Довгочасна вогнева точка, також зустрічається довготривала оборонна точка, скорочено: ДОТ (рос. долговременная огневая точка, англ. pillbox) — капітальна залізобетонна фортифікаційна споруда для прикриття артилерійської зброї, її обслуги та для довготривалої оборони.
Використовується як поодиноке укріплення або складає систему подібних укріплень певного оборонного району — наприклад: Київський укріплений район, лінія Зігфрида, лінія Мажино, лінія Гінденбурга.
Подібно до інших видів довготривалих фортифікаційних споруд, ДОТ захищає вояків гарнізону від обстрілу противника і надає їм можливість вести вогонь по противнику через амбразури, спонсони і баштові надбудови.
Класифікація ДОТів Редагувати
Класифікація за захищеністю (СРСР) Редагувати
На початок 1930-х років радянські фортифікаційні споруди розділяли на такі групи стійкості:
- категорія М1 — бойове перекриття товщиною 1,1 м, фронтальні стіни 1,5 м, витримує одне влучення від 203-мм гаубиці та/або 152-мм гармати;
- категорія М2 — відповідно 0,9 м та 1,35—1,4 м — від 152-мм гаубиці та 152-мм гармати;
- категорія М3 — 0,6 м та 0,9 м — від 122-мм гаубиці та 76-мм гармати.
Крім того, незалежно від категорії стійкості, існувала класифікація за протихімічною захищеністю:
- тип «Б»: усі споруди з протихімічним (герметичним) приміщенням
- тип «M»: усі споруди без протихімічного приміщення.
ДОТи на Волині Редагувати
У Волинській області вздовж усього кордону з Польщею ще й досі збереглися ДОТи, збудовані перед Другою світовою війною. Частину з них (переважно тих, що знаходяться в межах поселень) зруйновано або напівзруйновано, але більшість збереглися в доброму стані.
У перші дні німецько-радянської війни воїни Володимир-Волинського укріпрайону прийняли на себе основний удар німецьких військ. Багато з них загинули у ДОТах, обороняючи рубежі. Серед них найбільш відомий подвиг Героя Радянського Союзу, командира взводу лейтенанта Сергія Гуденка, який загинув, захищаючи дорогу Устилуг-Володимир.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2014.
- . vn-parabellum.com. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
- . kiur-club.io.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- . БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (uk-UA). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- . vn-parabellum.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- . Волинські новини. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 24 лютого 2016.
Джерела Редагувати
- Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 232. — ISBN 00101-236. (рос.)