? Серпокрилець сибірський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Apus pacificus (Latham, 1801) | ||||||||||||||||
Гніздовий ареал номінального підвиду Ареал гніздування трьох неномінальних підвидів | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
Серпокрилець сибірський (Apus pacificus) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).
Поширення ред.
Вид поширений у Східній Азії. Ареал гніздування простягається на північ від Сибіру до Камчатки та Японії, на південь до Аннама, В'єтнаму, Таїланду та Мянми. Він також гніздиться на островах Тайвань, Хайнань і Ланьюй, а ймовірно у філіппінській провінції Батанес. Географічно ізольована популяція також розмножується в передгір'ях Гімалаїв і на пагорбах Ассаму в Індії.
Поява трьох різних підвидів з різними міграційними схемами в деяких частинах Південно-Східної Азії ускладнює визначення часу міграцій і точного розташування зимовель. Номінальна форма є далеким мігрантом, гніздиться у Східній Азії та зимує в Індонезії, Меланезії та Австралії. Сибірські популяції залишають зону розмноження з серпня до середини вересня і повертаються в травні. Міграційна поведінка ізольованих популяцій підвиду A. p. leuconix в передгір'ях Гімалаїв, найкращою інтерпретацією є, можливо, класифікація як осілого птаха з тенденцією до широких міграційних переміщень по всьому Індійському субконтиненту. Підвид A. p. kanoi, що гніздиться на Тайвані і в південно-східному Тибеті, — це мігрант на короткі відстані, який спостерігався зимівлею на Філіппінах, Індонезії та Малайзії. Далі на південь розмножується підвид A. p. cookie — осілий птах.
Підвиди ред.
- Apus pacificus cooki (Harington, 1913)
- Apus pacificus kanoi (Yamashina, 1942)
- Apus pacificus leuconyx (Blyth, 1845)
- Apus pacificus pacificus (Latham, 1802)
Примітки ред.
- BirdLife International (2019). Apus pacificus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 26 травня 2023
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |