Щукін Сергій Іванович (1854, Москва — 1936, Париж) — російський (московський) купець і колекціонер картин авагардних художників Франції.
| Щукін Сергій Іванович | |
|---|---|
| рос. Сергей Щукин | |
| Сергій Щукін 1915 р. Ермітаж | |
| Ім'я при народженні | Сергей Иванивич Щукин |
| Народився | 27 липня 1854 Москва, |
| Помер | 10 січня 1936 (81 рік) Париж |
| Поховання | |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Місце проживання | Москва, Ніцца,Париж |
| Діяльність | підприємець |
| Знання мов | російська |
| Рід | Shchukin familyd |
| Батько | Ivan Vassilievitch Shchukind |
| Мати | Ekaterina Petrovna Shchukinad |
| Брати, сестри | Ivan Shchukind, Pyotr Shchukind і Щукін Дмитро Іванович |
| Діти | Ivan Stchoukined |
|
Московські купці-мільйонери Редагувати
В кінці 19 і на початку 20 століття найбільш впливовими в Москві були п'ять родин купців мільйонерів — Бахрушини, Морозови, Найдьонови, Щукіни, Третьякови. З останньої родини походив Третьяков Павло, засновник і 1-й володар Третьяковської галереї, спеціалізованої на національних російських художниках.
Колекція картин Сергія Шукіна художників Франції після вимушеної еміграції залишилась в Москві, а пізніше була поділена між двома музеями Росії в Москві і Ленінграді.
Сергій Щукін і його збірка Редагувати
Три брати Щукіни — Дмитро, Сергій і Петро — походять з родини старообрядців. Сергій отримав бізнесову освіту у Вищій комерційній Академії міста Гера, Тюрингія. Був спадкоємцем бізнесу батька. Переказували, що мільйонером Сергій став під час всеросійського страйку 1905 року, коли в паніку скуповував за безцінь текстиль.
Ще у 1882 році Сергій викупив палац князів Трубецьких разом з колекціями зброї і картинами передвижників. Ні зброя, ні передвижники його не цікавили, тому він придбав усе це заради декількох картин художника на ім'я Фріц Таулов (1847—1906) з Норвегії. Вони були підмурком майбутньої збірки.
Розвиток колекції припинила війна та революція, Щукін зупинився на 264 картинах. Він та Морозов, двоє московських купців, були найкращими інвесторами в історії. За оцінкою аукціонного будинку Сотбіс уся колекція Щукіна це $8 500 000 000.
Колекціонерство Редагувати
Колекціонерством картин Сергій захопився у віці 40-50 років. Зате його цікавили здебільшого сучасні майстри Франції. Його добре знали відомі маршани Парижу — Поль Дюран-Рюель, Амбруаз Воллар тощо. Це у Воллара Сергій Щукін придбав вісім своїх «Сезаннів». Збірка також мала картини Клода Моне, Гогена, Джеймса Вістлера, Пюві де Шаванна, Поля Сіньяка, Анрі Руссо, Матісса .
На відміну від зачиненого для усіх палацу колекціонера імпресіоністів Франції Івана Морозова, Сергій Щукін відчинив двері свого палацу для відвідин у 1909 році. Про шокуючі враження залишили спогади різні мемуаристи — від художників до пересічних аматорів. Консервативні викладачі Московського художнього училища навіть забороняли своїм учням відвідини особняка Сергія Щукіна.
Вимушена еміграція Редагувати
Восени 1919 року, коли голодна і хвора Росія потопала в крові і розбраті, Сергій Щукін емігрував у Німеччину. Він ще до більшовицького перевороту 1917 року переводив гроші на особистий рахунок в Берліні, аби вчасно розплачуватись за картини. Рятуючи своє життя, він покинув свою колекцію в Москві. Гроші добре згодилися йому у вимушеній еміграції. Він оселився в Ніцці, а помер в Парижі в 1936 році. Похований на цвинтарі Монмартр.
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Леонід Парфенов — Глаз Божий (1 серія). [ 10 червня 2012 у Wayback Machine.] Док. фільм; Перший канал
- Л. Н. Шабалина. Русские меценаты, предприниматели и благотворители [Электронный ресурс: учеб. пособие]. — 2-е изд. — Москва : ФЛИНТА: Наука, 2012. — 168 с. — ISBN 978-5-9765-0712-8.
Посилання Редагувати
- Shchukin's portrait by Matisse, from the Metropolitan Museum [ 8 вересня 2005 у Wayback Machine.] (англійською)
Джерела Редагувати
- Наталья Семенова. «Жизнь и коллекция Сергея Ивановича Щукина». — М.: Трилистник, 2002. — ISBN 5-89480-046-3 ( в журнале «Русское искусство»)
- Олег Неверов. «Частные коллекции Российской Империи». — М., 2004. — ISBN 5-85050-833-3