Люксембургський палац (фр. Palais du Luxembourg) — палац-резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Брос) на початку 17 століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.
| Люксембурзький палац | |
|---|---|
|
| |
| 48°50′54″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д. / 48.84833333336077743° пн. ш. 2.337500000028° сх. д.Координати: 48°50′54″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д. / 48.84833333336077743° пн. ш. 2.337500000028° сх. д. | |
| Країна | Франція |
| Розташування | Quartier de l'Odéond |
| Тип | палац |
| Стиль | бароко |
| Архітектор | Соломон де Бросс, Жермен Бофран і Жан-Франсуа Шальгрен |
| Дата заснування | 1620 |
| Адреса | rue de Vaugirardd |
| Люксембурзький палац Люксембурзький палац (Франція) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія
Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті у 1615-1631 для королеви Марії Медичі Соломон де Брос побудував палац, що отримав назву Люксембургський.
Вважають, що Соломон де Брос відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) в стилі маньєризм. Але де Брос все зробив на французький лад, зменшив виступи бічних корпусів, використав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили і високі дахи Люксембургського палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності і національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.
Саме для оздоблення цього палацу художник з Фландрії П. П. Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер — Лувр, Париж). Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Луї 13-го.
У 20 столітті тут засідає Сенат Франції.
Впливи образу палацу
Сам Соломон де Брос створив спрощену копію Люксембургського палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.
Ще більший вплив архітектурний образ Люксембургського палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різьбяр і проходив стажування в майстерні Соломона де Броса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні, де дуже творчо використав знахідки де Броса.
На парадному фасаді використав тільки дощатий руст, утримався від всякого використання колон і пілястр (вони є у де Броса), навіть від гри виступаючих бокових веж — різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Броса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя. Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни 17 століття національного забарвлення і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.
Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембургського палацу.
Галерея
Див. також
Джерела
- Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
- Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос)
- Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)
Примітки
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ archINFORM — 1994.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Palais du Luxembourg |
- (фр.) Палац на сайті Сенату Франції [ 8 травня 2009 у Wayback Machine.]