Зіни́ця — отвір у райдужній оболонці ока хребетних, через який в око потрапляють промені світла. У людини кругла, діаметр якої може змінюватись від 1,1 до 8 мм.
Функціювання Редагувати
Залежно від освітленості розміри зіниці змінюються: вона розширюється в темряві, при емоційному збудженні, больових відчуттях, введенні в організм атропіну та адреналіну; рефлекторно зменшується при яскравому світлі.
Зміна розмірів регулюється волокнами вегетативної нервової системи та здійснюється за допомогою двох розташованих в райдужній оболонці гладких м'язів: сфінктера, що зменшує зіницю, та ділататора, що розширює його. Звуження зіниць розцінюють як міоз, розширення — мідріаз.
Регулює кількість світла, що потрапляє на сітківку, забезпечує адаптацію органа зору до інтенсивності освітлення.
Примітки Редагувати
- Зіниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела Редагувати
- Біологічний енциклопедичний словник / Гіляров М. С., Баєв А. А., Вінберг Г. Г., Заварзін Г. А. та ін.. — М.: Радянська енциклопедія, 1986. С. 218.
| Це незавершена стаття про око. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |