A4 — формат паперу, визначений стандартом ISO 216, заснований на метричній системі вимірювання. Його розміри — 210 × 297 мм, діагональ — 364 мм. Площа аркуша формату A4 приблизно = 1/16 м².
Аркуш формату A4 отриманий шляхом послідовного чотириразового поділу навпіл аркуша формату A0, що має площу приблизно 1 м² : А0:2=А1, A1:2=А2, А2:2=А3, А3:2=А4. У свою чергу, при розподілі навпіл аркуша A4 вийде два аркуші формату A5, при цьому дотримується подібність форм аркуша та його половини, а співвідношення сторін дорівнює 1: √2 (Співвідношення Ліхтенберга). Чисельно розміри 297 мм і 210 мм кратні чисельнику та знаменнику раціонального наближення до значення √2 : 99/70 ≈ 1,4142857. Похибка вбирається у 1/10000, попри невеликий знаменник.
Формат A4 дуже широко використовується для документації, креслень, листів, журналів, бланків, витратних матеріалів для принтерів та копіювальної техніки.
Історія виникнення Редагувати
Ще на початку ХХ століття єдиних розмірів для ділових паперів та конструкторської документації в Європі взагалі не існувало. Кожна паперова фабрика випускала аркуші свого формату.
Пропорції прямокутного листа також вибиралися різними. «Золотий перетин» 1:1,618, який так любили архітектори та живописці Відродження, виявилося зовсім не підходящим у поліграфії та книговидавництві. При складанні такого аркуша вдвічі пропорції сторінки, що отримується, змінювалися і ставали незручними для роботи.
Найбільш підходящими для практичних потреб виявилися інші пропорції: лист, сторони якого ставилися, як одиниця до квадратного кореня з двох, при складанні навпіл давав прямокутник із тим самим співвідношенням. Інакше кажучи, він був подібний до початкового. Одна з переваг: при ксерокопіюванні (раніше - фотокопіюванні) та зміні масштабу пропорції зображення не змінювалися.
Доктор наук Вальтер Порстманн, німецький інженер, математик і теоретик стандартизації в промисловості, один із творців німецької системи DIN, запропонував стандартизувати розміри паперу, взявши за основу аркуш із співвідношенням сторін 1:1,4143 та площею в один квадратний метр.
Проект Комітету з Виробничих стандартів Німеччини було опубліковано 18 серпня 1922 року . Вихідний формат отримав позначення А0. Результати складання його вдвічі — відповідно A1, A2 тощо. Таким чином, формат А4 – це 1/16 частина великого аркуша формату A0.
Креслюючі формати у СРСР 1960-1968 гг. Редагувати
У радянській креслярській термінології за ГОСТ 3450-60 (тобто 1960-го року) формат А4 був вихідним для всіх інших і називався «формат 11», Формати позначалися двома цифрами, перша з яких вказує кратність однієї сторони формату розміром 297 мм, а друга – кратність іншої сторони формату розміром 210 мм. Формату А3 відповідає формату 12, А2 — 22, А1 — 24. Добуток двох цифр у позначенні формату визначає кількість форматів 11, що міститься в даному форматі. Наприклад, формат 44 з розмірами сторін аркуша 1189×841 мм містить 4×4, тобто 16 форматів 11. Крім цього, таким чином позначені формати паперу, відсутні в серії А, наприклад формат 14 для креслень довгих об'єктів. За ГОСТ 2.301-68 позначення форматів для креслень прийнято відповідно до ISO 216.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Форматы чертежей. оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 11 вересня 2015.