45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року ( сорокап'ятка, індекс ГАУ - 52-П-243-ПП-1 ) - радянська напівавтоматична протитанкова гармата калібру 45 міліметрів. Вона використовувалася на першому етапі Великої Вітчизняної війни, але у зв'язку з недостатньою бронепробивністю було замінено в 1942 на більш потужну гармату М-42 того ж калібру. Остаточно гармата зразка 1937 року було знято з виробництва 1943 року; за 1937-1943 роки промисловість СРСР виготовила 46100 таких гармат.
45-мм протитанкова гармата зр. 1937 р.,53-К,52-П-243-ПП-1 | |
---|---|
45-мм протитанкова гармата зр. 1937 р. в танковому музеї в місті Парола | |
Історія виробництва | |
Виготовлена кількість | 46,100 шт. |
Характеристики | |
Вага | 560 кг. |
Довжина ствола | 2,07 метри/46 калібрів |
Висота | 1,2 м. |
Обслуга | 4 ос. |
| |
Калібр | 45-мм. |
Підвищення | від -8 ° до 25 ° |
Траверс | 60° |
Темп вогню | 15-20 п/хв. |
Дальність вогню | |
Ефективна | 850 м. |
| |
Операційна дальність | 4,4 км. |
| |
45-мм протитанкова гармата зр. 1937 р. (53-К) у Вікісховищі |
Історія створення Редагувати
45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року була створена в КБ заводу № 8 в Підліпках під керівництвом М. Н. Логінова шляхом доопрацювання 45-мм гармати зразка 1932 року, що є результатом накладання 45-мм ствола на лафет 39-мм року - ліцензійної копії гармати фірми " Рейнметал ".
Досвідчений зразок нової 45-мм протитанкової гармати був виготовлений на заводі №8 та отримав заводський індекс 53-К. Після заводських випробувань його відправили на НДАП. За час випробувань у серпні-вересні 1937 року було зроблено 897 пострілів, з них 184 з бетону. Система була випробувана візкою на відстань 684 км. Випробування стріляниною 45-мм гармата витримала. Під час візка зламалася пружина підресорювання.
У листопаді 1937 року завод №8 виготовив експериментальну серію з 6 45-мм гармат, які відрізнялися від штатних (зразка 1932 року). Із шести експериментальних гармат, № 1, 2, 3, 4 та 6 були призначені для військових випробувань, а № 5 — для потреб заводу. У грудні 1937 - січні 1938 ці гармати пройшли заводські випробування на полігоні заводу № 8.
22 січня гармата №3 (ствол №0734) з передком Я-3 була відправлена на НДАП, куди прибула 28 січня. У ході заводських випробувань на заводі було зроблено 605 пострілів. Після доставки співробітники НДАП розібрали гармату, а потім неправильно зібрали, внаслідок чого частина деталей була приведена в непридатність.
У ході полігонних випробувань на НДАП було зроблено 1208 пострілів (798 бронебійним та 419 осколковим снарядом). Швидкострільність при ручному спуску однакова в обох (зразків 1932 і 1937) гармат при стрільбі без виправлення наведення, а на кнопковому (механічному) спуску була на 13% вище, ніж у зразка 1932 при стрільбі вище бронебійними снарядами і на 6 при стрільбі осколковими снарядами. За час стрілянини було відмічено 16 відмов напівавтоматики, у тому числі 3 при осколкових снарядах і 13 при бронебійних. Частина відмов відбулася через якість гільз. Після 281 пострілу зламався гвинт інерційного тіла напівавтоматики. Загалом роботу напівавтоматики визнано задовільною.
Під час полігонних випробувань система пройшла 2074 км. Швидкість візки по каменю 30-35 км/год, по шосе 50-60 км/год, по пересіченій місцевості (без передка) 15-30 км/год. При візку система була стійка.
На початку 1938 були проведені військові випробування трьох 45-мм гармат 53-К (№ 1, 2 і 4 дослідної серії) з передками Я-3. У випробуваннях брало участь 6 тягачів типу «Комсомолець». Під час військових випробувань зроблено в середньому 450 пострілів на ствол, напівавтоматика працювала безвідмовно. У ході військових випробувань здійснено пробіг Москва - Харків - Краснодар.
Виробництво гармат Редагувати
Після виправлення дрібних недоліків можна приступати до серійного виробництва гармати. 24 квітня 1938 53-К була прийнята на озброєння під назвою 45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року. 6 червня 1938 року її було запущено на серійне виробництво.
Випуск здійснювався на заводі №8 у Калінінграді. Наприкінці 1940 року виробництво було зупинено та знову відновлено після початку війни. Спершу на колишньому місці, а після евакуації підприємства у Свердловську. У 1942-1943 роках 13 275 гармат випустив завод № 172 . У листопаді 1941 року до виготовлення гармат підключився завод № 235 у Воткінську, де до 1944 року було здано 24 670 екземплярів.
Виробник | 1938 | 1939 | 1940 | 1941 | 1942 | 1943 | 1944 | Всього |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
№ 8 (Калінінград) | ок. 400 | 4536 | 2480 | 333 | ~ 7750 | |||
№ 8 (Свердловськ) | 399 | 23 | 422 | |||||
№ 172 (Молотов) | 8780 | 4495 | 13275 | |||||
№ 235 (Воткінськ) | 597 | 11143 | 12730 | 200 | 24670 | |||
Всього | ок. 400* | 4536 | 2480 | 1329 | 19946 | 17225 | 200 | ~46100 |
Станом на 1 січня 1941 року на балансі ГАУ складалося 7255 гармат, з яких 85 вимагало середнього ремонту, 9 капітального та 8 підлягали списанню.
На 22 червня 1941 року в РККА було 7247 гармат із приблизно 7400 випущених. З інших, частина знарядь було передано НКВС і НКВМФ, і навіть поставлено експорту і втрачено у бойових діях.
45-мм ПТ гармата | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | Всього |
---|---|---|---|---|---|---|---|
зр. 1937 | 29 | 304 | 504 | 492 | 1329 | ||
зр. 1941 | 155 | 498 | 653 | ||||
Всього | 29 | 155 | 604 | 198 | 504 | 492 | 1982 |
Конструкція гармати Редагувати
На відміну від попередніх зразків знарядь ПТО, клиновий затвор цієї гармати забезпечений механізмом напівавтоматики, в конструкції лафета введено підресор колісного ходу, поліпшені балістичні характеристики.
Відмінності експериментальних гармат (зразка 1937 року) від штатних (зразка 1932 року)
- Напівавтоматика затвора працювала як при бронебійному снаряді, так і при осколковому, а у зразка 1932 тільки при бронебійному. Це досягалося шляхом примусового взводу пружин напівавтоматики на момент пострілу;
- Введено спеціальний спуск кнопки від «ковпачка», розташованого в центрі штурвала підйомного механізму;
- Введено підресор кривошипно-пружинного типу, вперше здійснене в СРСР у цій системі;
- Замість дерев'яних коліс 45-мм гармати зразка 1932 поставлені автомобільні колеса на кшталт ГАЗ-А з губчастим каучуком. Колесо ЗІК-1 перероблене з колеса автомобіля ГАЗ-А із дрібними змінами у спицях;
- Верхній верстат був клепано-зварювальною конструкцією з листової сталі, а у ПТП зразка 1932 верхній верстат був литий;
- Введено новий поворотний механізм;
- Нижній верстат нової конструкції та зварної.
Організаційно-штатна структура Редагувати
Стрілецькі з'єднання. 45-мм гармати зразка 1937 покладалися по штату протитанкових взводів стрілецьких батальйонів Червоної Армії (2 гармати), протитанкових батарей стрілецьких полків (6 гармат) і протитанкових дивізіонів стрілецьких дивізій (12 або 18 гармат). Відповідно до штату 04/600 від 29.07.1941 залишилися цілими гармати залишили тільки на полковому рівні в винищувально-протитанкових батареях в кількості 6 штук, всього в ЦД таким чином було 18 одиниць.
Артилерія. Вони ж були на озброєнні окремих винищувально-протитанкових артилерійських частин (полків, бригад та єдиної за всю історію ВВВ 1-ї винищувально-протитанкової дивізії, чиє формування відбувалося наприкінці травня 1942 року в Москві на підставі Постанови ГКО № 1602 від 16). Директиви Заступника НКО № орг/2/784837 від 25.05.1942 у складі 1-ї, 2-ї, 4-ї винищувальних бригад по штату 04/277), з полицями, у складі яких було 4-5 4-гарматних батарей . ІПТАБри складалися з 3 ІПТАП, але могли мати й інші типи знарядь.
Бойове застосування Редагувати
Станом на 22 червня 1941, на озброєнні РСЧА знаходилося 16 621 штук 45-мм гармат.
Гармата призначалася для боротьби з танками, самохідками та бронемашинами противника. Для свого часу її бронепробивність була цілком адекватною – за нормаллю на 500 м вона пробивала 43-мм броню. Цього було достатньо боротьби з бронетехнікою, захищеної протикульною бронею. Довжина ствола зброї становила 46 клб. Наступні, модернізовані, гармати калібру 45 мм мали велику довжину.
Бронебійні снаряди деяких партій, випущені з порушенням технології виробництва в період до серпня 1941 року, не відповідали характеристикам (при зіткненні з перешкодою з броньової сталі розколювалися приблизно в 50% випадків), однак у серпні 1941 року проблему було вирішено — у виробничий процес було внесено технічні зміни (введені локалізатори).
Для покращення бронепробивності на озброєння було прийнято підкаліберний 45-мм снаряд, який пробивав на дистанції 500 м за нормаллю 66-мм броню, а при стрільбі на дистанції кинджального вогню в 100 м - броню 88 мм. Однак для більш ефективного ураження бронецелів настійно вимагалося потужніша зброя, якою стала 45-мм гармата М-42, розроблена і прийнята на озброєння в 1942 році.
Зброя мала й протипіхотні можливості — вона постачалась уламковою гранатою та картеччю. Уламкова 45-мм граната при розриві дає 100 осколків, що зберігають забійну силу при розльоті по фронту на 15 м і в глибину на 5-7 м. Також до зброї покладалися димові та бронебійно-хімічні снаряди. Останні призначалися для отруєння екіпажів танків і гарнізонів ДОТів, вони містили 16 г складу, який в результаті хімічної реакції перетворювався на сильнодіючу отруту - синильну кислоту HCN.
Характеристики та властивості боєприпасів Редагувати
- Номенклатура боєприпасів:
- бронебійний 53-Б-240
- бронебійно-трасуючий 53-БР-240
- бронебійно-трасуючий 53-БР-240СП (суцільний)
- бронебійно-трасуючий підкаліберний 53-БР-240П
- осколковий 53-О-240 (сталевий)
- осколковий 53-О-240А (сталистого чавуну)
- картеч 53-Щ-240
- димовий 53-Д-240
- бронебійно-хімічний
- Бронепробивність, мм
Бронебійним снарядом БР-240
- Початкова швидкість снаряда 750-770 м/с. Маса снаряда 1,43 кг.
- кут зустрічі 90 ° від дотичної площини до броні (за нормаллю)
- на дистанції 100 м: 82 мм
- кут зустрічі 60° від дотичної площини до броні
- на дистанції 500 м: 40 мм
- на дистанції 1000 м: 28 мм
Підкаліберним снарядом БР-240П
- Початкова швидкість снаряда 1070 м/с. Маса снаряда 0,85 кг.
- кут зустрічі 90 ° від дотичної площини до броні (за нормаллю)
- на дистанції 350 м: 82 мм
- на дистанції 500 м: 62 мм
Гармати,які збереглись до нашого часу Редагувати
До наших днів дійшло чимало 45-мм гармат, які здебільшого перебувають у музеях. Деякі беруть участь у почесних заходах.
Одна зброя встановлена у сквері на площі Селянської застави, на честь ознаменування 65-ї річниці Битви під Москвою. Гармату було знайдено під час пошукових робіт на місцях бойових дій Московського ополчення під Москвою, військово-патріотичним об'єднанням «Столиця», за сприяння Військово-Меморіального управління МО РФ.
Екземпляр 45-мм протитанкової гармати 53-К можна побачити в Музеї вітчизняної військової історії в селі Падиково Московської області, де вона представлена серед інших артилерійських гармат.
Декілька екземплярів гармат представлені в експозиції Музейного комплексу УГМК (м. Верхня Пишма, Свердловська область).
Декілька екземплярів у робочому стані є і в історико-культурному комплексі « Лінія Сталіна » в Білорусі.
Див. також Редагувати
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати