www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шнітке Альфред Гаррійович Альфред Гаррійович Шнітке рос Альфре д Га рриевич Шни тке нім Alfred Schnittke 24 листопада 19

Шнітке Альфред Гаррійович

Альфред Гаррійович Шнітке (рос. Альфре́д Га́рриевич Шни́тке, нім. Alfred Schnittke, 24 листопада 1934, Енгельс, СРСР — 3 серпня 1998, Гамбург, Німеччина) — радянський композитор, піаніст, теоретик музики і педагог німецького походження, один із найзначніших музичних діячів кінця XX століття.

Шнітке Альфред Гаррійович
нім. Alfred Schnittke
Основна інформація
Повне ім'я Шнітке Альфред Гаррійович
Дата народження 24 листопада 1934(1934-11-24)
Місце народження Енгельс, СРСР
Дата смерті 3 серпня 1998(1998-08-03) (63 роки)
Місце смерті Гамбург, Німеччина
Причина смерті інсульт
Поховання
Новодівичий цвинтар : 

Громадянство СРСР, Німеччина і Росія
Професія композитор
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика XX століття, опера, симфонія і академічна музика
Нагороди

Гамбурзька премія імені Бахаd (1992)

Praemium Imperiale (1992)

Державна премія РРФСР імені Н. К. Крупськоїd (1986)

shnitke.ru
 Файли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Альфред Шнітке народився 24 листопада 1934 року в місті Енгельс у Республіці німців Поволжя (пізніше Саратовська область СРСР). Музична освіта для нього почалася в 1946 році у Відні, куди його батько, перекладач і журналіст, був відряджений після Німецько-радянської війни.

У 1958 році Шнітке закінчив Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу композиції Є. К. Голубєва, в 1960 році був прийнятий в Союз композиторів, в 1961 році закінчив аспірантуру при консерваторії по класу композиції і зайнявся викладацькою діяльністю (інструментування, читання партитур, поліфонія, композиція).

З 1961 по 1972 роки Шнітке викладав у Московській консерваторії. У подальші декілька років заробляв собі на життя в основному написанням музики до фільмів.

У 1990 році композитор разом із сім'єю переїхав до Німеччини. Почав викладати в Гамбурзькій консерваторії.

Останні роки життя Шнітке були ознаменовані різким погіршенням здоров'я. Композитор переніс три інсульти, проте до кінця зберігав творчу активність. Шнітке помер у Гамбурзі 3 серпня 1998 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Творчість Редагувати

Альфред Шнітке 6 квітня 1989, Москва

Шнітке — головна фігура «радянського музичного авангарду», разом з Е. В. Денисовим і С. А. Губайдуліною. Для його стилю, починаючи з другої половини 1970-х років, характерне поєднання різноманітної сучасної композиторської техніки на основі висунутої ним самим концепції «полістилістики» (видатний музичний аналітик Шнітке неодноразово публікував свої теоретичні нариси, зокрема присвячені Шостаковичу і Стравінському). Відповідно до цієї концепції йдеться про вираження «нової плюралістичної музичної свідомості», яка «у своїй боротьбі з умовностями консервативного і авангардного академізму переступає через найстійкішу умовність, — поняття стилю як стерильно чистого явища». Як основні форми прояву цієї тенденції виділяються принцип цитування і принцип алюзії (стилістичного натяку, гри в стиль).

Полістилістика дозволяє інтеграцію «низького» і «високого», «банального» і «вишуканого». «Суб'єктивна пристрасність авторського висловлення підкріплюється документальною об'єктивністю музичної реальності, представленої не тільки індивідуально-відображено, але і цитатно».

Це висловлювання композитора (що відноситься до початку 1970-х років) найкращим чином описує той стиль, в якому він працював до кінця своїх днів. Воно пояснює і причину, за якою серед усіх радянських авангардистів Шнітке користувався найбільшою популярністю як в Росії, так і на Заході: включення «чужого слова» робило музику доступнішою слухачеві, а публіцистичний пафос багатьох творів композитора додатково підсилював цю якість. Крім того, у творах композитора часто відчутне «театральне» начало, що, можливо, йде від його роботи в прикладних жанрах і повідомляє музиці характер «звукового дизайну» — ніби коментаря до якоїсь події.

Творча спадщина Редагувати

Опери Редагувати

Балети Редагувати

  • Лабіринти (1971)
  • Пер Ґюнт (1986)

Хорові твори Редагувати

  • Кантата «Пісні про війну і мир» (1960)
  • Реквієм (1974—1975)
  • 12 Покаянних псалмів
  • Концерт для хору

Симфонічні твори Редагувати

9 симфоній:

  • 1-ша Симфонія (1972—1974, чотири частини)
  • 2-га Симфонія (1979—1980, шість частин), «St. Florian»
  • 3-тя Симфонія (1981, чотири частини)
  • 4-та Симфонія (1984), для Солістів, камерного хору та камерного оркестру (Text: Ave Maria),
  • 5-та Симфонія (1988) = Concerto Grosso № 4
  • 6-та Симфонія (1992, чотири частини)
  • 7-ма Симфонія (1993, три частини)
  • 8-ма Симфонія (1994)
  • 9-та Симфонія (1996—1998) (незакінчена)

Шість кончерто гроссо:

  1. Concerto grosso № 1 для двох скрипок, клавесину, підготовленого фортепіано та струнного оркестру (1977)
  2. Concerto grosso № 2 для скрипки, віолончелі та симфонічного оркестру (1981—1982)
  3. Concerto grosso № 3 для двох скрипок, клавесину та 14 струнних (1985)
  4. Concerto grosso № 4 (Симфонія № 5) (1988)
  5. Concerto grosso № 5 для скрипки, симфонічного оркестру та фортепіано (за сценою) (1991)
  6. Concerto grosso № 6 для скрипки, фортепіано та струнного оркестру (1993)
  • Чотири афоризми для оркестру
  • Камерна музика
  • Pianissimo для оркестру (1968)
  • Passacaglia для оркестру (1979—1980)
  • Чотири афоризми для оркестру (1988)
  • Монолог для альта і смичкового оркестру (1989)

Концерти для інструментів соло з оркестром Редагувати

Вокально-інструментальні твори Редагувати

  • Drei Gedichte von Marina Zwetajewa (1965)
  • Реквієм (1975)
  • Der Sonnengesang des Franz von Assisi na dwa chóry mieszane i sześć instrumentów (1976)
  • Seid Nüchtern und Wachet…, кантата (1983)
  • Lux aeterna для мішаного хору та оркестру (1994)

Електронна музика Редагувати

Камерні твори Редагувати

  • I Струнний квартет (1966)
  • II Струнний квартет (1980)
  • III Струнний квартет (1983)
  • IV Струнний квартет (1989)
  • Гімни I—IV для віолончелі з камерним ансамблем (1974—1979)
  • Соната для скрипки і ф-но (1963)
  • 3 сонати для ф-но (1985—1992)
  • Фуга для скрипки соло(1953)
  • Струнне тріо (1985)
  • Фортепіанний квартет (1988)
  • Імпровізація для віолончеолі (1993)

Музика до кінофільмів Редагувати

  • 1962 — Вступление
  • 1963—1964 — Выборгская сторона
  • 1965 — Похождения зубного врача
  • 1966 — Дневные звёзды
  • 1967 — Дом И Хозяин
  • 1967 — Комиссар
  • 1967—1987 — Ангел (к/а «Начало неведомого века», новелла первая)
  • 1968 — Шестое июля
  • 1969 — Ночной звонок
  • 1970 — Белорусский вокзал
  • 1970 — Дядя Ваня
  • 1970 — Спорт, спорт, спорт
  • 1970 — Чайка
  • 1971 — Ти і я
  • 1972 — Горячий снег
  • 1972 — На углу Арбата и улицы Бубулинас
  • 1972 — Право на прыжок
  • 1973 — Города и годы
  • 1974 — Выбор цели
  • 1974 — Осень
  • 1974—1981 — Агония
  • 1975 — Рикки-Тикки-Тави
  • 1976 — Білий пароплав
  • 1976 — Восхождение
  • 1976 — Повесть о неизвестном актёре
  • 1976 — Приключения Травки
  • 1976 — Сказ про то, как царь Пётр арапа женил
  • 1977 — Счёт человеческий
  • 1978 — Отец Сергий
  • 1979 — Маленькие трагедии
  • 1979 — Фантазии Фарятьева
  • 1979 — Экипаж
  • 1981 — Звездопад
  • 1981 — Крепыш
  • 1982 — Прощание
  • 1982 — Казка мандрів
  • 1984 — Мёртвые души
  • 1985 — Любимец публики
  • 1988 — Шаг
  • 1989 — Иной
  • 1989 — Посетитель музея
  • 1990 — Сфинкс
  • 1990 — Воспоминания без даты
  • 1992 — Присутствие
  • 1993 — Владимир Святой
  • 1994 — Мастер и Маргарита
  • 1996 — Страх
  • 1996 — Черное и белое

Див. також Редагувати

  • 30836 Шніттке — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки Редагувати

  1. LIBRIS — 2012.
    d:Track:Q1798125
  2. База даних малих космічних тіл JPL: Шнітке Альфред Гаррійович (англ.). 

Джерела Редагувати

Бібліографія Редагувати

  • Беседы с Альфредом Шнитке. М., 1994
  • Дмитрий Шульгин, 1993, Годы неизвестности Альфреда Шнитке (Беседы с композитором), Москва, Деловая Лига, ISBN 5-86183-004-5.
  • Jürgen Köchel (Hrsg.), 1994, Alfred Schnittke zum 60. Geburtstag. Eine Festschrift, Hamburg, Sikorski, ISBN 3-920880-53-6.
  • Alexander Ivashkin, 1996, Alfred Schnittke, London, Phaidon Press, ISBN 0-71483-169-7.
  • Alfred Schnittke, 1998, Über das Leben und die Musik. Gespräche mit Alexander Iwaschkin, München, Econ, ISBN 3-430-18033-3.
  • Alfred Schnittke, Alexander Ivashkin, 2002, A Schnittke Reader, Bloomington, Indiana University Press, ISBN 0-25333-818-2.
  • Александр Ивашкин, Альфред Шнитке, 2003, Беседы с Альфредом Шнитке, Москва, Классика-XXI, ISBN 5-89817-051-0.
  • Maria Kostakeva, 2005, Im Strom der Zeiten und der Welten. Das Spätwerk von Alfred Schnittke, Saarbrücken, Pfau, ISBN 3-89727-279-2.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Alfred Garrijovich Shnitke ros Alfre d Ga rrievich Shni tke nim Alfred Schnittke 24 listopada 1934 Engels SRSR 3 serpnya 1998 Gamburg Nimechchina radyanskij kompozitor pianist teoretik muziki i pedagog nimeckogo pohodzhennya odin iz najznachnishih muzichnih diyachiv kincya XX stolittya Shnitke Alfred Garrijovichnim Alfred SchnittkeOsnovna informaciyaPovne im ya Shnitke Alfred GarrijovichData narodzhennya 24 listopada 1934 1934 11 24 Misce narodzhennya Engels SRSRData smerti 3 serpnya 1998 1998 08 03 63 roki Misce smerti Gamburg NimechchinaPrichina smerti insultPohovannya Novodivichij cvintar Gromadyanstvo SRSR Nimechchina i Rosiya 1 Profesiya kompozitorOsvita Moskovska derzhavna konservatoriya imeni Petra ChajkovskogoInstrumenti fortepianoZhanri klasichna muzika XX stolittya opera simfoniya i akademichna muzikaNagorodi Gamburzka premiya imeni Bahad 1992 Praemium Imperiale 1992 Derzhavna premiya RRFSR imeni N K Krupskoyid 1986 shnitke ru Fajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Tvorchist 3 Tvorcha spadshina 3 1 Operi 3 2 Baleti 3 3 Horovi tvori 3 4 Simfonichni tvori 3 5 Koncerti dlya instrumentiv solo z orkestrom 3 6 Vokalno instrumentalni tvori 3 7 Elektronna muzika 3 8 Kamerni tvori 3 9 Muzika do kinofilmiv 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 BibliografiyaBiografiya RedaguvatiAlfred Shnitke narodivsya 24 listopada 1934 roku v misti Engels u Respublici nimciv Povolzhya piznishe Saratovska oblast SRSR Muzichna osvita dlya nogo pochalasya v 1946 roci u Vidni kudi jogo batko perekladach i zhurnalist buv vidryadzhenij pislya Nimecko radyanskoyi vijni U 1958 roci Shnitke zakinchiv Moskovsku derzhavnu konservatoriyu im P I Chajkovskogo po klasu kompoziciyi Ye K Golubyeva v 1960 roci buv prijnyatij v Soyuz kompozitoriv v 1961 roci zakinchiv aspiranturu pri konservatoriyi po klasu kompoziciyi i zajnyavsya vikladackoyu diyalnistyu instrumentuvannya chitannya partitur polifoniya kompoziciya Z 1961 po 1972 roki Shnitke vikladav u Moskovskij konservatoriyi U podalshi dekilka rokiv zaroblyav sobi na zhittya v osnovnomu napisannyam muziki do filmiv U 1990 roci kompozitor razom iz sim yeyu pereyihav do Nimechchini Pochav vikladati v Gamburzkij konservatoriyi Ostanni roki zhittya Shnitke buli oznamenovani rizkim pogirshennyam zdorov ya Kompozitor perenis tri insulti prote do kincya zberigav tvorchu aktivnist Shnitke pomer u Gamburzi 3 serpnya 1998 roku Pohovanij na Novodivochomu cvintari Tvorchist Redaguvati nbsp Alfred Shnitke 6 kvitnya 1989 MoskvaShnitke golovna figura radyanskogo muzichnogo avangardu razom z E V Denisovim i S A Gubajdulinoyu Dlya jogo stilyu pochinayuchi z drugoyi polovini 1970 h rokiv harakterne poyednannya riznomanitnoyi suchasnoyi kompozitorskoyi tehniki na osnovi visunutoyi nim samim koncepciyi polistilistiki vidatnij muzichnij analitik Shnitke neodnorazovo publikuvav svoyi teoretichni narisi zokrema prisvyacheni Shostakovichu i Stravinskomu Vidpovidno do ciyeyi koncepciyi jdetsya pro virazhennya novoyi plyuralistichnoyi muzichnoyi svidomosti yaka u svoyij borotbi z umovnostyami konservativnogo i avangardnogo akademizmu perestupaye cherez najstijkishu umovnist ponyattya stilyu yak sterilno chistogo yavisha Yak osnovni formi proyavu ciyeyi tendenciyi vidilyayutsya princip cituvannya i princip alyuziyi stilistichnogo natyaku gri v stil Polistilistika dozvolyaye integraciyu nizkogo i visokogo banalnogo i vishukanogo Sub yektivna pristrasnist avtorskogo vislovlennya pidkriplyuyetsya dokumentalnoyu ob yektivnistyu muzichnoyi realnosti predstavlenoyi ne tilki individualno vidobrazheno ale i citatno Ce vislovlyuvannya kompozitora sho vidnositsya do pochatku 1970 h rokiv najkrashim chinom opisuye toj stil v yakomu vin pracyuvav do kincya svoyih dniv Vono poyasnyuye i prichinu za yakoyu sered usih radyanskih avangardistiv Shnitke koristuvavsya najbilshoyu populyarnistyu yak v Rosiyi tak i na Zahodi vklyuchennya chuzhogo slova robilo muziku dostupnishoyu sluhachevi a publicistichnij pafos bagatoh tvoriv kompozitora dodatkovo pidsilyuvav cyu yakist Krim togo u tvorah kompozitora chasto vidchutne teatralne nachalo sho mozhlivo jde vid jogo roboti v prikladnih zhanrah i povidomlyaye muzici harakter zvukovogo dizajnu nibi komentarya do yakoyis podiyi Tvorcha spadshina RedaguvatiOperi Redaguvati Zhittya z idiotom 1991 Istoriya doktora Faustusa 1991 1994 Baleti Redaguvati Labirinti 1971 Per Gyunt 1986 Horovi tvori Redaguvati Kantata Pisni pro vijnu i mir 1960 Rekviyem 1974 1975 12 Pokayannih psalmiv Koncert dlya horuSimfonichni tvori Redaguvati 9 simfonij 1 sha Simfoniya 1972 1974 chotiri chastini 2 ga Simfoniya 1979 1980 shist chastin St Florian 3 tya Simfoniya 1981 chotiri chastini 4 ta Simfoniya 1984 dlya Solistiv kamernogo horu ta kamernogo orkestru Text Ave Maria 5 ta Simfoniya 1988 Concerto Grosso 4 6 ta Simfoniya 1992 chotiri chastini 7 ma Simfoniya 1993 tri chastini 8 ma Simfoniya 1994 9 ta Simfoniya 1996 1998 nezakinchena Shist koncherto grosso Concerto grosso 1 dlya dvoh skripok klavesinu pidgotovlenogo fortepiano ta strunnogo orkestru 1977 Concerto grosso 2 dlya skripki violoncheli ta simfonichnogo orkestru 1981 1982 Concerto grosso 3 dlya dvoh skripok klavesinu ta 14 strunnih 1985 Concerto grosso 4 Simfoniya 5 1988 Concerto grosso 5 dlya skripki simfonichnogo orkestru ta fortepiano za scenoyu 1991 Concerto grosso 6 dlya skripki fortepiano ta strunnogo orkestru 1993 Chotiri aforizmi dlya orkestru Kamerna muzika Pianissimo dlya orkestru 1968 Passacaglia dlya orkestru 1979 1980 Chotiri aforizmi dlya orkestru 1988 Monolog dlya alta i smichkovogo orkestru 1989 Koncerti dlya instrumentiv solo z orkestrom Redaguvati I Koncert dlya skripki z orkestrom 1957 II Koncert dlya skripki z kamernim orkestrom 1966 III Koncert dlya skripki z kamernim orkestrom 1978 IV Koncert dlya skripki z orkestrom 1984 I Koncert dlya violoncheli z orkestrom 1985 1986 II Koncert dlya violoncheli z orkestrom 1990 I Koncert dlya fortepiano z orkestrom 1960 Koncert dlya fortepiano zi strunnim orkestrom 1979 Koncert dlya alta z orkestrom 1985 Potrijnij koncert skripki alta violoncheli ta strunnogo orkestru Variaciyi na odin akordVokalno instrumentalni tvori Redaguvati Drei Gedichte von Marina Zwetajewa 1965 Rekviyem 1975 Der Sonnengesang des Franz von Assisi na dwa chory mieszane i szesc instrumentow 1976 Seid Nuchtern und Wachet kantata 1983 Lux aeterna dlya mishanogo horu ta orkestru 1994 Elektronna muzika Redaguvati nbsp Potik fajl dlya sintezatora ANSKamerni tvori Redaguvati I Strunnij kvartet 1966 II Strunnij kvartet 1980 III Strunnij kvartet 1983 IV Strunnij kvartet 1989 Gimni I IV dlya violoncheli z kamernim ansamblem 1974 1979 Sonata dlya skripki i f no 1963 3 sonati dlya f no 1985 1992 Fuga dlya skripki solo 1953 Strunne trio 1985 Fortepiannij kvartet 1988 Improvizaciya dlya violoncheoli 1993 Muzika do kinofilmiv Redaguvati 1962 Vstuplenie 1963 1964 Vyborgskaya storona 1965 Pohozhdeniya zubnogo vracha 1966 Dnevnye zvyozdy 1967 Dom I Hozyain 1967 Komissar 1967 1987 Angel k a Nachalo nevedomogo veka novella pervaya 1968 Shestoe iyulya 1969 Nochnoj zvonok 1970 Belorusskij vokzal 1970 Dyadya Vanya 1970 Sport sport sport 1970 Chajka 1971 Ti i ya 1972 Goryachij sneg 1972 Na uglu Arbata i ulicy Bubulinas 1972 Pravo na pryzhok 1973 Goroda i gody 1974 Vybor celi 1974 Osen 1974 1981 Agoniya 1975 Rikki Tikki Tavi 1976 Bilij paroplav 1976 Voshozhdenie 1976 Povest o neizvestnom aktyore 1976 Priklyucheniya Travki 1976 Skaz pro to kak car Pyotr arapa zhenil 1977 Schyot chelovecheskij 1978 Otec Sergij 1979 Malenkie tragedii 1979 Fantazii Faryateva 1979 Ekipazh 1981 Zvezdopad 1981 Krepysh 1982 Proshanie 1982 Kazka mandriv 1984 Myortvye dushi 1985 Lyubimec publiki 1988 Shag 1989 Inoj 1989 Posetitel muzeya 1990 Sfinks 1990 Vospominaniya bez daty 1992 Prisutstvie 1993 Vladimir Svyatoj 1994 Master i Margarita 1996 Strah 1996 Chernoe i beloeDiv takozh Redaguvati30836 Shnittke asteroyid nazvanij na chest kompozitora 2 Primitki Redaguvati LIBRIS 2012 d Track Q1798125 Baza danih malih kosmichnih til JPL Shnitke Alfred Garrijovich angl Dzherela Redaguvatihttp www krugosvet ru articles 73 1007395 1007395a1 htm Arhivovano 13 grudnya 2006 u Wayback Machine Bibliografiya RedaguvatiBesedy s Alfredom Shnitke M 1994 Dmitrij Shulgin 1993 Gody neizvestnosti Alfreda Shnitke Besedy s kompozitorom Moskva Delovaya Liga ISBN 5 86183 004 5 Jurgen Kochel Hrsg 1994 Alfred Schnittke zum 60 Geburtstag Eine Festschrift Hamburg Sikorski ISBN 3 920880 53 6 Alexander Ivashkin 1996 Alfred Schnittke London Phaidon Press ISBN 0 71483 169 7 Alfred Schnittke 1998 Uber das Leben und die Musik Gesprache mit Alexander Iwaschkin Munchen Econ ISBN 3 430 18033 3 Alfred Schnittke Alexander Ivashkin 2002 A Schnittke Reader Bloomington Indiana University Press ISBN 0 25333 818 2 Aleksandr Ivashkin Alfred Shnitke 2003 Besedy s Alfredom Shnitke Moskva Klassika XXI ISBN 5 89817 051 0 Maria Kostakeva 2005 Im Strom der Zeiten und der Welten Das Spatwerk von Alfred Schnittke Saarbrucken Pfau ISBN 3 89727 279 2 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shnitke Alfred Garrijovich amp oldid 40558773