Щитомордник (Gloydius) — рід отруйних змій з родини гадюкових. Має 26 видів.
| Щитомордник | |
|---|---|
| Щитомордник звичайний | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Змії (Serpentes) |
| Родина: | Гадюкові (Viperidae) |
| Підродина: | Гримучникові (Crotalinae) |
| Рід: | Щитомордник (Gloydius) Hoge та Romano-Hoge, 1981 |
| Вікісховище: Gloydius |
Опис Редагувати
Загальні розміри представників цього роду досягають 70—100 см. Голова зверху вкрита 9 великими щитками, які утворюють плаский щит, за що рід й отримав свою назву. Зіниця ока вертикальна. Луска на тулубі з реберцями і двома апікальними порами. Підхвостові щитки утворюють два рядки. Мають парні трубчасті отруйні зуби на дуже рухомій верхньощелепній кістці.
Спосіб життя Редагувати
Полюбляють піщану, кам'янисту місцину, передгір'я, напівпустелі. Активні вдень. Харчуються гризунами, ящірками, дрібними птахами.
Всі види отруйні. Як і у більшості гадюкових змій у складі отрути щитомордників переважають ферменти — гемотоксини, які діють на кровотворну систему, викликають крововилив, тромбози та, у підсумку, великі некрози. Однак у складі отрути щитомордників відмічена й частка нейротоксинів, які діють на нервову систему, викликаючи параліч дихального центру та інших нервових вузлів, тобто в дії отрути цих змій відзначені дві фази: перша — нейротоксична, друга — гемотоксична.
Це живородні змії. Самки народжують до 15 дитинчат.
Розповсюдження Редагувати
Мешкають на Кавказі, у Середній Азії, Афганістані, Пакистані, Росії, Китаї, Кореї та Японії.
Види Редагувати
- Gloydius angusticeps Shi, Yang, Huang, Orlov & Li, 2018
- Gloydius blomhoffii (Boie, 1826))
- Gloydius brevicauda (Stejneger, 1907)
- Gloydius caraganus (Eichwald, 1831)
- Gloydius caucasicus (Nikolsky, 1916)
- Gloydius chambensis Kuttalam, Santra, Owens, Selvan, Mukherjee, Graham, Togridou, Bharti, Shi, Shanker & Malhotra, 2022
- Gloydius changdaoensis Li, 1999
- Gloydius cognatus (Gloyd, 1977)
- Gloydius halys (Pallas, 1776)
- Gloydius himalayanus (Günther, 1864)
- Gloydius huangi Wang, Ren, Dong, Jiang, Shi, Siler & Che, 2019
- Gloydius intermedius (Strauch, 1868)
- Gloydius lateralis Zhang, Shi, Li, Yan, Wang, Ding, Du, Plenković-Moraj, Jiang & Shi, 2022
- Gloydius lijianlii Jiang & Zhao, 2009
- Gloydius lipipengi Shi, Liu & Malhotra, 2021
- Gloydius liupanensis Liu, Song & Luo, 1989
- Gloydius monticola (Werner, 1922)
- Gloydius qinlingensis (Song & Chen, 1985)
- Gloydius rickmersi Wagner, Tiutenko, Borkin & Simonov, 2015
- Gloydius rubromaculatus Shi, Li & Liu, 2017
- Gloydius shedaoensis (Zhao, 1979)
- Gloydius stejnegeri (Rendahl, 1933)
- Gloydius strauchi (Bedriaga, 1912)
- Gloydius swild Shi & Malhotra, 2021
- Gloydius tsushimaensis (Isogawa, Moriya & Mitsui, 1994)
- Gloydius ussuriensis (Emelianov, 1929)
Джерела Редагувати
- http://reptile-database.reptarium.cz/advanced_search?submit=Search&genus=Gloydius [ 14 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Согур Л. М. Зоологія: курс лекцій. — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 308 с.
| Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |