Лев Михайлович Яшвіль (17 серпня 1772 — 19 квітня (1 травня) 1836, Київ) — князь, герой франко-російської війни 1812 року, генерал від артилерії, георгіївський кавалер, кавалер золотої шпаги, брат Володимира Яшвіля.
| Лев Михайлович Яшвіль | |
|---|---|
| портрет Л.М. Яшвіля роботи Джорджа Доу. Воєнна галерея Зимового палацу, Державний Ермітаж (Санкт-Петербург) | |
| Народження | 17 серпня 1772 |
| Смерть | 19 квітня (1 травня) 1836 (63 роки) Київ |
| Поховання | Видубицький монастир |
| Країна | Російська імперія |
| Рід військ | артилерія |
| Роки служби | 1786—1832 |
| Звання | генерал від артилерії |
| Війни / битви | Російсько-турецька війна (1787—1792) Франко-російська війна 1812 |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Яшвіль Лев Михайлович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 6 (17 серпня) 1772 року. Походив із грузинського княжого роду. За царювання імератриці Катерини II разом зі старшим братом князем Володимиром в 1784 році був відправлений до Росії для навчання військовій справі в Артилерійський та інженерний шляхетський кадетський корпус.
Службу розпочав 12 травня 1786 року, по закінченню навчання. Був направлений багнет-юнкером в Бомбардирський полк. Брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1792 років (в 1787 році при захисті Кінбурна і при облозі Очакова, при облозі і штурмі Акермана (вересень 1789 року), Бендер (листопад 1789 року) і Ізмаїла (грудень 1790 року). В 1787 році за бойові заслуги отримав чин поручика.
За відзнаки під час придушення Польського повстання 1794 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. В 1794—1799 роках — в кінній артилерії, 1799 року в лейб-гвардії Артилерійського батальйону, капітани гвардії. З 1800 року в лейб-гвардії кінно-артилерійського батальйону, з травня 1800 року — полковник. З 1803 року в 1-му кінно-артилерійському батальйоні.
В 1805—1806 роках командир роти 1-го кінно-артилерійського батальйону. В 1806 році переведений у 6-у бригаду. Учасник французьких кампаній 1805—1807 років. Воював під Вішау, Гейльсбергом, Аустерліцем, Пултуськом, Прейсіш-Ейлау, Гуттштадтом, Фрідландом. За відзнаки при Фрідланді нагороджений орденом Святого Георгія 3-го ступеня. 16 березня 1808 року отримав звання генерал-майора.
На початку Франко-російської війни 1812 року командував 4-ю артилерійською бригадою у складі 1-го піхотного корпусу генерала П. Х. Вітгенштейна. Брав участь в ар'єргардних боях при Якубові, Клястицях, Головчиці, Смолянах, Борисові. 24 серпня 1812 року за відзнаку у битві при Головчино отримав звання генерал-лейтенанта. З 1813 року — начальник артилерії головної діючої армії і в цій якості брав участь у кампанії 1813—1814 років. Керував артилерією під Лютценом, Бауцені, в Шампані. У 1816—1832 роках командувач артилерією 1-ї армії. З 1 січня 1819 року — генерал від артилерії, з 1831 року — генерал-ад'ютант. Учасник придушення Польського повстання 1831 року. З 1832 року — член Військової ради.
З липня 1832 року у відставці за хворобою. Помер 19 квітня (1 травня) 1836 року. Похований в Києві на цвинтарі Видубицького монастиря.
Примітки ред.
- приведені дати народження і смерті вказані на могилі
Література ред.
- Залесский К. А. Наполеоновские войны 1799—1815. Биографический энциклопедический словарь, Москва, 2003;
- «Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг.» // Российский архив. Т.VII — М.: студия «ТРИТЭ» Н.Михалкова, 1996, с.636-637.
Посилання ред.
- www.hrono.ru [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.);
- www.museum.ru [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.);
- regiment.ru [ 9 грудня 2011 у Wayback Machine.](рос.).