Опосумові

Не плутати з Посумові.

Опосумові (Didelphidae) — родина сумчастих ссавців з ряду Опосумоподібні (Didelphiformes).

Опосумові Період існування: ранній міоцен — сучасність
Опосум віргінський взимку
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Інфраклас:	Сумчасті (Marsupialia)
Надряд:	Америдельфи (Ameridelphia)
Ряд:	Опосумоподібні (Didelphimorphia) Gill, 1872
Родина:	Опосумові (Didelphidae) Gray, 1821
Вікісховище: Didelphidae

У складі родини — три підродини. Родина включає найдавніших сумчастих, які з'явилися в кінці крейдяного періоду і з тих пір майже не змінилися. Всі представники родини опосумів, що тепер живуть, населяють Америку, хоча викопні форми відомі з третинних відкладень Європи.

Морфологія

Зубна формула
I5 C1 P3 M4
I4 C1 P3 M4

Розміри опосумів невеликі: довжина голови й тіла 250—500 мм, хвоста 210—535 мм, вага: 200—5500 грам. Мордочка витягнута і загострена. Хвіст цілком або тільки на кінці голий, хапальний, іноді в підставі потовщений відкладеннями жиру. Тіло покрите коротким, густим хутром, забарвлення якого може бути від сірого і жовтувато-бурого до чорного. Будова зубної системи, кінцівок, сумки свідчить про примітивність опосумів. Кінцівки у них укорочені, п'ятипалі; великий палець задньої кінцівки протиставив решті пальців і позбавлений кігтя. Задні лапи зазвичай розвинені сильніше передніх. Зубна формула архаїчна: повний ряд різців (по 5 на верхній щелепі і по 4 — на нижній), добре розвинені ікла і гострі корінні зуби, всього 50 зубів.

Поширення і біологія

Поширені опосуми від південного сходу Канади (Онтаріо) через східні штати США та у Аргентині. Зустрічаються також на Малих Антильських островах.

Опосуми — мешканці лісів, степів і напівпустель; зустрічаються як на рівнинах, так і в горах до 4000 м над рівнем моря. Більшість веде наземний або деревний спосіб життя, водяний опосум — напівводний. Активні у сутінках і вночі. Всеїдні або комахоїдні. Поза сезоном спаровування ведуть одиночний спосіб життя. Вагітність триває 12—13 діб, у виводку до 18—25 дитинчат. Лактаційний період продовжується 70—100 днів. Деякі опосуми виношують дитинчат в сумці, але у більшості вона відсутня. Дитинчата, що підросли, подорожують разом з матір'ю, тримаючись за шерсть на її спині. Статева зрілість наступає в 6—8-місячному віці; тривалість життя 5—8 років. В цілому опосуми грають в Новому Світі ту ж роль, що на інших материках — представники комахоїдних.

Поранений або сильно наляканий опосум падає, прикидаючись мертвим (стан танатозу). При цьому у нього скляніють очі, з рота тече піна, а анальні залози випускають неприємний запах. Ця уявна смерть часто врятовує опосумові життя — переслідувач, обнюхавши нерухоме тіло, зазвичай іде. Якийсь час опісля, опосум «оживає» і тікає. Через подібну поведінку в Північній Америці набув розповсюдження вираз «Зіграти в опосума» (англ. Playing possum).

Систематика

Дорослий і молодий Thylophorops lorenzinii у порівнянні з Didelphis crucialis

Ряд і родина містять 18 родів і 127 сучасних видів.

• Родина Didelphidae
  • Підродина Caluromyinae
    • рід Caluromys
    • рід Caluromysiops
  • Підродина Glironiinae
    • рід Glironia
  • Підродина Didelphinae
    • рід Chacodelphys
    • рід Chironectes
    • рід Cryptonanus
    • рід Didelphis
    • рід Gracilinanus
    • рід Lestodelphys
    • рід Lutreolina
    • рід Marmosa
    • рід Marmosops
    • рід Metachirus
    • рід Monodelphis
    • рід Philander
    • рід Thylamys
    • рід Tlacuatzin
  • Підродина Hyladelphinae
    • рід Hyladelphys

Систематика викопних родин і родів: Didelphimorphia

Примітки

1. Карабута, О. Структурно-дериваційні типи зоолексем: неморфологічний спосіб творення // Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика». — 2015. — Вип. XXII. — С. 25–27.
2. Додаток 1 до Ветеринарних вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин, репродуктивного матеріалу, та продуктів тваринного походження
3. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 20.11.2021. 

Джерела

• Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 93, 94. — ISBN 0763762997. (англ.)
• Ronald M. Nowak Walker's Marsupials of the World. — JHU Press, 2005 (англ.)
• Siciliano Martina, L. 2013. "Didelphidae" (On-line), Animal Diversity Web (англ.)
• Дідельфії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.