www.wikidata.uk-ua.nina.az

Fairey Firefly Фейрі Файрфлай англ британський палубний одномоторний винищувач протичовновий літак що перебував на озбро

Fairey Firefly

Фейрі Файрфлай (англ. Fairey Firefly) — британський палубний одномоторний винищувач/протичовновий літак, що перебував на озброєнні Повітряних сил ВМФ Британії за часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Fairey Aviation Company на заміну Fulmar і значно переважав його за усіма показниками. Брав активну участь у світовій війні з 1943 до 1945 роки та у післявоєнний час до середини 1950-х років.

Fairey Firefly
Призначення: палубний винищувач/протичовновий літак
Перший політ: 22 грудня 1941
Прийнятий на озброєння: 10 січня 1943
Знятий з озброєння: 1956
Період використання: 1943—1956
На озброєнні у: Повітряні сили флоту Великої Британії
Повітряні сили флоту Австралії
Військово-морські сили Канади
Повітряні сили флоту Нідерландів
Розробник: Fairey Aviation Company
Виробник: Fairey Aviation Company
Всього збудовано: 1 702
Конструктор: Г. Е. Чаплін
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 509 км/год
Дальність польоту: 2 090 км
Бойова стеля: 8 530 м
Довжина: 11,46 м
Висота: 4,14 м
Розмах крила: 13,57 м
Площа крила: 30,5 м²
Порожній: 4 432 кг
Споряджений: 6 373 кг
Двигуни: 1 × 12-циліндровий V-подібний двигун Rolls-Royce Griffon IIB
Тяга (потужність): 1 730 к.с. (1 290 кВт)
Гарматне озброєння: 4 × 20-мм авіаційних гармати Hispano-Suiza HS.404
Fairey Firefly у Вікісховищі

Історія створення ред.

Fairey Firefly проєктувався згідно з вимогами специфікації Адміралтейства N.5/40F, яке замовило два типи двомісних палубних винищувачів, що відрізнялись бортовим озброєнням. Одна з версій повинна була мати 8 кулеметів «Браунінг» під калібр .303 British, у той час, як друга — щонайменше 4 автоматичні гармати Hispano-Suiza HS.404. Фірма «Фейрі» представила на конкурс прототип двомісного винищувача/розвідника «Файрфлай», котрий був подальшим розвитком попереднього літака «Фулмар» цієї фірми з більшою швидкістю і посиленим озброєнням. Концепцію, запропоновану Г. Е. Чапліном, затвердили у вересні 1939 року, а 12 червня 1940 року видали замовлення на 200 літаків. Хоча «Файрфлай» був на 1 810 кг важче за «Фулмар», у швидкості він мав перевагу на 60 км/год за рахунок кращої аеродинамічної конструкції та потужнішого двигуна.

22 грудня 1941 року злетів перший з чотирьох побудованих літаків з Великого західного аеродрому «Фейрі»; пілотував його льотчик-випробувач Крістофер Станіленд, який 4 червня 1942 року підняв у повітря і другий літак компанії Fairey Aviation Company. Наприкінці 1942 року на борту авіаносця «Ілластріес» проходили морські випробування.

У березні 1943 року з виробничої лінії заводу в Хейсі зійшов перший серійний літак. «Файрфлай» оснастили 1 730 к. с. (1 290кВт) двигуном «Грифон» IIB; машини пізнішої побудови мали 1 990 к. с. (1 481 кВт) двигун «Грифон» XII. Інші зміни, що стались під час виробництва «Файрфлай» F. Mk I, включали в себе посилене лобове скло, обтічники для чотирьох 20-мм гармат, розміщених у крилах, і двомісний рятувальний човен, розташований у задній частині фюзеляжу на додаток до індивідуальних човнів типу «К» у пілота і спостерігача.

Загалом було побудовано 459 «Файрфлай» F. Mk I, 327 на заводі в Хейсі і ще 132 на заводі General Aircraft. Після встановлення радара виявлення надводних цілей у контейнері під двигуном цю модель винищувача назвали «Файрфлай» FR. Mk I, яких побудували 236 одиниць. Частку F. Mk I переобладнали на стандарт FR. Mk I і позначали F. Mk IA, але вони не експлуатувалися, тому машини списали після припинення бойових дій.

Компанія «Фейрі» продовжила розробку на базі «Файрфлай» нічних винищувачів, ці моделі позначалися NF. Mk II, що мали 0,38-м вставку у фюзеляжі позаду двигуна для компенсації зміни положення центра ваги літака від ваги, встановленої в задній кабіні апаратури радара A1 Mk X. Але проблеми з керованістю Mk II і радаром А1 привели до припинення робіт над цим варіантом.

Таким чином, FR. Mk I залишився єдиним варіантом нічного винищувача «Фейрі», це варіант з оглядовим радаром, пристосованим до пошуку повітряних цілей. Заплановану програму випуску 328 літаків Mk II припинили на користь виробництва на заводі модифікації FR. Mk I, позначеної згодом NF. Mk I, яких побудували 140 одиниць. Більшість з 37 NF. Mk II перед списанням переобладнали назад, до стандарту Mk I.

Післявоєнні розробки:

Із замовлених 100 літаків з двигуном «Грифон» 61, «Файрфлай» Mk III, побудували тільки прототип в 1944 році, а основні зусилля зосередили на розвитку Mk IV, оснащеного двигуном «Грифон» 74 в 2 100 к. с. (1 566 кВт) з двоступінчастим нагнітачем і чотирилопатевим гвинтом. Ці літаки з їхньої так званою «універсальною» конструкцією стали основою для Mk 5 і Mk 6, основних післявоєнних варіантів «Файрфлая». Загалом було випущено 160 Mk IV, деякі з них пізніше переобладнувались в буксирувальники. 352 Mk 5 будувались в трьох під-варіантах - винищувача, нічного винищувача і проти субмаринного розвідника, який обладнувався американською електронікою, на відміну від Mk 6, який обладнувався британською. Останніх було побудовано тільки 133.

Останнім варіантом став Mk 7 з двигуном «Грифон» 59, який вимагав збільшення хвостових поверхонь, але дозволив позбутись радіаторів з крила. Варіант виготовлявся тільки в неозброєному варіанті для пошукових місій AS.7. Загалом було виготовлено 151 Mk 7, але більшість з них стали навчальними літаками T. Mk 7. Пізніше на їх основі також було створено безпілотні мішені U.8.

Всього було випущено 1 702 літаки всіх версій.

Історія використання ред.

Основним варіантом літака стала модель Mk I, яка застосовувалась по всіх театрах воєнних дій. Перші екземпляри винищувача надійшли у підрозділи авіації у березні 1943 року, однак аж до липня 1944 року їх не використовували в бойових умовах. Тільки літом 1944 року «Файрфлай» Mk I став на озброєння 1770-ї ескадрильї морської авіації на борту авіаносця «Індефатікабл». Їхніми першими завданнями стало проведення повітряної розвідки та протичовнове патрулювання поблизу норвезьких берегів. Також «Файрфлаї» залучались на прикриття авіаційних нальотів на німецький лінкор «Тірпіц» у норвезькому фіорді.

На Тихому океані цей літак спочатку використовували за прямим призначенням, проте поступово «Файрфлаї» в Тихоокеанському флоті Великої Британії перенацілили на завдання, як літак протичовнової боротьби. Саме тут винищувач здобув першу повітряну перемогу, коли 2 січня 1945 року пілот 1770-ї ескадрильї збив японський Nakajima Ki-43. Ці літаки брали участь в атаках на об'єкти нафтової промисловості на окупованих територіях у Тихому океані, та стали першими британськими винищувачами, що з'явились у небі Токіо.

Із завершенням воєнних дій «Файрфлаї» лишались у складі морської авіації Королівського флоту до середини 1950-х років. Вони також активно застосовувались у повітряних силах та на флотах Канади, Австралії, Данії, Ефіопії, Нідерландів, Канади та Таїланду. Так, Королівський канадський флот використовував 65 одиниць версії Fairey Firefly Mk AS 5 на борту власних авіаносців з 1946 по 1954 роки.

Під час війн у Кореї та в Малаї британські та австралійські «Файрфлаї» виконували завдання з протичовнової оборони та підтримки наземних військ на полі бою. Однак із надходженням на озброєння Fairey Gannet старі винищувачі практично закінчили свою кар'єру, їх перепрофілювали на використання в ролі тренувальних літаків, буксирувальників мішеней та безпілотних літаків. Так, у середині 1950-х років ВМС Індії закупило 10 літаків для цілей буксування повітряних мішеней і тренування льотчиків та обслуги ППО стрільбі по цілях.

Останній раз «Файрфлаї» застосовувались у 1960—1962 роках під час протистояння голландських та індонезійських військ у Нідерландській Новій Гвінеї. Літаки здійснили декілька вильотів у ролі штурмовиків безпосередньої підтримки наземних військ, до підписання мирної угоди про припинення воєнних дій.

Тактико-технічні характеристики (F Mk. I) ред.

Схематичне зображення винищувача Fairey Firefly Mk I

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II

Технічні характеристики ред.

  • Екіпаж: 2 особи
  • Довжина: 11,46 м
  • Висота: 4,14 м
  • Розмах крила: 13,56 м
  • Площа крила: 30,47 м ²
  • Маса порожнього: 4423 кг
  • Максимальна злітна маса: 6359 кг
  • Двигун: Rolls-Royce Griffon IIB
  • Потужність: 1730 к. с. (1290 кВт.)

Льотні характеристики ред.

  • Максимальна швидкість: 509 км/год на 4265 м.
  • Практична стеля: 8535 м
  • Радіус польоту 2092 км

Озброєння ред.

  • Стрілецьке:
    • 4 × 20-мм курсових гармати в крилі
  • Підвісне:
    • 8 × 27 кг некерованих ракет або
    • 2 × 454 кг бомби

Див. також ред.

Література ред.

  • Brown, Eric, CBE, DCS, AFC, RN., William Green and Gordon Swanborough. «Fairey Firefly». Wings of the Navy, Flying Allied Carrier Aircraft of World War Two. London: Jane's Publishing Company, 1980, pp. 145—157. ISBN 0-7106-0002-X.
  • Bussy, Geoffrey. Fairey Firefly: F.Mk.1 to U.Mk.9 (Warpaint Series 28). Milton Keynes, UK: Hall Park Books Ltd., 2001. OCLC 65202534.
  • Harrison, William A. Fairey Firefly — The Operational Record. Shrewsbury, UK: Airlife, 1992. ISBN 1-85310-196-6.
  • Harrison, William A. Fairey Firefly in Action (Aircraft number 200). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications Inc., 2006. ISBN 0-89747-501-1.
  • Taylor, H.A. Fairey Aircraft since 1915. London: Putnam & Company Ltd., 1974. ISBN 0-370-00065-X.
  • Wilson, Stewart. Sea Fury, Firefly and Sea Venom in Australian Service. Weston Creek, ACT, Australia: Aerospace Publications, 1993. ISBN 1-875671-05-6.
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Fairey Firefly

Примітки ред.

  1. 2 авіаносці перебували у складі канадського флоту «Набоб» та «Панчер»
  1. Monday, 1984, с. 106.
  2. ↑ Monday, 1984, с. 107.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Fejri Fajrflaj angl Fairey Firefly britanskij palubnij odnomotornij vinishuvach protichovnovij litak sho perebuvav na ozbroyenni Povitryanih sil VMF Britaniyi za chasiv Drugoyi svitovoyi vijni Litak buv rozroblenij kompaniyeyu Fairey Aviation Company na zaminu Fulmar i znachno perevazhav jogo za usima pokaznikami Brav aktivnu uchast u svitovij vijni z 1943 do 1945 roki ta u pislyavoyennij chas do seredini 1950 h rokiv Fairey FireflyPriznachennya palubnij vinishuvach protichovnovij litakPershij polit 22 grudnya 1941Prijnyatij na ozbroyennya 10 sichnya 1943Znyatij z ozbroyennya 1956Period vikoristannya 1943 1956Na ozbroyenni u Povitryani sili flotu Velikoyi Britaniyi Povitryani sili flotu Avstraliyi Vijskovo morski sili Kanadi Povitryani sili flotu NiderlandivRozrobnik Fairey Aviation CompanyVirobnik Fairey Aviation CompanyVsogo zbudovano 1 702Konstruktor G E ChaplinEkipazh 2 osobiMaksimalna shvidkist MSh 509 km godDalnist polotu 2 090 kmBojova stelya 8 530 mDovzhina 11 46 mVisota 4 14 mRozmah krila 13 57 mPlosha krila 30 5 m Porozhnij 4 432 kgSporyadzhenij 6 373 kgDviguni 1 12 cilindrovij V podibnij dvigun Rolls Royce Griffon IIBTyaga potuzhnist 1 730 k s 1 290 kVt Garmatne ozbroyennya 4 20 mm aviacijnih garmati Hispano Suiza HS 404Fairey Firefly u Vikishovishi Zmist 1 Istoriya stvorennya 2 Istoriya vikoristannya 3 Taktiko tehnichni harakteristiki F Mk I 3 1 Tehnichni harakteristiki 3 2 Lotni harakteristiki 3 3 Ozbroyennya 4 Div takozh 5 Literatura 6 Posilannya 7 PrimitkiIstoriya stvorennya red Fairey Firefly proyektuvavsya zgidno z vimogami specifikaciyi Admiraltejstva N 5 40F yake zamovilo dva tipi dvomisnih palubnih vinishuvachiv sho vidriznyalis bortovim ozbroyennyam Odna z versij povinna bula mati 8 kulemetiv Brauning pid kalibr 303 British u toj chas yak druga shonajmenshe 4 avtomatichni garmati Hispano Suiza HS 404 Firma Fejri predstavila na konkurs prototip dvomisnogo vinishuvacha rozvidnika Fajrflaj kotrij buv podalshim rozvitkom poperednogo litaka Fulmar ciyeyi firmi z bilshoyu shvidkistyu i posilenim ozbroyennyam Koncepciyu zaproponovanu G E Chaplinom zatverdili u veresni 1939 roku a 12 chervnya 1940 roku vidali zamovlennya na 200 litakiv Hocha Fajrflaj buv na 1 810 kg vazhche za Fulmar u shvidkosti vin mav perevagu na 60 km god za rahunok krashoyi aerodinamichnoyi konstrukciyi ta potuzhnishogo dviguna 22 grudnya 1941 roku zletiv pershij z chotiroh pobudovanih litakiv z Velikogo zahidnogo aerodromu Fejri pilotuvav jogo lotchik viprobuvach Kristofer Stanilend yakij 4 chervnya 1942 roku pidnyav u povitrya i drugij litak kompaniyi Fairey Aviation Company Naprikinci 1942 roku na bortu avianoscya Illastries prohodili morski viprobuvannya U berezni 1943 roku z virobnichoyi liniyi zavodu v Hejsi zijshov pershij serijnij litak Fajrflaj osnastili 1 730 k s 1 290kVt dvigunom Grifon IIB mashini piznishoyi pobudovi mali 1 990 k s 1 481 kVt dvigun Grifon XII Inshi zmini sho stalis pid chas virobnictva Fajrflaj F Mk I vklyuchali v sebe posilene lobove sklo obtichniki dlya chotiroh 20 mm garmat rozmishenih u krilah i dvomisnij ryatuvalnij choven roztashovanij u zadnij chastini fyuzelyazhu na dodatok do individualnih chovniv tipu K u pilota i sposterigacha Zagalom bulo pobudovano 459 Fajrflaj F Mk I 327 na zavodi v Hejsi i she 132 na zavodi General Aircraft Pislya vstanovlennya radara viyavlennya nadvodnih cilej u kontejneri pid dvigunom cyu model vinishuvacha nazvali Fajrflaj FR Mk I yakih pobuduvali 236 odinic Chastku F Mk I pereobladnali na standart FR Mk I i poznachali F Mk IA ale voni ne ekspluatuvalisya tomu mashini spisali pislya pripinennya bojovih dij Kompaniya Fejri prodovzhila rozrobku na bazi Fajrflaj nichnih vinishuvachiv ci modeli poznachalisya NF Mk II sho mali 0 38 m vstavku u fyuzelyazhi pozadu dviguna dlya kompensaciyi zmini polozhennya centra vagi litaka vid vagi vstanovlenoyi v zadnij kabini aparaturi radara A1 Mk X Ale problemi z kerovanistyu Mk II i radarom A1 priveli do pripinennya robit nad cim variantom Takim chinom FR Mk I zalishivsya yedinim variantom nichnogo vinishuvacha Fejri ce variant z oglyadovim radarom pristosovanim do poshuku povitryanih cilej Zaplanovanu programu vipusku 328 litakiv Mk II pripinili na korist virobnictva na zavodi modifikaciyi FR Mk I poznachenoyi zgodom NF Mk I yakih pobuduvali 140 odinic Bilshist z 37 NF Mk II pered spisannyam pereobladnali nazad do standartu Mk I 1 Pislyavoyenni rozrobki Mk IV neozbroyenij iz podvijnim keruvannyam T Mk I dlya trenuvannya pilotiv iz pidnyatim lihtarem zadnoyi kabini vipushenij u veresni 1947 r T Mk 2 navchalno bojovij z dvoma 20 mm garmatami pershij polit 19 serpnya 1949 T Mk 3 trenuvalnij dlya sposterigachiv 1951 roku iz zadnoyu kabinoyu povnistyu obladnanoyi dlya trenuvannya sposterigachiv dlya diyi pid chas protichovnovih operacij Neveliku kilkist pereobladnali v buksiruvalniki povitryanih mishenej angl Target Tugs Fajrflaj TT Mk I Iz zamovlenih 100 litakiv z dvigunom Grifon 61 Fajrflaj Mk III pobuduvali tilki prototip v 1944 roci a osnovni zusillya zoseredili na rozvitku Mk IV osnashenogo dvigunom Grifon 74 v 2 100 k s 1 566 kVt z dvostupinchastim nagnitachem i chotirilopatevim gvintom Ci litaki z yihnoyi tak zvanoyu universalnoyu konstrukciyeyu stali osnovoyu dlya Mk 5 i Mk 6 osnovnih pislyavoyennih variantiv Fajrflaya Zagalom bulo vipusheno 160 Mk IV deyaki z nih piznishe pereobladnuvalis v buksiruvalniki 352 Mk 5 buduvalis v troh pid variantah vinishuvacha nichnogo vinishuvacha i proti submarinnogo rozvidnika yakij obladnuvavsya amerikanskoyu elektronikoyu na vidminu vid Mk 6 yakij obladnuvavsya britanskoyu Ostannih bulo pobudovano tilki 133 Ostannim variantom stav Mk 7 z dvigunom Grifon 59 yakij vimagav zbilshennya hvostovih poverhon ale dozvoliv pozbutis radiatoriv z krila Variant vigotovlyavsya tilki v neozbroyenomu varianti dlya poshukovih misij AS 7 Zagalom bulo vigotovleno 151 Mk 7 ale bilshist z nih stali navchalnimi litakami T Mk 7 Piznishe na yih osnovi takozh bulo stvoreno bezpilotni misheni U 8 2 Vsogo bulo vipusheno 1 702 litaki vsih versij Istoriya vikoristannya red Osnovnim variantom litaka stala model Mk I yaka zastosovuvalas po vsih teatrah voyennih dij Pershi ekzemplyari vinishuvacha nadijshli u pidrozdili aviaciyi u berezni 1943 roku odnak azh do lipnya 1944 roku yih ne vikoristovuvali v bojovih umovah Tilki litom 1944 roku Fajrflaj Mk I stav na ozbroyennya 1770 yi eskadrilyi morskoyi aviaciyi na bortu avianoscya Indefatikabl Yihnimi pershimi zavdannyami stalo provedennya povitryanoyi rozvidki ta protichovnove patrulyuvannya poblizu norvezkih beregiv Takozh Fajrflayi zaluchalis na prikrittya aviacijnih nalotiv na nimeckij linkor Tirpic u norvezkomu fiordi Na Tihomu okeani cej litak spochatku vikoristovuvali za pryamim priznachennyam prote postupovo Fajrflayi v Tihookeanskomu floti Velikoyi Britaniyi perenacilili na zavdannya yak litak protichovnovoyi borotbi Same tut vinishuvach zdobuv pershu povitryanu peremogu koli 2 sichnya 1945 roku pilot 1770 yi eskadrilyi zbiv yaponskij Nakajima Ki 43 Ci litaki brali uchast v atakah na ob yekti naftovoyi promislovosti na okupovanih teritoriyah u Tihomu okeani ta stali pershimi britanskimi vinishuvachami sho z yavilis u nebi Tokio 2 Iz zavershennyam voyennih dij Fajrflayi lishalis u skladi morskoyi aviaciyi Korolivskogo flotu do seredini 1950 h rokiv Voni takozh aktivno zastosovuvalis u povitryanih silah ta na flotah Kanadi Avstraliyi Daniyi Efiopiyi Niderlandiv Kanadi ta Tayilandu Tak Korolivskij kanadskij flot vikoristovuvav 65 odinic versiyi Fairey Firefly Mk AS 5 na bortu vlasnih avianosciv z 1946 po 1954 roki Prim 1 Pid chas vijn u Koreyi ta v Malayi britanski ta avstralijski Fajrflayi vikonuvali zavdannya z protichovnovoyi oboroni ta pidtrimki nazemnih vijsk na poli boyu Odnak iz nadhodzhennyam na ozbroyennya Fairey Gannet stari vinishuvachi praktichno zakinchili svoyu kar yeru yih pereprofilyuvali na vikoristannya v roli trenuvalnih litakiv buksiruvalnikiv mishenej ta bezpilotnih litakiv Tak u seredini 1950 h rokiv VMS Indiyi zakupilo 10 litakiv dlya cilej buksuvannya povitryanih mishenej i trenuvannya lotchikiv ta obslugi PPO strilbi po cilyah Ostannij raz Fajrflayi zastosovuvalis u 1960 1962 rokah pid chas protistoyannya gollandskih ta indonezijskih vijsk u Niderlandskij Novij Gvineyi Litaki zdijsnili dekilka vilotiv u roli shturmovikiv bezposerednoyi pidtrimki nazemnih vijsk do pidpisannya mirnoyi ugodi pro pripinennya voyennih dij Taktiko tehnichni harakteristiki F Mk I red nbsp Shematichne zobrazhennya vinishuvacha Fairey Firefly Mk IDani z Consice Guide to British Aircraft of World War II 2 Tehnichni harakteristiki red Ekipazh 2 osobi Dovzhina 11 46 m Visota 4 14 m Rozmah krila 13 56 m Plosha krila 30 47 m Masa porozhnogo 4423 kg Maksimalna zlitna masa 6359 kg Dvigun Rolls Royce Griffon IIB Potuzhnist 1730 k s 1290 kVt Lotni harakteristiki red Maksimalna shvidkist 509 km god na 4265 m Praktichna stelya 8535 m Radius polotu 2092 kmOzbroyennya red Strilecke 4 20 mm kursovih garmati v krili Pidvisne 8 27 kg nekerovanih raket abo 2 454 kg bombiDiv takozh red Bell P 39 Airacobra Ryan FR Fireball Henschel Hs 123 Grumman TBF Avenger Mitsubishi A6M Ambrosini SAI 207 Nakajima A6M2 NLiteratura red Brown Eric CBE DCS AFC RN William Green and Gordon Swanborough Fairey Firefly Wings of the Navy Flying Allied Carrier Aircraft of World War Two London Jane s Publishing Company 1980 pp 145 157 ISBN 0 7106 0002 X Bussy Geoffrey Fairey Firefly F Mk 1 to U Mk 9 Warpaint Series 28 Milton Keynes UK Hall Park Books Ltd 2001 OCLC 65202534 Harrison William A Fairey Firefly The Operational Record Shrewsbury UK Airlife 1992 ISBN 1 85310 196 6 Harrison William A Fairey Firefly in Action Aircraft number 200 Carrollton Texas Squadron Signal Publications Inc 2006 ISBN 0 89747 501 1 Taylor H A Fairey Aircraft since 1915 London Putnam amp Company Ltd 1974 ISBN 0 370 00065 X Wilson Stewart Sea Fury Firefly and Sea Venom in Australian Service Weston Creek ACT Australia Aerospace Publications 1993 ISBN 1 875671 05 6 Monday Devid Consice Guide to British Aircraft of World War II London Airspace Publishing Ltd 1984 240 s ISBN 0600349675 angl Posilannya red Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Fairey FireflyFairey Firefly Development and Combat Arhivovano 6 lyutogo 2018 u Wayback Machine Fairey Firefly Carrier Borne Fighter Arhivovano 16 grudnya 2016 u Wayback Machine Fairey Firefly Arhivovano 13 lyutogo 2017 u Wayback Machine The Fairey Battle Fulmar amp Firefly Arhivovano 22 kvitnya 2017 u Wayback Machine Firefly Arhivovano 13 lyutogo 2017 u Wayback Machine ros Firefly Arhivovano 29 listopada 2016 u Wayback Machine ros Primitki red Vinoski 2 avianosci perebuvali u skladi kanadskogo flotu Nabob ta Pancher Dzherela Monday 1984 s 106 a b v Monday 1984 s 107 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Fairey Firefly amp oldid 41879600