Га́мза (араб. همزة — «укол») — позаабеткова арабська літера, що передає гортанне зімкнення [ʔ].
| Арабське письмо |
|---|
| ا ب ت ث ج ح |
| خ د ذ ر ز س |
| ش ص ض ط ظ ع |
| غ ف ق ك ل |
| م ن ه و ي |
| Історія[en] • Транслітерація[en] Цифри • Числа[en] |
| Інші знаки та літери Діакритики Гамза • Танвін • Шадда Та марбута ة • Аліф максура ى Лам-аліф لا Сонячні та місячні літери |
| Додаткові літери |
| پ ټ چ څ ځ ډ ژ |
| ړ ږ ښ ڤ گ ڭ ڼ |
Звучання та історія ред.
Звук вимовляють зімкненням голосових зв'язок (закриттям голосової щілини) і їх миттєвим розімкненням (вибухом). Органи ротової порожнини при цьому не напружуються, а готують до вимови наступного звука. Подібне може трапитися в українській мові, якщо при збігові двох голосних провести між ними чітку межу (наприклад, ко-оперативний, по-одному).
В українській мові такий легкий вибух не має жодного змістового значення, натомість в арабській мові, де його вимовляють енергійніше, це самодостатній приголосний звук. Для його позначення використовують не літеру, а особливий значок, що має назву «гамза» (так само як і звук). Він має вигляд маленького гачка, проведеного проти годинникової стрілки, та прямого штриха, проведеного похило справа наліво.
Сусідні з гамзою голосні звучать так само, як при поєднанні з пом'якшеними приголосними. Гамза і айн, як і всі інші приголосні, можуть подвоюватися. Наприклад: رَأْسٌ رئيس سيئٌ أَمْرٌ.
Знак гамза (ء) було введено пізно, після написання Корану. Його придумав Халіль ібн Ахмад аль-Фарагіді, взявши за основу літеру «айн» (ع) та зрізавши її орнаментальний хвостик.
Правопис ред.
Гамза може займати такі позиції: самостійну — ء, над аліфом — أ, під аліфом — إ, над вав — ؤ, над аліф максурою — ئ.
Таким чином, гамза може займати у слові або ізольовану позицію, або позицію з «підставкою». Самі підставки ніяких звуків не видають. Існує три головні правила правопису гамзи:
- На початку слова підставкою для гамзи завжди є аліф. При цьому, якщо гамза має оголосок [a] чи [u], то вона пишеться над аліфом, а знак голосного — над нею; якщо ж оголосок [i], то гамза пишеться під аліфом, а знак голосного — під нею (أ або إ).
- В середині слова або в кінці після короткого голосного вибір підставки визначають за т.зв. правилом старшинства голосних, за яким «найстаршою» голосною є [i] ى, після неї — [u] و, після якої — [a] ا, і останнім є сукун (знак неоголоснення приголосного). Тобто:
- В кінці слова після довгого голосного гамза має ізольовану форму, які пишуть над лінією письма.
В юнікоді ред.
| Юнікод | U+0621 |
|---|---|
| Ім'я в юнікоді | ARABIC LETTER HAMZA |
| HTML | ء |
| ISO 8859-6 | немає |
Примітки ред.
- ↑ Сегаль В. С. Начальный курс арабского языка, стр. 59 (рос.)
Посилання ред.
- Арабська абетка. Звучання приголосних та коментарі до їхньої вимови [ 3 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Арабська абетка. Коментарі до складних звуків [ 25 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)