у нас у Чорному морі.
Риба-качечка європейська ред.
Риба-качечка європейська (Lepadogaster lepadogaster) живе в Чорному й Середземнім морях, а також у Східній Атлантиці до Дакару й Північно-Західної Франції. Це невелика рибка, довжиною до 8 см, що має по довгому щупальцю в передніх носових отворів. Забарвлення її кармінове або пурпурно-червоне (іноді коричневе або зелене). Між очима є 2-3 жовті смуги з темною облямівкою; на потилиці 2 плями, оточені більшими світлими кільцями. Ця рибка нерідко зустрічається в берегів Криму. Ікринки присоски європейського, відкладені на нижню поверхню каменів, зустрічаються в Чорному морі наприкінці травня й початку червня. У кладках буває 200–270 ікринок на різних стадіях розвитку, що свідчить про порціонне ікрометання. Поруч із кладкою майже завжди виявляли двох дорослих риб, очевидно самця й самку. У Середземному морі розвиток ікринок триває біля двох тижнів.
Риба-качечка товсторила ред.
Риба-качечка товсторила (Lepadogaster decandollei), поширена в Атлантичному океані до Британських островів, у Середземному, Мармуровому й Чорному морях. Досягає в довжину 10 см. Її тіло забарвлене в червоний колір із численними світлими цятками. Біологія розмноження цього виду подібна з попереднім. Пелагічні личинки й мальки качечки в Криму ловляться в поверхні із травня по вересень.
Риба-качечка двоплямиста ред.
Риба-качечка двоплямиста (Diplecogaster bimaculatus), поширена в Чорному й Середземнім морях, а також в Атлантичному океані від Гібралтару до Норвегії. Відрізняється від європейської і товсторилої качечок, тобто від видів роду Lepadogaster, короткими спинним й анальним плавцями й відособленим хвостовим плавцем. Забарвлення червоне або червонувате із блідо-жовтими плямами й смугами. У самців за грудними плавцями по темно-червоній плямі зі сріблисто-жовтою облямівкою. У довжину досягає 5, зрідка 7 см. Ікру, відкладену на стулки порожніх черепашок або на талом ламінарій, охороняє самець. Розвиток ікри триває до чотирьох тижнів. Личинки ведуть пелагічний спосіб життя протягом майже трьох місяців і зустрічаються в планктоні із травня по вересень, переважно в червні—— серпні. Більш пізні стадії тримаються вдень на глибині 10-20 м, рідше 30 м. Молодь довжиною 2-3 см зустрічається в Криму протягом цілого року головним чином на черепашнику.
Огляд деяких видів ред.
З родів родини присоскоперих особливо широко поширені Колбнещуки — звичайні американські присоски (Gobiesox), що нараховують 26 видів. З них тільки 4 види живуть біля атлантичних берегів Америки, а інші в тихоокеанських. 4 найбільш примітивні види: атлантична гола колбнещука (Gobiesox nudus) і три тихоокеанских види (Gobiesox jaradoensis, G. potamius й G. fulvus) живуть у невеликих і швидких річках. Інші види віддають перевагу морській воді, але деякі з них не уникають опріснених естуарних ділянок. У східній частині Тихого океану всього зосереджено 43 види морських качечок, які, крім звичайних американських присосок (Gobiesox), належать до 4 родам, ендемічним для цього району.
Цікава маленька південноафриканська акулоголова качечка (Eckloniaichthys scylliorhiniceps), що живе в заростях прибережних водоростей. Це одна із найдрібніших риб ролини: дорослі особини не перевищують у довжину 3 см. Звичайно забарвлена в темно-зелений колір із численними червоно-бурими смужками й широкою смугою, що проходить через око. Завдяки забарвленню й майже циліндричному тілу ця повільна рибка прекрасно маскується: лише пильно придивляючись до заростей трави, можна побачити, як ці качечки, подібно равликам, плазують по гладеньких листах прибережника й сланям водоростей, пересуваючись за допомогою присоскового диска. Цей вид особливий нижнім ротом (звідки й відбулася його назва) і тим, що його очі можуть робити незалежні рухи, як очі хамелеона. Самиця відкладає 10-20 ікринок діаметром 1 мм на підводну рослинність. Біля узбережжя тієї ж Південної Африки живе й найбільший представник родини — качечка велетенська (Chorisochismus dentex), що досягає в довжину 30 см і зустрічається на мілководді. При відпливі ці риби нерідко залишаються на літоралі. Вони можуть легко обходитися без води протягом декількох днів, якщо тримати рибу в прохолодному й сирому місці.
Біля берегів Індійського океану й у західній частині Тихого океану на північ до Японії й на південь до Австралії, Тасманії й Новій Зеландії представлено 18 родів й 25 видів, причому тільки в однієї Нової Зеландії живе 8 ендемічних монотипичних пологів, а в Австралії й Тасманії 4 ендемічних роди з 5 видами.
Найбільш спеціалізована, мабуть, качечка їжакова (Diademichthys lineatus), що живе біля берегів Індійського океану, Індонезії, Філіппін і Нової Каледонії. Це невелика рибка з подовженим, злегка сплощеним тілом і сильно подовженим лопатовидним рилом, забарвлена в чорний колір з яскраво-білими поздовжніми смугами на боках, спині й череві. Подібно рибі-кривохвістці (Aeoliscus strigatus), їжакова качечка екологічно пов'язана із довгоголковим діадемовим морським їжаком (Diadema savignyi) і ховається від ворогів під захистом його тридцятисантиметрових голок.
Класифікація ред.
Підродина Cheilobranchinae
- Alabes
Підродина Gobiesocinae
- Acyrtops
- Acyrtus
- Apletodon
- Arcos
- Aspasma
- Aspasmichthys
- Aspasmodes
- Aspasmogaster
- Briggsia
- Chorisochismus
- Cochleoceps
- Conidens
- Creocele
- Dellichthys
- Derilissus
- Diademichthys
- Diplecogaster
- Diplocrepis
- Discotrema
- Eckloniaichthys
- Gastrocyathus
- Gastrocymba
- Gastroscyphus
- Gobiesox
- Gouania
- Gymnoscyphus
- Haplocylix
- Kopua
- Lecanogaster
- Lepadichthys
- Lepadicyathus
- Lepadogaster
- Liobranchia
- Lissonanchus
- Modicus
- Opeatogenys
- Parvicrepis
- Pherallodichthys
- Pherallodiscus
- Pherallodus
- Posidonichthys
- Propherallodus
- Rimicola
- Sicyases
- Tomicodon
- Trachelochismus
Примітки ред.
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Ряд Gobiesociformes на FishBase. Версія за october 2012 року.
- . Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 30 березня 2013.
- Briggs, J.C. & Hutchins, J.B. (1998). У Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 142–143. ISBN 978-0-12-547665-2.
- Мовчан Ю. В. Риби України. — Київ, 2011. — 444 с.
- ↑ Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
- ↑ Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). Lepadogaster candolii на FishBase. Версія за January 2013 року.
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). Diplecogaster bimaculata на FishBase. Версія за January 2013 року.