41-ша загальновійськова армія (41 ЗА, в/ч 64128) — військове об'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії чисельністю в армію. Перебуває у складі Центрального військового округу. Штаб армії — м. Новосибірськ.
| 41-ша загальновійськова армія | |
|---|---|
| рос. 41-я общевойсковая армия | |
| Емблема | |
| Країна | Росія |
| Вид | Сухопутні війська РФ |
| У складі | Центральний ВО |
| Штаб | Новосибірськ |
| Війни/битви | |
| | |
| Медіафайли на Вікісховищі |
У 2022 році частини армії брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну.
Історія Редагувати
Згідно Указу Президента Російської Федерації від 27.07.1998 року № 900 і наказу Міністра оборони РФ на базі управління Сибірського військового округу 1 грудня 1998 р. сформовано управління 41-ї загальновійськової армії зі штабом в м. Новосибірську.
На виконання вимог Директиви Міністра оборони ЗС РФ 19.01.2009 р. № Д-08 управління 41-ї армії переформовано в управління 41-ї загальновійськової армії (оперативне командування).
Згідно Указу Президента Російської Федерації від 06.07.2010 року № 843 і директиви Міністра оборони РФ з 1 вересня 2010 року 41-ша армія зі складу військ Сибірського військового округу переведена до складу військ Центрального військового округу.
Російське вторгнення в Україну (2022) Редагувати
Армія брала участь у російському вторгненні в Україну 2022 року. Вела бойові дії в районі Чернігова.
3 березня 2022 року повідомлялося про ліквідацію заступника командувача армії генерал-майора Андрія Суховецького.
7 березня 2022 року повідомлялося про ліквідацію начальника штабу — першого заступника командувача армії генерал-майора Віталія Герасимова.
Станом на 20 березня, за даними Тома Купера, 41-ша армія не змогла повністю оточити Чернігів. Російські сили контролювали трасу М02/E101 — від кордону орієнтовно до Бобрика, але не змогли заблокувати трасу E95 на півдні. Українські сили продовжували утримувати більшість населених пунктів та ключову дорогу між Черніговом та Ніжином, а також наземне сполучення між цими містами і Києвом.
Склад Редагувати
До складу армії входять мотострілецькі та артилерійські з'єднання. З'єднання та військові частини 41-ї армії дислоковані на території 7 суб'єктів Російської Федерації: Новосибірська, Омська, Кемеровська, Іркутська області, Алтайський край, Тува, Хакасія.
- 90-та танкова дивізія, в/ч 86274, м. Чебаркуль, Челябінська область;
- 35-та окрема мотострілецька бригада, в/ч 41659, Алейськ (Алтайський край);
- 41-ша окрема мотострілецька бригада (Кизил), в/ч 55115 (створена на базі 55-ї окремої мотострілецької бригади);
- 74-та окрема мотострілецька бригада, в/ч 21005, селище Юрга, Кемерово);
- 61-ша зенітна ракетна бригада, в/ч 31466, м. Бійськ або м Юрга, (Кемеровська область);
- 119-та ракетна бригада, в/ч 49547, селище Еланський, Свердловська область;
- 120-та гвардійська артилерійська бригада, в/ч 59361 місто Юрга й селище Чисті Ключи Кемеровської області;
- 35-та Талліннська ордена Червоної Зірки бригада управління, в/ч 57849, селище Коченево;
- 106-та окрема бригада МТЗ, в/ч 72154 (Юрга);
- 10-й полк РХБЗ, в/ч 55121, с. Топчиха, Алтайський край;
- 75-й вузол зв'язку (Калинівка);
- 201-ша Гатчинська ордена Жукова двічі Червонопрапорна військова база, в/ч 01162 (Таджикистан, Душанбе, Курган-Тюбе; що посилена Окремою мотострілецькою бригадою)
Командування Редагувати
Командувачі:
- 01.2016—11.2018 — генерал-майор, з 2017 генерал-лейтенант Завізьон Олексій Володимирович;
- 11.2018—08.2020 — генерал-майор Резанцев Яків Володимирович;
- 08.2020—дотепер — генерал-майор, з 10.12.2020 генерал-лейтенант Рижков Сергій Борисович;.
Начальники штабу — перші заступники командувача:
- 2014—2015 — генерал-майор Завізьон Олексій Володимирович;
- 18.09.2020—07.03.2022 — генерал-майор Герасимов Віталій Петрович.
Примітки Редагувати
- ↑ Том Купер: не можу припинити думати про те, що це буде довга кривава війна, яка завершиться лише на полі бою. texty.org.ua (укр.). Процитовано 20 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- ↑ Юрий Бараш (05.11.2018). . opk.com.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 11 січня 2020.
- . РИА Новости (рос.). 20140121T1711+0400Z. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
Джерела Редагувати
- Центральный военный округ (ЦВО) [ 10 травня 2019 у Wayback Machine.] // milkavkaz.com