Іван Шиманський (псевдо.: «Шум»; 15 травня 1911 (за іншими даними — в 1913), с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) — 5 вересня 1947 (за іншими даними — 7 вересня 1947), бункер в лісі біля села Монастир Любачівського повіту) — військовий діяч, сотник УПА, командир сотень «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» ТВ-27 «Бастіон» Військової округи-6 «Сян» групи УПА-Захід, постійний заступник командира куреня «Месники» Івана Шпонтака (псевдо «Залізняк»).
| Шиманський Іван | |
|---|---|
| Хорунжий | |
| Сотенний «Шум» | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 15 травня 1911 с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) |
| Смерть | 5 вересня 1947 (36 років) в бункері в лісі біля села Монастир Любачівського повіту Польща |
| Псевдо | «Шум» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1944-1947 |
| Приналежність | Українська держава (1941) |
| Вид ЗС | УПА |
| Командування | |
| сотні «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» | |
Життєпис ред.
Іван Шиманський народився 15 травня 1911 або 1913 року в селі Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) в середньозаможній селянській родині. Був п'ятою дитиною в сім'ї, а всього батьки Івана мали 9 дітей. Батько — Михайло Шиманський, мати — Єва, дівоче прізвище — Грицько.
Дитинство та юність Іван провів в рідному селі, де закінчив початкову школу, займався спортом, брав участь у місцевому відділенні товариства «Просвіта» та був провідним діячем українських молодіжних організацій.
По закінченні початкової школи продовжив своє навчання в Любачеві та Львові. Там у 1928—1930 роках при львівському Союзі української незалежної молоді Іван Шиманський разом зі Степаном Бандерою, Левом Сенишиним та Данилом Чайківським видавав журнал гумористично-сатиричного спрямування. Тоді ж позиціонував себе як симпатика очолюваної Юліаном Головінським УВО та вступив в ОУН, де виконував функції референта.
У 1934—1936 роках Іван служив у Війську Польському, закінчив школу підстаршин, отримавши звання капрала, потім відбував військову службу у підрозділі кавалерії в місті Ланцуті. По звільненні з армії був переслідуваний польською поліцією за активну проукраїнську діяльність.
Перед початком Другої світової війни його знову мобілізували до Війська Польського. Після закінчення Вересневої кампанії повернувся в рідні місця, де, разом із майбутнім полковником УПА Василем Левковичем зі сусіднього Старого Люблинця та майбутнім головним організатором та командиром УПА-Південь Омеляном Грабцем, зайнявся політичною діяльністю на території Любачівщини й Чесанівщини. Співпрацював з Іваном Білим та Адріяном Лебедовичем, (за смерть останнього 11 лютого 1944 року відплатною акцією на село Рудка 19 квітня 1944 року розпочався бойовий шлях сотні «Залізняка» та куреня «Месники»).
Прихід на Любачівщину Червоної Армії наприкінці 1939 року змусив Шиманського покинути малу батьківщину та переховуватись від співробітників НКВС.
З початком німецько-радянської війни і німецької окупації теренів Іван, щоб уникнути відправки на примусові роботи до Третього Рейху і за згодою ОУН, вступив до лав української допоміжної поліції (УДП). Пройшовши в 1941 році поліцейський вишкіл у місті Холм, Шиманський був призначений комендантом поліції в українському селі Сагрині Грубешівського повіту (тепер Люблінське воєводство, Польща), згодом його перевели до Чесанова.
Наприкінці 1943 року Іван Шиманський, прийнявши псевдонім «Шум», зайнявся організацією Самооборонних Кущових Відділів для захисту мирного українського населення.
В кінці березня 1944 року заступник повітового коменданта української допоміжної поліції з Рави-Руської Іван Шпонтак привів до околиць села Горайця поблизу Чесанова частину своїх підлеглих. Сюди ж, в Гораєцькі ліси, почали приходити українські патріотично настоєні хлопці та чоловіки. Прийшов Іван Шиманський, який був особисто знайомий з Іваном Шпонтаком. Прийшли його односельці з Нового Люблинця, з сусіднього Старого Люблинця, Жукова, Німстова, Нового Села, Улазова, Старого та Нового Брусна, Лівчі, Дикова (тепер Новий Диків та Старий Диків), Горинця, інших ближніх та дальніх сіл і містечок. Вони йшли, щоб разом творити ще один підрозділ УПА — сотню «Залізняка» (саме таке псевдо, «Залізняк», прийняв її командир Іван Шпонтак).
Боротьба в лавах УПА ред.
В новоствореній сотні «Залізняка» було сформовоно чотири чоти. Одну з них, першу, наказали очолити «другові Шуму» — колишньому уланові польської армії Іванові Шиманському. На посаді чотового Шиманський перебував з моменту створення сотні, (кінець березня-початок квітня 1944 року), до її реорганізації в курінь наприкінці 1944 року.
Останній бій ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Іваник, 2012, с. 276 «Евіденційний листок старшин і підстаршин УПА куреня «Месники» за 20 жовтня 1946».
- ↑ . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- ↑ До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума», Наше слово, Ярослав Стех, ІСТОРІЯ № 24, 16.06.2013
- Іваник, 2012, с. 460.
- 10 березня 1944 року в селі Сагринь відбулась масова різня українського населення, котре від близько 800 польських нападників пробували захистити 20 поліцейських УДП.
- Козак, 2006, с. 66.
Посилання ред.
- До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума» [ 11 червня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Ігор Гнаткевич. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — С. 359. — ISBN 966-538-009-5.
- Мирослав Іваник, Михайло Бохно. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли.. — Торонто-Львів, 2012. — С. 627.
- Андрій Кордан «Козак». «Один набій з набійниці. Спомини вояка УПА з куреня Залізняка». Упорядник — Микола Дубас. — Торонто-Львів, 2006. — С. 243, ISBN 966-553-552-8.