www.wikidata.uk-ua.nina.az

Брахіозавр Брахіоза вр лат Brachiosaurus буквально плечистий ящур вимерлий рід рослиноїдних динозаврів завроподів що меш

Брахіозавр

Брахіоза́вр (лат. Brachiosaurus; буквально «плечистий ящур») — вимерлий рід рослиноїдних динозаврів завроподів, що мешкали у Північній Америці в пізньому Юрському періоді, приблизно 154—150 мільйонів років тому. Вперше його описав американський палеонтолог Елмер С. Ріггс у 1903 році за скам'янілостями, знайденими в долині річки Колорадо на заході штату Колорадо, США. Ріггс назвав динозавра Brachiosaurus altithorax; родова назва походить з грецької «плечистий ящур», що вказує на його надзвичайно довгі руки, а видова назва означає «глибокі груди». За оцінками, брахіозавр був від 18 до 22 метрів завдовжки та 9,4—13 метрів заввишки. Маса тіла підліткового голотипного зразка варіює від 28,3 до 46,9 тонни. Він мав непропорційно довгу шию, невеликий череп і велетенські розміри, що є типовим для брахіозаврових завроподів.

Брахіозавр
Період існування: пізня юра, 154–150 млн р. т.
▼
Реконструкція скелета голотипу
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: †Sauropodomorpha
Клада: †Завроподи (Sauropoda)
Родина: †Брахіозаврові (Brachiosauridae)
Рід: †Брахіозавр (Brachiosaurus)
Riggs, 1903
Вид:
†B. altithorax
Біноміальна назва
†Brachiosaurus altithorax
Riggs, 1903
Порівняння розмірів брахіозавра та людини

Ніздрі брахіозавра знаходилися на своєрідному напівкруглому кістковому гребені вище очей. Ймовірно, ніздрі з'єднувалися з повітряними мішками, як у деяких інших динозаврів. Передні ноги брахіозавра були істотно довшими за задні, що формувало круто нахилений тулуб і пропорційно коротший хвіст, так що з вигляду він нагадував гігантську жирафу. Однак його шия була спрямована не вгору, а вперед під кутом приблизно 45 градусів. Зуби потужні, ложкоподібні.

Ймовірно, брахіозаври харчувалися листям, зриваючи його у верхніх шарах дерев, на висоті до 9 метрів від землі. На відміну від інших завроподів, він не був пристосований до вставання на задні кінцівки.

Більшість популярних зображень брахіозавра насправді основані на жирафатитані, роді брахіозаврових з танзанійської формації Тендагуру. Спочатку жирафатитан був описаний німецьким палеонтологом Вернером Яненшем у 1914 році як вид брахіозавра, B. brancai, але у 2009 році був виділений в окремий рід. Три інші види брахіозаврів були названі на основі скам'янілостей, знайдених в Африці та Європі; два з них більше не вважаються валідними, а третій став окремим родом, Lusotitan.

Брахіозавр — один з найбільш культових динозаврів, який спочатку вважався одним з найбільших. Він неодноразово з'являвся в популярній культурі, зокрема, у фільмі «Парк Юрського періоду» 1993 року.

Опис ред.

Розмір ред.

Більшість оцінок розмірів Brachiosaurus altithorax ґрунтуються на даних спорідненого від брахіозавра жирафатитана (раніше відомого як B. brancai), який відомий за набагато повнішим матеріалом, ніж брахіозавр. Ці два види є найбільшими брахіозавровими, від яких були знайдені відносно чисельні рештки. Існує ще один елемент невизначеності для північноамериканського брахіозавра, оскільки типовий (і найповніший) зразок, схоже, представляє підліткову особину, на що вказує незрощений шов між коракоїдом, кісткою плечового поясу, яка формує частину плечового суглоба, і лопаткою.

Протягом років маса голотипного зразка оцінювалася в межах 28,3—46,9 тонни. Бенсон та інші припустили, що максимальна маса тіла тварини могла становити 56—58 метричних тонн, але ця оцінка була поставлена під сумнів через дуже великий діапазон похибки та недостатню точність.

Схема черепа з кар'єру Фелч, з відомим матеріалом, виділеним білим кольором

Череп ред.

Згідно з реконструкцією Карпентера і Тідвелла, череп брахіозавра з кар'єру Фелч мав довжину близько 81 сантиметра від потиличного відростка до передньої частини передщелепної кістки, що робить його найбільшим черепом завропода з формації Моррісона.

Кожна верхня щелепа мала місце для 14 або 15 зубів, тоді як у жирафатитана їх було 11, а у камаразавра — вісім-десять. Верхні щелепи містили замінні зуби з шорсткою емаллю, як у камаразавра, але без маленьких зазубрин по краях.

Посткраніальний скелет ред.

Хоча хребетний стовп тулуба відомий не повністю, спина брахіозавра, швидше за все, складалася з дванадцяти спинних хребців. Про це можна судити за повним спинним хребетним стовпом, що зберігся у безіменного зразка брахіозавра, BMNH R5937.

Палеобіологія ред.

Спосіб життя ред.

Протягом XIX — початку XX століть вважалося, що завроподи, такі як брахіозавр, були занадто масивними, щоб витримувати власну вагу на суші, і натомість жили частково зануреними у воду. Ріггс, підтверджуючи спостереження Джона Белла Хетчера, був першим, хто ґрунтовно відстоював думку про те, що більшість завроподів були повністю наземними тваринами у своїй доповіді про брахіозаврів 1904 року, вказуючи, що їхні порожнисті хребці не мають аналогів у живих водних або напівводних тварин, а їхні довгі кінцівки та компактні ступні вказують на спеціалізацію для наземної локомоції. Брахіозавр був краще за інших завроподів пристосований до повністю наземного способу життя завдяки своїм струнким кінцівкам, високим плечам, широким стегнам, високим клубовим кісткам і короткому хвосту.

Положення шиї ред.

Репродукція скелета з шиєю, спрямованою вгору, в міжнародному аеропорті О'Гара (раніше розміщувалася в музеї Філда)

Тривають дебати щодо положення шиї брахіозаврів, оцінки якого варіюються від майже вертикального до горизонтального. Ідея про майже вертикальне положення шиї у завроподів загалом була популярною до 1999 року, коли Стівенс і Перріш стверджували, що шия завроподів не була достатньо гнучкою, щоб утримуватися у вертикальному S-подібному положенні, і натомість утримувалася горизонтально. В результаті цього дослідження в різних газетах з'явилися статті, в яких критикували експонат брахіозавра з Музею Філда за те, що його шия вигнута догори. Музейні палеонтологи Олів'є Ріппель і Крістофер Брошу виступили на захист цієї пози в 1999 році, відзначивши довгі передні кінцівки та вигнутий догори хребет. Вони також заявили, що найбільш розвинені спинні гребні для прикріплення м'язів, розташовані в області плечового поясу, дозволили б тварині підняти шию в жирафоподібній позі. Крім того, така поза вимагала б менше енергії, ніж опускання шиї, і міжхребцеві диски не змогли б протистояти тиску, спричиненому опущеною головою протягом тривалих періодів часу (хоча опускання шиї для пиття, мабуть, було б можливим). Деякі нещодавні дослідження також виступали за те, щоб шия була більш спрямована догори. Крістіан і Дземскі (2007) підрахували, що середня частина шиї у жирафатитана була нахилена на 60-70°, а горизонтальне положення звір міг підтримувати лише протягом коротких проміжків часу.

Брахіозаври, які підіймали голову високо над серцем, переносили значні навантаження на серцево-судинну систему. Припускають, що серце брахіозавра, щоб досягти мозку, повинно було нагнітати вдвічі більший тиск крові, ніж у жирафа, і, можливо, важило близько 400 кг. Відстань між головою і серцем була б зменшена за рахунок S-подібного вигину шиї більш ніж на 2 метри у порівнянні з абсолютно вертикальним положенням. Шия також могла опускатися під час руху на 20°. Вивчаючи внутрішнє вухо жирафатитана, Гунга і Кірш (2001) дійшли висновку, що брахіозаври під час годування частіше рухали шиєю в бічних напрямках, ніж у дорсально-вентральному.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Taylor, Michael P. (12 вересня 2009). A re-evaluation of Brachiosaurus altithorax Riggs 1903 (Dinosauria, Sauropoda) and its generic separation from Giraffatitan brancai (Janensch 1914). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.) 29 (3). с. 787–806. ISSN 0272-4634. doi:10.1671/039.029.0309. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  2. Weishampel, David B.; Dodson, Peter; Osmólska, Halszka, ред. (2004). The dinosauria (вид. 2. ed). Berkeley, Calif.: Univ. of California Press. ISBN 978-0-520-24209-8. 
  3. Seebacher, Frank (26 березня 2001). A new method to calculate allometric length-mass relationships of dinosaurs. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.) 21 (1). с. 51–60. ISSN 0272-4634. doi:10.1671/0272-4634(2001)021[0051:ANMTCA]2.0.CO;2. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  4. ↑ Campione, Nicolás E.; Evans, David C. (2020-12). The accuracy and precision of body mass estimation in non‐avian dinosaurs. Biological Reviews (англ.) 95 (6). с. 1759–1797. ISSN 1464-7931. doi:10.1111/brv.12638. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  5. Foster, John R. (2003). Paleoecological Analysis of the Vertebrate Fauna of the Morrison Formation (Upper Jurassic), Rocky Mountain Region, U.S.A.: Bulletin 23 (англійською). Albuquerque: New Mexico Museum of Natural History and Science, Том 23. с. 95. ISSN 1524-4156. 
  6. Benson, Roger B. J.; Hunt, Gene; Carrano, Matthew T.; Campione, Nicolás (2018-01). Cope's rule and the adaptive landscape of dinosaur body size evolution. У Mannion, Philip. Palaeontology (англ.) 61 (1). с. 13–48. ISSN 0031-0239. doi:10.1111/pala.12329. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  7. Benson, Roger B. J.; Campione, Nicolás E.; Carrano, Matthew T.; Mannion, Philip D.; Sullivan, Corwin; Upchurch, Paul; Evans, David C. (6 травня 2014). Rates of Dinosaur Body Mass Evolution Indicate 170 Million Years of Sustained Ecological Innovation on the Avian Stem Lineage. У Morlon, Hélène. PLoS Biology (англ.) 12 (5). с. e1001853. ISSN 1545-7885. PMC PMC4011683. PMID 24802911. doi:10.1371/journal.pbio.1001853. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  8. Carpenter, Kenneth; Tidwell, Virginia (1998). Preliminary description of a Brachiosaurus skull from Felch Quarry 1, Garden Park, Colorado (англійською). Modern Geology, Vol. 23. с. 69–84. 
  9. Migeod, Frederick WH (1931). British Museum East Africa expedition: account of the work done in 1930 (англійською). Natural History Magazine 3.19. с. 87–103. 
  10. Henderson, Donald M. (7 травня 2004). Tipsy punters: sauropod dinosaur pneumaticity, buoyancy and aquatic habits. Proceedings of the Royal Society of London. Series B: Biological Sciences (англ.) 271 (suppl_4). ISSN 0962-8452. PMC PMC1810024. PMID 15252977. doi:10.1098/rsbl.2003.0136. Процитовано 23 жовтня 2023. 
  11. Sander, P. Martin; Christian, Andreas; Clauss, Marcus; Fechner, Regina; Gee, Carole T.; Griebeler, Eva-Maria; Gunga, Hanns-Christian; Hummel, Jürgen та ін. (2011-02). Biology of the sauropod dinosaurs: the evolution of gigantism. Biological Reviews (англ.) 86 (1). с. 117–155. PMC PMC3045712. PMID 21251189. doi:10.1111/j.1469-185X.2010.00137.x. Процитовано 24 жовтня 2023. 
  12. Stevens, Kent A.; Parrish, J. Michael (30 квітня 1999). Neck Posture and Feeding Habits of Two Jurassic Sauropod Dinosaurs. Science (англ.) 284 (5415). с. 798–800. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.284.5415.798. Процитовано 24 жовтня 2023. 
  13. Woodruff, D. Cary (3 квітня 2017). Nuchal ligament reconstructions in diplodocid sauropods support horizontal neck feeding postures. Historical Biology (англ.) 29 (3). с. 308–319. ISSN 0891-2963. doi:10.1080/08912963.2016.1158257. Процитовано 24 жовтня 2023. 
  14. Rieppel, O.; Brochu, C (1999). Paleontologists Defend Dinosaur Mount (англійською). In the Field. с. 82–83. 
  15. ↑ Christian, Andreas; Dzemski, Gordon (2007-02). Reconstruction of the cervical skeleton posture ofBrachiosaurus brancai Janensch, 1914 by an analysis of the intervertebral stress along the neck and a comparison with the results of different approaches. Fossil Record – Mitteilungen aus dem Museum für Naturkunde (англ.) 10 (1). с. 38–49. doi:10.1002/mmng.200600017. Процитовано 24 жовтня 2023. 
  16. Fastovsky, David E.; Weishampel, David B.; Sibbick, John (2016). Dinosaurs: a concise natural history (вид. 3rd ed). Cambridge (GB): Cambridge university press. ISBN 978-1-107-13537-6. 
  17. Gunga, H.-C.; Kirsch, K. (2001). Von Hochleistungsherzen und wackeligen Hälsen [Про високопродуктивні серця та рухливі шиї] (німецькою). Forschung 2–3. с. 4–9. 
  18. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела ред.

  • Wings, O., Borbély, A., Breuer, T., Christian, A., Clauss, M., Dumont, M., Dzemski, G., Fechner, R., Ganse, B., Goessling, R. and Griebeler, E.M. Biology of the Sauropod Dinosaurs: Understanding the Life of Giants. — Indiana University Press, 2011. — ISBN 978-0-253-35508-0.

Посилання ред.


Це незавершена стаття про динозаврів.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Brahioza vr lat Brachiosaurus bukvalno plechistij yashur vimerlij rid roslinoyidnih dinozavriv zavropodiv sho meshkali u Pivnichnij Americi v piznomu Yurskomu periodi priblizno 154 150 miljoniv rokiv tomu Vpershe jogo opisav amerikanskij paleontolog Elmer S Riggs u 1903 roci za skam yanilostyami znajdenimi v dolini richki Kolorado na zahodi shtatu Kolorado SShA 1 Riggs nazvav dinozavra Brachiosaurus altithorax rodova nazva pohodit z greckoyi plechistij yashur sho vkazuye na jogo nadzvichajno dovgi ruki a vidova nazva oznachaye gliboki grudi Za ocinkami brahiozavr buv vid 18 do 22 metriv zavdovzhki ta 9 4 13 metriv zavvishki Masa tila pidlitkovogo golotipnogo zrazka variyuye vid 28 3 do 46 9 tonni Vin mav neproporcijno dovgu shiyu nevelikij cherep i veletenski rozmiri sho ye tipovim dlya brahiozavrovih zavropodiv 2 BrahiozavrPeriod isnuvannya piznya yura 154 150 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Rekonstrukciya skeleta golotipuBiologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Dinozavri Dinosauria Ryad Yasherotazovi Saurischia Pidryad SauropodomorphaKlada Zavropodi Sauropoda Rodina Brahiozavrovi Brachiosauridae Rid Brahiozavr Brachiosaurus Riggs 1903Vid B altithoraxBinomialna nazva Brachiosaurus altithoraxRiggs 1903 Porivnyannya rozmiriv brahiozavra ta lyudiniNizdri brahiozavra znahodilisya na svoyeridnomu napivkruglomu kistkovomu grebeni vishe ochej Jmovirno nizdri z yednuvalisya z povitryanimi mishkami yak u deyakih inshih dinozavriv Peredni nogi brahiozavra buli istotno dovshimi za zadni sho formuvalo kruto nahilenij tulub i proporcijno korotshij hvist tak sho z viglyadu vin nagaduvav gigantsku zhirafu Odnak jogo shiya bula spryamovana ne vgoru a vpered pid kutom priblizno 45 gradusiv Zubi potuzhni lozhkopodibni Jmovirno brahiozavri harchuvalisya listyam zrivayuchi jogo u verhnih sharah derev na visoti do 9 metriv vid zemli Na vidminu vid inshih zavropodiv vin ne buv pristosovanij do vstavannya na zadni kincivki Bilshist populyarnih zobrazhen brahiozavra naspravdi osnovani na zhirafatitani rodi brahiozavrovih z tanzanijskoyi formaciyi Tendaguru Spochatku zhirafatitan buv opisanij nimeckim paleontologom Vernerom Yanenshem u 1914 roci yak vid brahiozavra B brancai ale u 2009 roci buv vidilenij v okremij rid 1 Tri inshi vidi brahiozavriv buli nazvani na osnovi skam yanilostej znajdenih v Africi ta Yevropi dva z nih bilshe ne vvazhayutsya validnimi a tretij stav okremim rodom Lusotitan Brahiozavr odin z najbilsh kultovih dinozavriv yakij spochatku vvazhavsya odnim z najbilshih Vin neodnorazovo z yavlyavsya v populyarnij kulturi zokrema u filmi Park Yurskogo periodu 1993 roku Zmist 1 Opis 1 1 Rozmir 1 2 Cherep 1 3 Postkranialnij skelet 2 Paleobiologiya 2 1 Sposib zhittya 2 2 Polozhennya shiyi 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaOpis red Rozmir red Bilshist ocinok rozmiriv Brachiosaurus altithorax gruntuyutsya na danih sporidnenogo vid brahiozavra zhirafatitana ranishe vidomogo yak B brancai yakij vidomij za nabagato povnishim materialom nizh brahiozavr 1 Ci dva vidi ye najbilshimi brahiozavrovimi vid yakih buli znajdeni vidnosno chiselni reshtki Isnuye she odin element neviznachenosti dlya pivnichnoamerikanskogo brahiozavra oskilki tipovij i najpovnishij zrazok shozhe predstavlyaye pidlitkovu osobinu na sho vkazuye nezroshenij shov mizh korakoyidom kistkoyu plechovogo poyasu yaka formuye chastinu plechovogo sugloba i lopatkoyu Protyagom rokiv masa golotipnogo zrazka ocinyuvalasya v mezhah 28 3 46 9 tonni 3 4 5 Benson ta inshi pripustili sho maksimalna masa tila tvarini mogla stanoviti 56 58 metrichnih tonn 6 7 ale cya ocinka bula postavlena pid sumniv cherez duzhe velikij diapazon pohibki ta nedostatnyu tochnist 4 nbsp Shema cherepa z kar yeru Felch z vidomim materialom vidilenim bilim koloromCherep red Zgidno z rekonstrukciyeyu Karpentera i Tidvella cherep brahiozavra z kar yeru Felch mav dovzhinu blizko 81 santimetra vid potilichnogo vidrostka do perednoyi chastini peredshelepnoyi kistki sho robit jogo najbilshim cherepom zavropoda z formaciyi Morrisona 8 Kozhna verhnya shelepa mala misce dlya 14 abo 15 zubiv todi yak u zhirafatitana yih bulo 11 a u kamarazavra visim desyat Verhni shelepi mistili zaminni zubi z shorstkoyu emallyu yak u kamarazavra ale bez malenkih zazubrin po krayah Postkranialnij skelet red Hocha hrebetnij stovp tuluba vidomij ne povnistyu spina brahiozavra shvidshe za vse skladalasya z dvanadcyati spinnih hrebciv Pro ce mozhna suditi za povnim spinnim hrebetnim stovpom sho zberigsya u bezimennogo zrazka brahiozavra BMNH R5937 9 Paleobiologiya red Sposib zhittya red Protyagom XIX pochatku XX stolit vvazhalosya sho zavropodi taki yak brahiozavr buli zanadto masivnimi shob vitrimuvati vlasnu vagu na sushi i natomist zhili chastkovo zanurenimi u vodu 10 Riggs pidtverdzhuyuchi sposterezhennya Dzhona Bella Hetchera buv pershim hto gruntovno vidstoyuvav dumku pro te sho bilshist zavropodiv buli povnistyu nazemnimi tvarinami u svoyij dopovidi pro brahiozavriv 1904 roku vkazuyuchi sho yihni porozhnisti hrebci ne mayut analogiv u zhivih vodnih abo napivvodnih tvarin a yihni dovgi kincivki ta kompaktni stupni vkazuyut na specializaciyu dlya nazemnoyi lokomociyi Brahiozavr buv krashe za inshih zavropodiv pristosovanij do povnistyu nazemnogo sposobu zhittya zavdyaki svoyim strunkim kincivkam visokim plecham shirokim stegnam visokim klubovim kistkam i korotkomu hvostu Polozhennya shiyi red nbsp Reprodukciya skeleta z shiyeyu spryamovanoyu vgoru v mizhnarodnomu aeroporti O Gara ranishe rozmishuvalasya v muzeyi Filda Trivayut debati shodo polozhennya shiyi brahiozavriv ocinki yakogo variyuyutsya vid majzhe vertikalnogo do gorizontalnogo 11 Ideya pro majzhe vertikalne polozhennya shiyi u zavropodiv zagalom bula populyarnoyu do 1999 roku koli Stivens i Perrish stverdzhuvali sho shiya zavropodiv ne bula dostatno gnuchkoyu shob utrimuvatisya u vertikalnomu S podibnomu polozhenni i natomist utrimuvalasya gorizontalno 12 13 V rezultati cogo doslidzhennya v riznih gazetah z yavilisya statti v yakih kritikuvali eksponat brahiozavra z Muzeyu Filda za te sho jogo shiya vignuta dogori Muzejni paleontologi Oliv ye Rippel i Kristofer Broshu vistupili na zahist ciyeyi pozi v 1999 roci vidznachivshi dovgi peredni kincivki ta vignutij dogori hrebet Voni takozh zayavili sho najbilsh rozvineni spinni grebni dlya prikriplennya m yaziv roztashovani v oblasti plechovogo poyasu dozvolili b tvarini pidnyati shiyu v zhirafopodibnij pozi Krim togo taka poza vimagala b menshe energiyi nizh opuskannya shiyi i mizhhrebcevi diski ne zmogli b protistoyati tisku sprichinenomu opushenoyu golovoyu protyagom trivalih periodiv chasu hocha opuskannya shiyi dlya pittya mabut bulo b mozhlivim 14 Deyaki neshodavni doslidzhennya takozh vistupali za te shob shiya bula bilsh spryamovana dogori Kristian i Dzemski 2007 pidrahuvali sho serednya chastina shiyi u zhirafatitana bula nahilena na 60 70 a gorizontalne polozhennya zvir mig pidtrimuvati lishe protyagom korotkih promizhkiv chasu 15 Brahiozavri yaki pidijmali golovu visoko nad sercem perenosili znachni navantazhennya na sercevo sudinnu sistemu Pripuskayut sho serce brahiozavra shob dosyagti mozku povinno bulo nagnitati vdvichi bilshij tisk krovi nizh u zhirafa i mozhlivo vazhilo blizko 400 kg 16 Vidstan mizh golovoyu i sercem bula b zmenshena za rahunok S podibnogo viginu shiyi bilsh nizh na 2 metri u porivnyanni z absolyutno vertikalnim polozhennyam Shiya takozh mogla opuskatisya pid chas ruhu na 20 15 Vivchayuchi vnutrishnye vuho zhirafatitana Gunga i Kirsh 2001 dijshli visnovku sho brahiozavri pid chas goduvannya chastishe ruhali shiyeyu v bichnih napryamkah nizh u dorsalno ventralnomu 15 17 Div takozh red 9954 Brahiozavr asteroyid nazvanij na chest cih tvarin 18 Primitki red a b v Taylor Michael P 12 veresnya 2009 A re evaluation of Brachiosaurus altithorax Riggs 1903 Dinosauria Sauropoda and its generic separation from Giraffatitan brancai Janensch 1914 Journal of Vertebrate Paleontology angl 29 3 s 787 806 ISSN 0272 4634 doi 10 1671 039 029 0309 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Weishampel David B Dodson Peter Osmolska Halszka red 2004 The dinosauria vid 2 ed Berkeley Calif Univ of California Press ISBN 978 0 520 24209 8 Seebacher Frank 26 bereznya 2001 A new method to calculate allometric length mass relationships of dinosaurs Journal of Vertebrate Paleontology angl 21 1 s 51 60 ISSN 0272 4634 doi 10 1671 0272 4634 2001 021 0051 ANMTCA 2 0 CO 2 Procitovano 23 zhovtnya 2023 a b Campione Nicolas E Evans David C 2020 12 The accuracy and precision of body mass estimation in non avian dinosaurs Biological Reviews angl 95 6 s 1759 1797 ISSN 1464 7931 doi 10 1111 brv 12638 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Foster John R 2003 Paleoecological Analysis of the Vertebrate Fauna of the Morrison Formation Upper Jurassic Rocky Mountain Region U S A Bulletin 23 anglijskoyu Albuquerque New Mexico Museum of Natural History and Science Tom 23 s 95 ISSN 1524 4156 Benson Roger B J Hunt Gene Carrano Matthew T Campione Nicolas 2018 01 Cope s rule and the adaptive landscape of dinosaur body size evolution U Mannion Philip Palaeontology angl 61 1 s 13 48 ISSN 0031 0239 doi 10 1111 pala 12329 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Benson Roger B J Campione Nicolas E Carrano Matthew T Mannion Philip D Sullivan Corwin Upchurch Paul Evans David C 6 travnya 2014 Rates of Dinosaur Body Mass Evolution Indicate 170 Million Years of Sustained Ecological Innovation on the Avian Stem Lineage U Morlon Helene PLoS Biology angl 12 5 s e1001853 ISSN 1545 7885 PMC PMC4011683 PMID 24802911 doi 10 1371 journal pbio 1001853 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Carpenter Kenneth Tidwell Virginia 1998 Preliminary description of a Brachiosaurus skull from Felch Quarry 1 Garden Park Colorado anglijskoyu Modern Geology Vol 23 s 69 84 Migeod Frederick WH 1931 British Museum East Africa expedition account of the work done in 1930 anglijskoyu Natural History Magazine 3 19 s 87 103 Henderson Donald M 7 travnya 2004 Tipsy punters sauropod dinosaur pneumaticity buoyancy and aquatic habits Proceedings of the Royal Society of London Series B Biological Sciences angl 271 suppl 4 ISSN 0962 8452 PMC PMC1810024 PMID 15252977 doi 10 1098 rsbl 2003 0136 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Sander P Martin Christian Andreas Clauss Marcus Fechner Regina Gee Carole T Griebeler Eva Maria Gunga Hanns Christian Hummel Jurgen ta in 2011 02 Biology of the sauropod dinosaurs the evolution of gigantism Biological Reviews angl 86 1 s 117 155 PMC PMC3045712 PMID 21251189 doi 10 1111 j 1469 185X 2010 00137 x Procitovano 24 zhovtnya 2023 rekomenduyetsya displayauthors dovidka Stevens Kent A Parrish J Michael 30 kvitnya 1999 Neck Posture and Feeding Habits of Two Jurassic Sauropod Dinosaurs Science angl 284 5415 s 798 800 ISSN 0036 8075 doi 10 1126 science 284 5415 798 Procitovano 24 zhovtnya 2023 Woodruff D Cary 3 kvitnya 2017 Nuchal ligament reconstructions in diplodocid sauropods support horizontal neck feeding postures Historical Biology angl 29 3 s 308 319 ISSN 0891 2963 doi 10 1080 08912963 2016 1158257 Procitovano 24 zhovtnya 2023 Rieppel O Brochu C 1999 Paleontologists Defend Dinosaur Mount anglijskoyu In the Field s 82 83 a b v Christian Andreas Dzemski Gordon 2007 02 Reconstruction of the cervical skeleton posture ofBrachiosaurus brancai Janensch 1914 by an analysis of the intervertebral stress along the neck and a comparison with the results of different approaches Fossil Record Mitteilungen aus dem Museum fur Naturkunde angl 10 1 s 38 49 doi 10 1002 mmng 200600017 Procitovano 24 zhovtnya 2023 Fastovsky David E Weishampel David B Sibbick John 2016 Dinosaurs a concise natural history vid 3rd ed Cambridge GB Cambridge university press ISBN 978 1 107 13537 6 Gunga H C Kirsch K 2001 Von Hochleistungsherzen und wackeligen Halsen Pro visokoproduktivni sercya ta ruhlivi shiyi nimeckoyu Forschung 2 3 s 4 9 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Dzherela red Wings O Borbely A Breuer T Christian A Clauss M Dumont M Dzemski G Fechner R Ganse B Goessling R and Griebeler E M Biology of the Sauropod Dinosaurs Understanding the Life of Giants Indiana University Press 2011 ISBN 978 0 253 35508 0 Posilannya red The First Brachiosaurus Interv yu z Dzhojsom Havstadom z Muzeyu Filda pro brahiozavra ta koncepciyu golotipiv YouTube anglijskoyu 13 serpnya 2015 Procitovano 23 zhovtnya 2023 Hartman Scott 2017 Brachiosaurus altithorax skeletal reconstruction skeletaldrawing com Procitovano 23 zhovtnya 2023 angl nbsp Ce nezavershena stattya pro dinozavriv Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Brahiozavr amp oldid 40760292