Шляхтинці Шля хтинці село в Україні у Байковецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області Розта

49°35′02″ пн. ш. 25°39′55″ сх. д. / 49.58389° пн. ш. 25.66528° сх. д. / 49.58389; 25.66528Координати: 49°35′02″ пн. ш. 25°39′55″ сх. д. / 49.58389° пн. ш. 25.66528° сх. д. / 49.58389; 25.66528

Водойми

Гнізна

Відстань до
обласного центру

4 км

Відстань до
районного центру

4 км

Місцева влада

Адреса ради

47706, с. Шляхтинці

Карта

Шляхтинці

Мапа

Шляхтинці у Вікісховищі

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Байковецької сільської громади.

Населення — 829 осіб (2023 рік).

Назва Редагувати

Походить, за переказами, від гори Шляхтин, що розташована поблизу населеного пункту.

Географія Редагувати

У селі є вулиці: Барвінського, Зелена, Лесі Українки, Невідома, Нова, Польова, Сонячна та Шевченка.

Історія Редагувати

Поблизу Шляхтинців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, західно-поділ. групи скіф. часу і давньорус. культури.

Так черняхівське поселення на схилі мису, на лівому березі ріки Гнізна, між Гніздичкою і Лозовою відкрите в 1971 році. Знайдено уламок кістяного гребеня, зібрано уламки гончарного посуду.

Знайдено уламки кераміки і дві залізні сокирки, що відносяться до давньоруського часу. Відкрив пам’ятку Б.М.Остапів.

Перша писемна згадка — 1463 р. як Шитнаківці. Згідно з актом поділу володінь між князями Збаразькими — Василієм, Семеном і Солтаном.

У 16 ст. поблизу села пролягав польсько-литовський кордон, до кінця 19 ст. біля Шляхтинців і Лозової зберігався прикордонний стовп, поділений на 4 частини: у верхній частині правої сторони було зображено голову вола, в нижній частинні — однораменний хрест; у верхній частині лівої сторони — двораменний хрест, у нижній частині — будинок.

У 1546 р. село — власність князів Острозьких. 1674 р. у церкву було придбане Євангеліє із записом: «Купилъ… Филипъ Мельникъ Шляхтинскій 1674 р. 25 Септ. за вол. Короля Михаила въ державь дідичной маєтности єго мил. князя Дмитрія Вишневецкого на Збаражъ Корибута на тенъ часъ державного пана Самуила Буковского и госпо- дина отца Григорія Яцковского».

У 17 ст. Шляхтинці — власність Потоцьких, від кінця цього ж століття — Баковських; у 19 ст. велика земельна власність належала Завадським і Дуніним-Борковським; від початку 20 ст. — Федоровичам (зокрема, Федоровича Володислава) і Малицьким. 1832 р. в селі проживали 556 осіб; душпастирював о. Григорій Барвінський; працювала парафіяльна школа, від 1850 р. — однокласна. У 1890 р. в Шляхтинцях — 885 жителів, із них 709 українців, 123 поляки, 53 євреї; функціонували фільварок, ґуральня, млин і 2 корчми.

За часів Австро-Угорщини діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші українські товариства, кооператива.

В УСС і УГА воювали Степан Сердюк (підхорунжий, 1894—1988) та ін.

У 1921 р. в селі 122 будинки, 766 осіб. Діяли філії товариств «Просвіта» (кін. 19 ст.), «Січ» (поч. 20 ст.), «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», «Рідна школа», а також кооператива, аматорський драматичний гурток, оркестра і хор. Восени 1930 р. під час пацифікації поляки понищили майно українських установ, багатьох мешканців побили. Упродовж 1934—1939 рр. Шляхтинці належали до ґміни Лозова.

У серпні 1939 р. в М. Малицького та його дружини, письменниці Дарії Віконської гостював поет, літературознавець, есеїст, публіцист Євген Маланюк, про що він написав у спогадах «Дарія Віконська». 1940 р. у Казахстан були виселені Марія Балабан, Василь і Ганна Габлевичі, Текля Кисіль (Балабан), Марія і Микола Лаб'яки, Валерія Мозіль та ін. До німецько-радянської війни у селі був панський двір (18 ст.) і парк (7 га).

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 31 уродженець села. Навесні 1944 р. поблизу села під час бою відзначився воїн Червоної армії, Герой Радянського Союзу Борис Кошечкін. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об'єднань — понад 70 осіб, у тому числі районовий провідник ОУН, курінний політвиховник УПА Юліан Сердюк («Ярема»; 1913—1946); криївка була у хаті Стефанії Скринник (Балабан), у дивізії «Галичина» воювали Павло Гарак і Петро Ковалькевич.

5 січня 1948 р. у селі вояки УПА збирали по 20–30 людей і проводили протиколгоспну роз'яснювальну роботу. 13 січня 1948 р. під час спроби утворити колгосп більшовики побили за опір багатьох мешканців села. 13 лютого того ж року повстанці зруйнували приміщення сільської ради, наступного дня в селі створили колгосп, який розпався у березні того ж року; спроба більшовиків організувати колгосп на початку червня закінчилася невдачею, люди залишили свої будинки і переховувались у навколишніх селах; наприкінці червня більшовики знову утворили колгосп.

12 серпня 1948 р. у селі відбувся бій між трьома вояками УПА і дев'ятьма працівниками МВС і МДБ, під час якого двох більшовиків було вбито.

Населення Редагувати

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 847 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Станом на 19 жовтня 2023 року уц селі проживає 832 жителі.

Символіка Редагувати

Попередня символіка затверджена 21 грудня 2017р. рішенням №496 XXVIII сесії сільської ради VII скликання. Автори — С.В.Ткачов, К.М.Богатов. Сучасна символіка села була затверджена. рішенням сесії сільської ради.26 лютого 2021 року

Герб Редагувати

В лазуровому щиті золотий розширений хрест, супроводжуваний вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу підковою вушками догори. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи "ШЛЯХТИНЦІ" і "1463".

Герб символізує родину Барвінських (видозміна родового герба "Ястржембець"), найбільш відомих уродженців села.

Прапор Редагувати

На квадратному синьому полотнищі жовтий розширений хрест, супроводжуваний вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу підковою вушками догори.

Тлумачення символіки Редагувати

Герб символізує родину Барвінських (видозміна родового Герба «Яструбець»), найбільш відомих уродженців села. Корона означає статус населеного пункту. На Прапорі повторюються кольори Герба.

Пам'ятки Редагувати

Церва св. Трійці в Шляхтинцях

церква Пресвятої Трійці (1674 р., кам'яна),
капличка Матері Божої (2011 р.),
«фіґура».
поблизу села є ботанічний заказник місцевого значення «Шляхтинецький».

Пам'ятники Редагувати

Пам'ятник Олександру Барвінському

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, О. Барвінському встановлено пам'ятну таблицю (1997, скульп. Я. Голець) та пам'ятник (2005, скульптор Р. Вільгушинський), в центрі села насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990-і) (на початку 2000-х рр. туди ж перенесли пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям); на місцевому цвинтарі встановлено хрест перепохованим воякам УПА із с. Лозова (1995 р.)..

Соціальна сфера Редагувати

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (від 1999 — імені О. Барвінського), клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.

Відомі люди Редагувати

Народилися Редагувати

Василь, Григорій, Іван, Олександр, Осип Барвінські — громадсько-політичні, культурно-освітні діячі,
Балабан Василь (30 грудня 1920) — інженер-механік, громадський діяч. Працював у США. Член Товариства Українських Інженерів Америки

Проживали Редагувати

Іванна-Кароліна Федорович-Малицька (псевдонім Віконська Дарія) — українська письменниця, перекладачка, літературознавиця;
Барвінський Григорій - священик, культурно-громадський діяч, етнограф;
Левчук Микола - український історик, археолог, краєзнавець, педагог. Член ВУСК та НТШ;
Малицький Микола — громадський діяч, педагог;
Малицький Олександр — пастирював і тут похований;
Михальчук Михайло — відомий фахівець в сфері сексології.

Перебували Редагувати

Пантелеймон Куліш — український письменник.

Проживають Редагувати

Мельник Микола Панасович — український художник, живописець.

Примітки Редагувати

Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
↑ admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 5. — S. 269. (пол.)
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
. bsr1653.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
X. Весна. Балабан Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

Література Редагувати

П. Гуцал, М. Ханас. Шляхтинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 645. — ISBN 978-966-528-279-2.
Шляхтинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. …. — ISBN 978-966-457-246-7.

Посилання Редагувати

Шляхтинці у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах^?
	Шляхтинці у Вікісховищі^?

Зовнішні відеофайли
	Самодіяльний народний аматорський хор с. Шляхтинці Тернопільського району відзначив ювілей на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2014. — 20 листопада.
	Вшанування Кобзаря. - Сільський календар, 12.03.2017 на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2017. — 10 березня.

Шитнаківці, Шляхтинці, Гніздичка: з минулого села [ 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
Шляхтинці, село, Тернопільська область [ 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII

[2] . ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.

[:0-3] . Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.

[4] Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 5. — S. 269. (пол.)

[населення_2001-5] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-6] Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[7] . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

[8] . bsr1653.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.

[9] X. Весна. Балабан Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.