Сфі́нктер (лат. sphincter від дав.-гр. σφιγκτήρ, утвореного від σφίγγω — «стискаю») — клапанний пристрій, що регулює перехід вмісту з одного органа організму в інший (або з однієї частини трубчастого органа в іншу). Роль сфінктера виконує круговий м'яз, що звужує або замикає при скороченні зовнішній (наприклад, ротовий) або перехідний (наприклад, сечового міхура у сечівник) отвір.
Сфінктер в сукупності з допоміжними елементами у вигляді складок слизової оболонки і судинних утворень називають «сфінктерним апаратом».
Класифікація сфінктерів Редагувати
Сфінктери функціональні та анатомічні Редагувати
Розділяють поняття функціонального сфінктера та анатомічного. Деякі важливі сфінктери (наприклад, нижній стравохідний сфінктер) будучи сфінктерами у функціональному відношенні, не мають чітко вираженої анатомічної структури та наявність анатомічного сфінктера в даному місці для деяких авторів не очевидна.
Гладком'язові Редагувати
Більшість сфінктерів складаються з гладких м'язів і є мимовільними, тобто вони не можуть управлятися свідомістю. Такі сфінктери можуть являти собою один з наступних варіантів:
- м'язовий жом з циркулярних волокон, що закривають просвіт травної трубки;
- структуру з спіралевидно розташованих м'язових волокон, що беруть участь в розширенні отворів; саме спіралевидний хід м'язових волокон, зокрема, поздовжніх, визнається найдоцільнішим для розкриття просвіту в області сфінктера, як і одночасного вкорочення трубчастого утворення.
Поперечно-смугасті Редагувати
Меншість сфінктерів живих організмів побудовані з поперечно-смугастої тканини. Вони довільні, тобто можуть управлятися свідомістю людини.
Примітки Редагувати
- Комаров Ф. И., Гребенев А. Л. Руководство по гастроэнтерологии. Том 1, М.: 1995. (С.?)
Джерела Редагувати
- Колесников Л. Л. Сфинктерный аппарат человека. — СПб.:СпецЛит, 2000. — 183 с. ISBN 5-263-00142-8 (С.?)
- Маев И. В., Самсонов А. А. Болезни двенадцатиперстной кишки. М.: МЕДпресс-информ, 2005—512 с. ISBN 5-98322-092-6 (С.?)