Рак Ярослав Антонович (псевдо «Мортик»; 29 липня 1908, Винники — 8 листопада 1989, Нью-Йорк) — український пластовий і політичний діяч, правник.
| Ярослав Антонович Рак | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | псевдо «Мортик» |
| Народився | 29 липня 1908 Винники (біля Львова) |
| Помер | 8 листопада 1989 (81 рік) Нью-Йорк, США |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Відомий завдяки | політичний діяч |
| Alma mater | Львівський університет (право) |
| Посада | голова Головної Ради ОУН |
| Партія | ОУНР |
|
Один з перших членів ОУН, яка була покликана до життя і дії 1929 р. і ставила своє завдання в такий спосіб: «Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї».
Життєпис ред.
Батько — Рак Антін — громадський діяч у Винниках, Тернополі, Любачеві, Стрию й у Львові. Мати — Рак Софія — українська громадська діячка в Галичині.
У 1930-х роках член Українського Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортового клубу.
Діяльність в ОУН ред.
У 1931 на посту зв'язкового між крайовим і закордонним проводом ОУН. Ярослав Рак відповідав за доправлення нелеґальної літератури і зброї з-за кордону до Галичини. Успішно закінчив студії права у Львівському університеті.
Заарештований польською поліцією та засуджений на Варшавському процесі (тривав з 18 листопада 1935 по 13 січня 1936 року) до 7 років ув'язнення.
Вийшов на волю у вересні 1939 року. У 1939–1941 рр. — так звана перша еміґрація у Кракові (проходження кількамісячних підстаршинських курсів). На тих військових курсах були ще: Степан Бандера, Іван Климів-Леґенда, д-р Врецьона, Остап Савчинський, Василь Кук, Дмитро Мирон і інші.
Його головним заняттям було виховання молоді. Він був у 1939–1940 рр. керівник відділу молоді УЦК у Кракові. З 1940 р. Ярослав Рак належав до Революційного Проводу ОУН, що його створив Степан Бандера, й був учасником Другого Великого Збору ОУН у Кракові в 1941 р.(квітень).
У німецькому полоні ред.
1941 р. — в'язень Монтелюпіх у Кракові.
30 вересня 1942 року його перевели до німецького табору Аушвіц. Це було після слідства у справі смерті двох братів Степана Бандери, яких закатували поляки. Звільнення на волю — 19 грудня 1944 року на саме День святого Миколая. Разом з ним були звільнені: Степан Ленкавський, Лев Ребет, Михайло Кравців і Микола Климишин.
На еміґрації ред.
На еміґрації займався виховною роботою з молоддю. Бере активну участь у відновленні Пласту й заснованні СУМу. 1945-48 рр. — керівник відділу молоді ЦПУЕ в Німеччині.
Переїжджає до США. Тут він продовжував свою працю з молоддю у Пласті і у Виховних комісіях (1945–1953 рр. — член Головної Пластової Старшини).
У 1960-х рр. був головою Головної Ради ОУН, дбав про правопорядок в Організації (керівник — Я. Стецько).
З 1970 р. голова Координаційної Виховно-Освітньої ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки і член Теренового Проводу ОУН.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Байцар Андрій. Родина українських патріотів Раків у Винниках // Винниківський вісник № 398-399, грудень 2011 р.
- Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники, 2012. — 88с.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Байцар Андрій. Винниківчани в лавах ОУН-УПА. // Винниківський вісник № 422-423, січень-лютий 2013 р.
- Макар В. Бойові друзі. Книга друга // Макар В. Спомини та роздуми. Зібрання творів у чотирьох томах. — Торонто-Київ, 2001. -Т.3. — С.185-188.