| Євген Яворівський | |
|---|---|
| Псевдонім | О.Слободич |
| Народився | 1893 Коломия |
| Помер | 1954 Детройт |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст письменник |
| Alma mater | Віденський університет |
| Мова творів | українська |
| Брати, сестри | Корнило Яворівський |
| |
Євге́н Не́сторович Яворі́вський (літературний псевдонім О. Слободич; нар. 1893, Коломия — пом. 1954, Детройт) — український громадський та політичний діяч, педагог, журналіст і письменник. Рідний брат Корнила Яворівського.
Життєпис Редагувати
Євген Яворівський народився 1893 року в Коломиї, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника Нестора Яворівського (Яворовського). У 1911—1914 роках студіював на філософічно-педагогічному факультеті Віденського університету, де належав до студентського товариства «Січ».
Під час Першої світової війни служив в австрійській армії та брав участь у бойових діях на італійському фронті.
У 1918—1920 роках Євген Яворівський в УГА, визволяв у серпні 1919 року Київ. Згодом в Діючій армії УНР.
Викладав у гімназії в місті Чортків у 1920—1922 роках.
З 1922 до 1930 року — гімназійний учитель «Рідної школи» в Яворові, був звільнений з посади з політичних причин, після чого перейшов до журналістської роботи, працював у редакції видавництва «Українська Преса» (Львів). Діяч УРП.
У 1930 році був відсторонений від викладання і змушений переїхати у Львів, де співпрацював з «Новим часом» та «Нашим прапором», працював у видавництві «Самоосвіта».
У серпні 1941 року став першим головним редактором газети «Львівські вісті».
З 1944 року на еміграції, мешкав у Інсбруку, де вчителював в українській гімназії та брав активну участь у громадському житті.
У 1950 році переїхав в США. Мешкав у місті Детройті, займався активно громадською роботою, співпрацював із «Вільною Україною» та «Народною волею». Помер у Детройті.
Творчість Редагувати
- численних статей,
- популярних нарисів: «Мітологія старинних греків і римлян», «Яворівщина» (етнографічний збірник),
- праці «Вождь 100-тисячної армії», «Денікіяна» та ін. присвячені Добі визвольної війни,
- збірки новел, трагедії «Зрадник», роману «Заки море перелечу».
- «Серед кульі гранат» (1922)
- «Зрадник» (1923),
- «Нарис історії філії товариства „Просвіта“ в Яворові» (1931)
- «Заки море перелечу» (1938)
- «Вождь 100-тисячної армії» (1958)
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Яворівський Євген (1893—1954) — український громадський і політичний діяч, педагог, журналіст і письменник. Відомі педагоги Прикарпаття: біографічний довідник (до 1939 року). Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. — 204 с. — ISBN 966-7263-15-0
Примітки Редагувати
- І. Крип'якевич. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. Відділ Рукописів. — Ф. 314
- Яворівський Євген Несторович // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. — Львів, 1996. — Вип. 3. — С. 331
- Яворівський Євген // Енциклопедія Коломийщини. Том 14 (літери Щ-Ю-Я) / За ред. М. Васильчука. — Коломия: Вік, 2002. — С. 38
- Слідами «Білої панни»: про одну сторінку діяльності Євгенії Ярошинської як перекладачки та її контекст / Л. М. Ковалець // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. — 2020. — Вип. 23. — С. 38.
- Преса на продаж… інформація, пропаганда, ідеологія … Інтерактивний Львів
Посилання Редагувати
- Українці в світі. Євген Яворівський
- Євген Яворівський. Казка дітям невелика про Курчатко й про Шуліку. Торонто, 1973.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |