Шуба — верхній одяг для захисту організму від переохолодження. Шуба буває натуральною або штучною. Натуральну шиють з хутра тварин, таких як норка, соболь, шиншила, песець, ягуар та інші. Слово «шуба» походить від арабського «джубба» («верхній одяг з довгими рукавами») через італ. giubba та сер.-в.-нім. schûbe (від «джубба» походить і слово «юпка»).
Історія Редагувати
Сучасні шуби Редагувати
Сучасна шуба є не просто теплим одягом, але й показником добробуту. Різноманітність моделей, колірних відтінків, типів хутра не обмежується.
Популярні моделі шуб Редагувати
Серед різномаїття вибору найпопулярнішими є такі:
Курточка — коротка шуба, довжина від 60 см до 80 см. Такі шуби мають особливий попит у власниць автомобілів, тому їх ще називають «автоледі». Можуть бути з поясом або без, з відлогою та коміром (круглий, англійський, стійка, апаш). Можуть бути прямими, або трапецією, з різними видами рукавів.
Френч — шуба середньої довжини від 90 см до 130 см. Модель користується особливою популярністю, тому що і не довга, і не коротка. Френч, як правило, йде разом з поясом, хоча може носитися і без нього. Однаково прикрасить і 14-и літню дівчинку і солідну жінку. Як правило, шуба з розрізами з боків, може бути або з відлогою або з різними видами комірів (круглий, англійський, стійка, апаш). Френч — це шуба прямого пошиття.
Класика — назва говорить саме за себе. Дана модель, як і «Мерседес» серед автомобілів — ніколи не застаріє і не залежить від моди. Шуба підкреслює жіночність, статус; дарує відчуття ніжності, легкості й впевненості в собі при будь-якій погоді та за будь-якої ситуації. Довжина від 100 до 130 см. Як правило, шуба буває зроблена із пластин або в розпуск, з відлогою чи без, найчастіше без пояса, хоча є моделі і разом з ним. У різному кольорі. Класика — шуба без зайвого оздоблення. Шуби «класика» можуть бути прямими, трапецією, з різними видами рукавів.
Свінгер (манто) — шуби, довжина яких від «вище коліна» до «нижче коліна», тобто від 100 до 110 см. Найчастіше шуба має форму трапеції або дзвона до 3,5 метрів внизу по периметру, з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) та рукавів.
Дзвіночок — шуба, низ якої як би розкльошений, завдяки чому шуба нагадує дзвіночок. Як правило, довжина шуби має довжину «до колін» або «нижче колін». Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавів. Цікава і незвична модель, що дає жінці відчуття ніжної жіночності та м'якості.
Балетка — модель, схожа зі дзвіночком, зазвичай йде з розкльошеною спиною. Довжина варіюється від 80 до 100 см (до і нижче коліна). Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавами.
Метелик — модель трапеція, рукави та низ якої вирізані особливим способом, форма шуби у цьому разі нагадує крила метелика. Може бути з відлогою або без. Довжина від 80 до 105 см. Носити її можуть як жінки, так і молоді дівчата. Якщо немає відлоги, то може бути тільки круглий комірець. Модель дуже жіночна, гарна, приховує недоліки фігури.
Клеопатра — модель трапеція, довжина якої може бути від «коліна» до «середини литки» (від 100 до 130 см). Внизу і по рукавах моделі йдуть хвилеподібні вставки хутра, що нагадують оборку.
Шуби стародавньої Русі Редагувати
Слово шуба вперше вживається в руських письмових джерелах у Суздальській грамоті 1382.
Через суворі кліматичні умови Московського князівства шуба є специфічно російським одягом. Шуби носили всі прошарки суспільства: селяни ходили в шубах з овчини, зайця, а знать — з куниці, соболя, чорнобурки. Давньоруська шуба масивна, по довжині до самої землі, пряма. Рукава з лицьової сторони мали розріз до ліктя, широкий відкладний комір і вилоги були декоровані хутром. Шуба шилася хутром всередину, зверху шубу покривали сукном.
Зверху шуба покривалася різними тканинами: сукном, парчею й оксамитом. У парадних випадках шубу носили влітку і в приміщеннях.
Існувало декілька типів шуб: турецькі шуби, польські шуби, найпоширенішими були російські й турецькі. Різновиди шуб: трапезну шубу царі надягали на бенкети, санна (їздова) шуба, станова шуба з перехопленням в поясі, чиста шуба — без ґудзиків.
Російські шуби були схожі на однорядку, але мали широкий відкладний хутряний комір, що починався від грудей. Російська шуба була масивною і довгою, майже до самої землі, прямою з розширенням донизу — у пелені до 3,5 м. Спереду вона зав'язувалася шнурками. Шубу шили з довгими рукавами, які іноді спускалися майже до підлоги й мали спереду до ліктя прорізи для протягування рук. Комір і вилоги були хутряні. Ґудзиків 3, 4, 9, 14, 15, 24; частіше всього 11 штук.
Турська шуба вважалася надзвичайно парадною. Носили її зазвичай наопашки. Вона була довгою, з порівняно короткими та широкими рукавами.
Шуби застібалися на ґудзики або цурки з петлями.
Шубка — жіночий різновид шуби.
Шуби народів Півночі Редагувати
Для верхнього одягу північних народів характерна універсальність багатьох її видів. Єдиний принцип крою для різних сезонів, схожість чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Святковий одяг відрізняється від повсякденного не кроєм, а лише зовнішнім оформленням: яскравим забарвленням тканини або білим кольором оленячих шкур. Спеціального одягу для весіль або поховання не існувало: у першому випадку використовували тільки нову, а в другому — будь-яку. Цей тип верхнього одягу є в короткому і довгому варіанті. Хутряні шуби сіверяни прикрашають візерунками, виконаними мозаїкою з хутра двох кольорів і смужками кольорового сукна, вшитими у шви уздовж по візерунку і його контуру. Візерункові смуги розташовуються уздовж основних швів одягу. Поділ і вилоги відвертаються хутром іншого тону, ніж основний колір шуби.
Література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шуба |
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
- Все про норкові шуби: огляд
- Етимологічний словник Фасмера
- Древнерусская одежда
- Іван Забєлін. «Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях». Издательство Транзиткнига. Москва. 2005 ISBN 5-9578-2773-8 С. 848—849
- . Архів оригіналу за 18 січня 2005. Процитовано 31 січня 2011.
- Киреева Е.В. История костюма. Европейский костюм от античности до XX века. — Москва : Просвещение, 1976.
Примітки Редагувати
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (січень 2011) |