Замок Шеверні́ — один з королівських замків долини річки Луари у Франції, неподалік від замків Шамбор та Блуа.
| Шеверні | |
|---|---|
|
| |
| 47°30′01″ пн. ш. 1°27′29″ сх. д. / 47.500277777805777646° пн. ш. 1.4580555555833778° сх. д.Координати: 47°30′01″ пн. ш. 1°27′29″ сх. д. / 47.500277777805777646° пн. ш. 1.4580555555833778° сх. д. | |
| Тип | шато |
| Статус спадщини | пам'ятка історії зареєстрованаd, пам'ятка історії класифікованаd, пам'ятка історії зареєстрованаd і пам'ятка історії класифікованаd |
| Країна | Франція |
| Розташування | Шеверні Луар і Шер |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Архітектор | Jacques Bougierd |
| Засновано | 1624 |
| Власник | Jean-Nicolas Dufort de Chevernyd і Jean-Pierre Germaind |
| Сайт | chateau-cheverny.com |
| Шеверні (замок) (Франція) | |
| Шеверні у Вікісховищі |
Трохи історії. Архітектор Жак Буйє де Блуа. ред.
Місцевість і оселя понад 600 років належала родині Henry Hurault, графу Шеверні. Він був генерал-лейтенантом в армії короля Луї ХІ і його казначеєм. Після побудови замку в 17 столітті той без змін дійшов до 21 століття, не постраждав навіть під час Французької революції 1789—1793 років. Відновлення і реставрації потребував лише регулярний сад. Будівництво тривало з 1620 по 1635 рік. Стиль замку відносять до ранішнього бароко короля Луї 13-го. Архітектор, що вів роботи, уславлений майстер Жак Буйє (Жак Буйє де Блуа, Буйє де Блуа), що стажувався у Соломона де Борса, автора Люксембурзького палацу в Парижі. Жак Буйє також автор уславленого Отелю Сале в місті Париж, відомішого як Національний музей Пікассо.
Високоякісна архітектура. ред.
Французів важко здивувати високоякісною архітектурою. Архітектурна школа Франції — одна з сильніших і уславлених у світі. Протягом багатьох століть країна давала зразки стилю в готиці, романській архітектурі, в бароко, рококо, класицизмі, в новітніх стилях. Одним з прикладів архітектури високих мистецьких якостей стала і архітектура замку Шеверні.
Садовий фасад ред.
Він значно схожий на архітектуру попередніх будівель. Французька традиція відчувається в рясному використанні русту, мансардних вікон, окремих дахів для кожного архітектурного об'єму. Незважаючи на велич, фасад трохи дріб'язкий і плямистий, що йшло від французького середньовіччя. Красивими вважалися і декілька димарів, башт і башточок над дахами — все це має і замок Шеверні.17 століття і талановитий Жак Буйє де Блуа принесли в архітектуру повну симетрію, величні пропорції, систему в використанні одноманітних оздоб.
Головний фасад ред.
Жак Буйє навчався на будівнийцтві Люксембурзького палацу в Парижі. Тоді це було найновітнішим словом в архітектурі. Для замку Шеверні він і використав ту ж розбивку об'ємів, що й на фасаді палацу королеви Марії Медичі. Але як надзвичайно талановита особа, усе зробив по-своєму. На південному фасаді він повністю відмовився від використання наугольного русту, замінивши його горизонтальним дошкоподібним. Відмовився архітектор і від бічних ризалітів, хоча збережені три поверхи і великі дахи над ними. Жак лише трохи подав уперед центральний ризаліт, де був головний вхід у замок. Аби розбити одноманітність фасаду, у міжвіконні проміжки другого поверху він додав овальні ніші з бюстами, але однакові за розмірами і формами. Різноманітними залишились лише дахи, але їх форми повторювались відносно центральної осі фасаду. Так виникала нова архітектура Франції, елегантна, стримана в використанні оздоб, національна за забарвленням. Виникає уява про ансамбль на фасаді. Пізніше в ансамбль підключать і призамковий регулярний сад, геометричний, стриманий і елегантний, як і замкова архітектура.
В архітектурі Франції 1-ї половини 17 століття лише два архітектори так повно і могутньо відчували силу і красу ансамблю в будівлі — і це Франсуа Мансар і маловідомий широкому загалу Жак Буйє де Блуа.
Замок і досі в приватній власності. З 1922 р. його відкрито для відвідин.
Інтер'єри замку Шеверні ред.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Jean-Marie Pérouse de Montclos: Schlösser im Loiretal. Könemann, Köln 1997, ISBN 3-89508-597-9, S. 170.
- Magdeleine Blancher-Le Bourhis, Le château de Cheverny, H.Laurens, 1950, 71 pages.
- Dolina Loary, Warszawa: Wydawnictwo Wiedza i życie, 1998, ISBN 83-7184-976-1.
- Zamki nad Loarą, Bielsko-Biała: Wydawnictwo Pascal, 2001, ISBN 83-7304-001-3.
- Ротенберг Е. И. «Западно-европейское искусство 17 века», М. «Искусство», 1971
Примітки ред.
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок Шеверні |