Швейцарський варіант німецької мови або літературна швейцарська німецька мова (нім. Schweizerhochdeutsch) — національний варіант німецької мови у Швейцарії, що має фонетичні, орфографічні, синтаксичні, лексичні особливості та відмінності від стандартної (літературної) німецької мови. У німецькому мовознавсті ці особливості прийнято називати гельвецизмами. Швейцарський варіант мови є письмовою мовою, тому його не слід плутати зі швейцарським діалектом (Schwizerdütsch, Schwiizertüütsch, Schwyzerdütsch).
Сфери застосування та статус
Швейцарський варіант німецької мови активно використовується в засобах масової інформації (щоденні газети, журнали), офіційному листуванні, інтернеті та багатьох інших сферах. Ця особливість зумовлює його міцні позиції у Швейцарії та робить неможливим його викорінення. Варіант німецької мови у Швейцарії використовується усно як мова спілкування та викладання, що також прищеплює та закріплює його норми серед швейцарців. Мова часто використовується в парламентах окремих кантонів, а також на слуханнях у суді, радіосповіщеннях, у траснпорті, зокрема на станціях під час оголошення маршрутів і часу їхного відправлення. Загалом швейцарська літературна мова поступається діалекту, який має ще сильніші позиції в усному мовленні.
Зазвичай швейцарці схильні розцінювати німецьку літературну мову як іноземну, виокремлюючи швейцарський варіант як самостійну мову. У цьому плані раціонально охоплювати весь швейцарський діалект цілком, при цьому розмежовуючи обидва поняття. Попри те, що німецька мова є однією з державних мов (поряд з італійською та французькою), у Швейцарії чітко розрізняють Schwyzerdütsch від Hochdeutsch у Німеччині. Таке ставлення характерно не тільки для малоосвіченого населення, що використовує національний варіант у більшості випадків, але й для високоосвічених та інтелігентних швейцарців. Проведені в Цюрихському університеті дослідження підтверджують, що більшість швейцарців вважає німецьку мову Німеччини нерідною.
Структура
У фонетиці швейцарського варіанту відсутній глухого твердопіднебінного фрикативного [ç] (ich-Laut), замість нього в буквосполученні ch вживається глухий язичковий фрикативний [χ] (ach-Laut). Серед інших особливостей: закритий довгий звук a, відкритий і довговимовний ä, інший наголос і різниця у висоті тону. Відсутність гортанної змички створює ефект зчеплення (схоже явище існує у французькій мові): так, guten Abend чи vereisen вимовляються не як guten | Abend і ver | eisen, а як gute-nAbend и ve-reisen.
Суттєві відмінності спостерігаються в лексичній будові швейцарського варіанту, причому слід звернути увагу на те, що зазначені слова та вирази (див. таблицю ліворуч) не є діалектними, йдеться саме про стандартні мовні вирази. Крім того, у лексиці швейцарців присутні галліцизми, як серед слів, так і висловів (таблиця праворуч).
|
|
Див. також
- Різновиди німецької мови
- Швейцарський ідіотикон
- Діалектологічний атлас німецької Швейцарії
Джерела
- Ulrich Ammon, Hans Bickel, Jakob Ebner u. a. Variantenwörterbuch des Deutschen. Die Standardsprache in Österreich, der Schweiz und Deutschland sowie in Liechtenstein, Luxemburg, Ostbelgien und Südtirol. — Berlin : Walter de Gruyter, 2004. — ISBN 3-11-016575-9.
- Kurt Meyer. Schweizer Wörterbuch. So sagen wir in der Schweiz. — Frauenfeld, 2006. — ISBN 3-7193-1382-4.
- Hans Bickel, Christoph Landolt. Schweizerhochdeutsch. Wörterbuch der Standardsprache in der deutschen Schweiz. — Mannheim, Zürich : Dudenverlag, 2012. — ISBN 978-3-411-70417-0.
- Sara Hägi, Joachim Scharloth. (нім.). Linguistik online. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2011.
- Joachim Scharloth. (2004). (нім.). Universität Zürich, Switzerland. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2011.
- Beat Siebenhaar. (нім.). Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 26 листопада 2011.
- Beat Siebenhaar, Alfred Wyler. (1997). (нім.). Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 26 листопада 2011.