Шахти Лисичанська, що працюють станом на 01.01.2020 ПАТ Лисичанськвугілля
- Шахта імені Д. Ф. Мельникова
- Шахта імені Г. Г. Капустіна
- Шахта «Новодружеська»
- Шахта «Привільнянська»
Шахти, що вже не працюють
Перша шахта Донбасу (1795) Редагувати
Оголеність кам'яновугільних порід і велика кількість виходів вугільних пластів на поверхню зробили відомими Лисичанські родовища досить давно, і щодо виникнення гірського промислу, Лисичанськ є колискою Донецької кам'яновугільної промисловості.
Лисича балка, що розкриває всю серію вугільних пластів головної Лисичанської свити, вперше піддалася дослідженню в 1791 році розвідувальною експедицією військово-морського відомства Російської імперії, під керівництвом інженер-капітана Чорноморського флоту Н.Ф. Аврамова, який організував тут і першу розробку кам'яного вугілля для потреб Чорноморського флоту. Первісна поверхнева розробка вугілля проводилася на виходах вугільних пластів в відслоненнях по схилах балки і складалася з неглибоких вугільних ям і похилих штолень. Розробки кам'яного вугілля Аврамовим тривали аж до 1795 року, до включення родовища в Гірське відомство. В 1795 році, з побудуванням першого на півдні Росії Луганського ливарного заводу, в Лисиче балці закладається кам'яновугільний рудник, для постачання заводу кам'яним вугіллям. У квітні 1796 року Лисичанський казенний рудник видав перший вугілля.
З надходженням Лисичанського родовища в Гірське відомство, розробка вугільних пластів стала проводитися за допомогою шахт (вертикальних колодязів). Ось як в 1829 р їх описав гірський інженер Євграф Петрович Ковалевський, який почав свою діяльність на Луганському ливарному заводі,
В 1950-ті роки, на місці першої шахти рудника, на південному схилі балки, "Першій шахті Донбасу" («В этом овраге в 1795 г. был заложен первый рудник, положивший начало каменноугольной промышленности в Донбассе»).
За минулі роки пам'ятник кілька разів міняв свій зовнішній вигляд та місце розташування.
- М.Кулишов. . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- М.Кулишов. . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Шахта 1 травня Редагувати
Роки існування: 1931-1941
Нахилені стовбури під кутом 40°, довжиною 260м. Максимальна глибина 200м.
Пласт: і3.
Вугілля транспортувалось канатною дорогою до шахти Артема на відстань 1 версти.
Згадки у ЗМІ
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- ПРИВОЛЬЕ, ЛИСИЧАНСКИЙ РАЙОН, ВОРОШИЛОВГРАДСКАЯ (ЛУГАНСКАЯ) ОБЛАСТЬ. Історія міст УРСР. 12.07.2018.(рос.)
Посилання
Шахта Аптекмана Редагувати
АПТЕКМАН Абрам Гершкович
В 1901-1904 рр. арендував у "Об-ва Южно-Русской каменноуг. промышленности" Рубежанско-Донецку копь у ст. Лисичанськ Бахмутського уезда Єкатеринослав. губ.
Згадки у ЗМІ
- А.Грибанов. История горного дела. www.mininghist.ru.(рос.)
Шахта Артема Редагувати
Роки існування: 1926-1941. координати
Утворена з шахти Корунд (19хх-1925) Николо-Михайловскаго товариства.
У 30-ті роки, під час кампанії по виявленню контреволюційних організацій, ОГПУ не оминуло і шахту Артема. Про це свідчить "Доповідна записка ОГПУ про становище в кам'яновугільної промисловості від 1 липня 1933 р." Й. Сталіну. Так, у грудні 1934 були заарештовані за підривну роботу 29 осіб з білогвардійського елемента, в т.ч. 7 інженерів. За приписки був притягнутий до відповідальності зав. ділянкою Обрезанов.
Добуте Вугілля канатною дорогою через шахту Артема доставлялось за 4.5 версти на залізничну станцію Володино, що поблизу с.Стара Краснянка.
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Посилання
- Терикон на Google Maps
- на мапі Wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Братський рудник Редагувати
Вера Редагувати
Одна з трьох шахт Олександро-Дмитровського рудника
Шахта Войкова (Осьмушина) Редагувати
Роки існування: 1928-1975
Глибина основного стовбура 100м. Максимальна глибина 420м. Пласти: K8,K7, L2,L4,L5,L6
В 1924 р. перейменована на честь радянського політичного діяча П.Л.Войкова. Шахта почала працювати в 1928 році як шахта Нова ("Осьмушенная", від назви яру, що поруч). Під час війни зруйнована, відновлена в 1948. Відпрацьовувала пласти k8, k7, l2, l4, l5, l6. Шахтне поле розкрите вертикальними стволами, глибина головного стовбура 100 м. Максимальна глибина розробки 420 м. Вугілля транспортувалось канатними дорогами до станції Переїздна -2 км., та до бремсберга шахти ОГПУ (Евгеніевская) -1,5 км.
Закрита в 1976 році. В даний час на місці шахти знаходиться автобаза «Лисичанськвугілля». Розповідають, що найперший свол знаходився значно західніше.
Достеменно відомо що з 1955 р. по 1994 р. на шахті загинуло 19 гірників.
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Посилання
- Терикон на мапі Google Maps
- на мапі Wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Шахта Ворошилова Редагувати
Роки існування: 1936 - 1962 Глибина основного ствола 60м. Максимальна глибина 120м.
Пласти K8, L1
Вугілля транспортувалось повітряно-канатною дорогою у Ісаєву балку до залізниці.
Достеменно відомо що з 1952 р. по 1957 р. на шахті загинуло 8 гірників.
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Георгиєвська Редагувати
Шахта Дагмара Редагувати
В 1866 році новозбудованій шахті координати вперше було дано жіноче ім'я «Дагмара», хоча до цього часу вони носили порядкові числа або імена святих.
Дагмар - вона ж Марія Федорівна Романова, уроджена Принцеса Луїза-Софія-Дагмар-Датська, мати імператора Миколи II Олександровича, (1846-1928). Директор Гірського Департаменту Росії Володимир Карлович Рашет і Ілиодор Федорович Фелькнер - начальник Луганського гірничого округу, оснащують шахту найсучаснійшим обладнанням в Росії. Для «Дагмари» виготовляють парову, що подає повітря, водовідливну і углепод'емную машини. Для подачі води будують водопровід, що подає воду з Дінця на висоту 85 метрів, встановлюють в насосних станціях три 12-сільних парових насоса, тут впроваджували багато передового в прогресивного. В 1870 на глибині 55 сажнів шахту затоплює і довгих два роки доводиться відкачувати воду, тільки в 1873 шахта запрацювала на повну силу.
Кращі інженери Луганського гірничого округу будували шахту, механік Іван Тіме створив підйомну машину. Архітектура надшахтних споруд вийшла такою вдалою, що цим скористалися поштові відомства - листівка з видом шахти «Дагмара» розійшлася тисячами по всій Російській імперії. Після закриття Лисичанського чавуноплавильного заводу в 1880, держава здала шахту в оренду. В 1890 році була знову затоплена, і в зв'язку з несплатою Івановим в термін оренди, була забрана у казну. І тільки після того, як в 1892 році акціонерне товариство «Любимов, Сольве і Ко» взяло в оренду шахту на 30 років, шахта справно працювала. В 1909 при шахті вже існували театр та сінематограф в одному приміщенні.
Вугілля на содовий завод транспортувалось канатною дорогою, на відстань 4 версти. В 1924 р. перейменована на честь Клари Цеткін, в 1929 закрита.
Згадки у ЗМІ
- Дмитро Васильович Данчич (1882). . Tw1nPeaks. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- . Gazeta.ua. 30.08.2019. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- . lisichansk.info. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Донецька Редагувати
Дружеський рудник Редагувати
Шахта Дуліна Редагувати
Ільїнський рудник братів Коппа Редагувати
Шахта Єкатеринінська Редагувати
Шахта Західна Редагувати
Шахта «Капітальна» Редагувати
Шахта «Капітальна» була закладена в 1838 році, закрита в 1871 році.
На шахті «Капітальна» ще в 1844 вперше в Донбасі, тепер можна казати і в Україні, була встановлена 12-сильна парова машина, що приводила у дію підйомний насос для відкачування води з глибини 47,5 саж. На ній же був влаштований бремсберг для відкатки вугілля всередині рудника. Для утримання кліті при вільному падінні був сконструйований механізм, названий "парашутом". Генал-майор Н. Іванов писав: «Засноване у Лисичанську чавуноплавильне та залізне виробництво зажадає, за розрахунком щорічна до 4 м. пудів кам'яного вугілля; лисичанський ж рудник, навіть з поліпшенням засобів існуючих при ньому виробок, може дати щорічно не більше півтора мільйонів пудів вугілля, кількості, достатній, при такому споживанні вистачить не більше як на 10 років.
З цього до проєктної «Дагмари» повинні приєднані були дві вже існуючі шахти: «Капітальну» глибиною в 47 сажнів і № 9 (Михайлівську) глибиною в 37 саж. опущену до 3-го вугільного пласта, і поліпшити при тому кошти цих виробок, то лисичанський рудник матиме а своєму розпорядженні до 40 мільйонів пудів вугілля, яким може постачатися влаштовуваний при ньому завод протягом 10 років ».«Про родовищах залізних руд в Катеринославській губернії поблизу Лисичанська і дослідженні складу цих руд» Генерал-майор Н. Іванов. 5 червня 1868 року. (Гірський журнал. 1868. № 8 серпень).
Цікаві спогади про шахту залишив і знаменитий геолог Гельмерсен побувавши в 1865 році на Лисичанському руднику в шахті «Капітальної». («Донецький кам'яновугільний кряж і його майбутність в промисловому відношенні» генерал-лейтенант Гельмерсен (Санктпетербург. Гірський журнал. №1. 1 січеня 1865).)
Єдине, що у шахти залишилося від попередників - чотирьохкінні ворота. Відомо, що на глибину майже 47,5 сажні вели сходи, а це висота 3 дев'ятиповерхових будинків. Виявляється, що вони потрібні були для огляду трубопроводу, по якому вода з глибини шахти піднімалася на поверхню. По мапам 19 століття і мапі Боброва встановлено місце знаходження шахти - на перетині двох вулиць, що примикають до вул. Малиновського. На місці стовбура мирно стоїть житловий будинок післявоєнної побудови, правда трохи потріскуючи. А терикон вже густо вкритий деревам, і його важко знайти серед природних пагорбів.
Шахта "Корунд" Редагувати
Роки існування: 1899-1925
Рудник «Николо-Михайловского общества» Знаходилась у м.Привілля, в 1931 на її місці відкрита шахта "1 травня".
Згадки у ЗМІ
- М.Кулишов. . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.(рос.)
- . Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.(рос.)
- П.М. Блидченко (12.12.2013). . Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.(рос.)
- ПРИВОЛЬЕ, ЛИСИЧАНСКИЙ РАЙОН, ВОРОШИЛОВГРАДСКАЯ (ЛУГАНСКАЯ) ОБЛАСТЬ. 12.06.2018.(рос.)
- П.М. Блидченко (2013). . Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.(рос.)
- «ИСТОРИЯ ГОРОДА ЛИСИЧАНСКА» (часть 66) [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Шахти Кремінної Редагувати
В 1893–1895 у Кременній зведено першу велику шахту, яка належала О. Алчевському (у 1899 увійшла до складу Алексєєвського гірничо-промислового товариства).
- Шахта Кремінна Східна
Роки існування: 1932-1962
Глибина основного стовбура -50 м. Максимальна глибина -400 м. Пласт: K8
В 1930 році на східній околиці Кремінній, в 2-х кілометрах від залізничної станції було закладено, а в 1932 році відкрита шахта «Кремінна-Східна». «Кремінна-Східна» відпрацьовувала пласт k8 потужністю 1,4-1,6 метра, а також пласти l1 і mз. Було пройдено два ствола, закріплених дерев'яним кріпленням. Основний стовбур служив для видачі вугілля і породи в вагонетках, допоміжний - для спуску людей і подачі матеріалів в шахту. Свіже повітря подавалася по головному стовбуру, а виходило по допоміжному. В 1938 році шахта освоїла проєктну потужність 800 тонн вугілля на добу. За освоєння проєктної потужності, досягнення високих показників у праці, за високі показники циклічності шахта «Кремінна-Східна», одна з небагатьох в галузі, була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Шахта відрізнялася складними гірничо-геологічними умовами: небезпечна за метаном та вугільним пилом, вугілля схильні до самозаймання. Саме тому неодноразово виникали пожежі. Складним був і внутрішньошахтний транспорт. Нескінченне відкочування вагонів з похилів ускладнювало роботу шахти, виникало багато аварій з важкими наслідками для життя людей. «Кремінна-Східна» як самостійна одиниця працювала до 1961 року. Після чого увійшла до складу шахти «Кремінна № 1». В Наприкінці 1962 року шахта «Кремінна-Східна» була закрита. Основна частина робітників і ІТП була переведена на шахту «Кремінна № 1», багато хто перейшов працювати на шахту «Привольнянська-Північна», частина гірників була переведена на шахту «Кремінна-Західна».
Достеменно відомо що з 1950 р. по 1963 р. на шахті загинуло 19 гірників.
Згадки у ЗМІ
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Посилання
- на мапі Google Maps
- Шахта Кремінна Західна
Роки існування: 1939 - 1969
Довжина нахиленого 35° основного стовбура 900м. Максимальна глибина 720м. Пласти: K8, L1
Шахта «Кремінна-Західна» введена в експлуатацію в 1939 році. Затоплена під час Великої Вітчизняної війни, знову вступила в дію в 1944 році. Видобуток вугілля в усіх очисних вибоях велася комбайнами «Донбас-11», на пологому падінні доставка вугілля здійснювалася конвеєрами, а в лавах похилого падіння - по глухих риштаках. Кріпленням лав служили гідравлічні і дерев'яні стійки. В 1967 році лави була обладнані узкозахватним комбайном 2К-52, конвеєром СП-бЗ, для кріплення застосовувалися гідростійки.
До об'єднання «Кремінна № 1» шахтою керував Пантелей Степанович Полторацький, досвідчений вимогливий директор. Начальником дільниці № 1 був Володимир Дмитрович Шматовський. Комплексну бригаду ГРОЗ очолював Олександр Михайлович Тихомиров, дільниця № 2 - Віктор Степанович Копилець, бригаду ГРОЗ - Петро Опанасович Бугай. Дільницю № 3 очолював Микола Леонтійович Чайка, а бригадиром ГРОЗ був Микола Іванович Балабанов. Підготовчі роботи велися чотирма прохідницькими бригадами. Ними керували Іван Іванович Лукаш, Олександр Іванович Нікулін, Іван Єфремович Загоруйко та Микола Андрійович Кочетов. Проходка велася буропідривних способом, погрузка гірської маси - машиною УППМ-5 або 2ПБ-2. В 1969 р. увійшла до складу шахти «Кремінна № 1». Станом на 2015 р. шахта давно не працює.
Достеменно відомо що з 1951 р. по 1972 р. на шахті загинуло 26 гірників.
Згадки у ЗМІ
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Посилання
- Шахта Кремінна №1
Роки існування: 1954 - ????
У грудні 1948 року була закладена, а 31 грудня 1954 року ввійшла до ладу шахта «Кремінна» № 1 тресту «Лисичанськвугілля» з проєктною потужністю 1 тис. тонн вугілля на добу. В 1958 році вона досягла проєктної потужності. В 1969 році «Кремінна-Західна» і «Кремінна № 1» були об'єднані в одну шахту - «Кремінна». На шахті «Кремінна» в роботі було задіяно 6 лав: 2 лави по пласту k8 і 4 - по пласту l1. Добовий план з видобутку вугілля було встановлено в обсязі 2500 тонн.
Достеменно відомо що з 1952 р. по 1996 р. на шахті загинув 91 гірник.
Станом на 2015 р. шахта закрита.
- Павло Воронцов. (24.12.2016). . Голос України. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2020.
- Суспільне Донбас (10.09.2015). Шахта в Кременной. Youtube.
Посилання
Місто Кремінна У центрі міста Кремінна є пам'ятник загиблим гірникам у вигляді фігура шахтаря із написом «Погибшим в шахтах от живущих, 1995».
Металивий знак на краю міста, що колись вказував на північний кордон вугільного Донбасу, вже не існує.На этом месте проходит северная граница Донбасса. Добыча угля начата в 1795 г. в г. Лисичанске.
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Після закриття шахт існує проблема підтоплення території шахтними водами.
Шахта Крупської Н.К. Редагувати
Глибина основного стовбура 90м. Максимальна глибина 300 м. Пласти: K8,L1,L3,L4,L5,L6 Достеменно відомо що з 1950 р. по 19623 р. на шахті загинуло 8 гірників.
До 1924 - рудник "Анненський". В 1940 працював Капуста Филип Сидорович помічником завідувача шахтою, а з 1942 завідувачем шахти, згодом директор шахти Шахта «Новодружеська», Герой Соціалістичної Праці.
Посилання
Згадки у ЗМІ
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Александр Мазан (05.03.2018). . Свой взгляд. Новости Лисичанск. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
Шахта Левитана Редагувати
Шахта Левитина Редагувати
Шахта Лисичанська Редагувати
Достеменно відомо що в 1959 р. на шахті загинуло 5 гірників.
Шахта Логунова Редагувати
Шахта Матроська Редагувати
Роки існування: 1948-2011
Глибина основного ствола -60м. Максимальна глибина -120м.
... У вересні 1945 року на південній околиці міста Верхнього (з 1965 року - у складі міста Лисичанська) була закладена перша з трьох шахт з добовим видобутком 150 тонн вугілля і назвою «Матроська». Назва шахти, що будувалася в цій частині Лисичанського кам'яновугільного родовища, походить від назви куполоподібного залягання гірських порід і вугільних пластів - купола «Матроський». У свою чергу це геологічне порушення геологи давно так назвали на честь матросів чорноморського флоту, які добували неподалік кам'яне вугілля з кінця XVIII століття. Будівельниками, а потім і вуглевидобувниками шахти були робітники заводу «Донсода», випускники гірничопромислових шкіл Лисичанська і Верхнього, робочі шахти ім. Войкова, шахти «Оріон» і демобілізовані воїни. Хоч наприкінці 1947 року вугілля з вибоїв підготовчих виробок гужовим транспортом доставлялося на завод «Донсода» та робітниками для опалення, але офіційна здача в експлуатацію «Шахти« Матроська »№1» відбулася лише в травні 1948 года. Поруч з першої шахтою в 1952 році заклали другу, а потім третю шахти з добовим видобутком 150 тонн кожна. Шахта №2 введено в дію наприкінці 1954 року. Шахта №3 - на початку 1955 році.
Матеріали книги: «Шахта "Матроська"», автор - Юрій Костриця. Достеменно відомо з 1947 р. по 1997 р. на шахт загинуло 38 гірників
У січні 2011 року було вирішено питання завершення процедури ліквідації шахти «Матроська».(рос.)
- Шахта на матросском куполе. «Лисичанск Инфо». 20.11.2009.(рос.)
Медведева Редагувати
Шахта Мельникова № 1-2 Редагувати
Роки існування: 1908 - 1969 Глибина основного стовбура 200м. Максимальна глибина 700 м. Пласти: K8, L1-L8.
Шахта братів Шмаєвих в 1926 перейменована на шахту ім. Д.Ф.Мельникова № 1-2 на честь українського геолога. 1 та 2 - це номери стволів. Шахта була здана в експлуатацію в 1908 році.
Пізніше Вугілля до залізниці транспортувалось канатною дорогою на відстань 2 версти.
В 1940 році середньодобовий видобуток вугілля становила 802 тонни. Після війни почалися роботи по відновленню шахти з використання праці військовополонених (Лисичанський табір №125, 1944-1949 р.р.). В 1969 році шахта № 1-2 ім. Мельникова" була закрита, а її працівники увійшли до складу шахти Мельникова № 7, яка стала сучасною шахтою ім. Мельникова. Входить до ВАТ «Лисичанськвугілля».
Достеменно відомо що з 1950 р. по 1968 р. на шахті загинуло 37 гірників.
Згадки у ЗМІ
- Александр Мазан (07.09.2016). . Свой взгляд. Новости Лисичанск. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- М. М. Загорулько, Е. М. Цунаева, С. Г. Сидоров (2013). Лагеря для военнопленных НКВД-МВД СССР (1939-1956). ГБУК "Издатель".(рос.)
Посилання
- на мапі Google Maps
- на мапі Wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Мельникова N3-6 Редагувати
Мещерякова Редагувати
Неймана Редагувати
Нешеля Редагувати
Шахта ОГПУ (Евгеньевский рудник) Редагувати
1916-1982
Глибина основного ствола 60м. Максимальна глибина 120м. Пласти K8, L1
Шахта «Євгенівська» (Євгенівка) була закладена в 1914 році, в 1916 році введена в експлуатацію. Після революції перейменована в шахту імені ОГПУ.
Добуте вугілля за допомогою бремсберга транспортувалося до залізниці.
У роки війни була зруйнована, в 1943 році почалися роботи по відновленню шахти з використання праці війсковополонених (Лисичанський табір №125, 1944-1949 р.р.). Стала до ладу в 1947 році. Входила в трест «Лисичанськвугілля». В її відновленні брав участь Євген Аврамович Кір'яков. Він пройшов на цій шахті трудовий шлях від простого гірника до директора шахти. Коли був начальником дільниці, то його підрозділ видавало добовий видобуток 700 тонн вугілля на добу. В 1977 році він помер у своєму кабінеті.
В 1939 р. за видатні успіхи в справі підйому вугільної промисловості було нагороджено медалями: "ЗА ТРУДОВУЮ ДОБЛЕСТЬ" Гаркушу Івана Івановича - десятника шахти, "ЗА ТРУДОВОЕ ОТЛИЧИЕ" Руминську Василісу Оксентіївну - стволову шахти.
Пізніше шахта входила до складу шахти ім. Войкова. Закрита в 1982 році.
Достеменно відомо що з 1950 р. по 1966 р. на шахті загинуло 24 гірники.
- М. М. Загорулько, Е. М. Цунаева, С. Г. Сидоров (2013). Лагеря для военнопленных НКВД-МВД СССР (1939-1956). ГБУК "Издатель".(рос.)
Посилання
- Александр Мазан (02.11.2016). . прес-служба ПАО «Лисичансвугілля». Свой взгляд. Новости Лисичанск. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- терикон на мапі Wikimapia [ 2 травня 2017 у Wayback Machine.]
- на мапі Google Maps
Шахта Оріон Редагувати
Шахта Письменного Редагувати
Шахта Подземгаз Редагувати
Роки існування: 1932—1968
Максимальна глибина 300 м. Газифікувались пласти: L3, L5.
«Подземгаз» — одне з перших дослідно-промислових підприємств підземної газифікації кам'яного вугілля. Створено на базі рудника «Катеринінський».
Шахта складалась із сітки свердловин на відстані 25 м. По вертикальній свердловині закачували суміш кисню та пару, по нахиленій свердловині відсмоктували газ. Газ використовували для потреб Лисичанської ТЕЦ.
Думку щодо підземної газифікації вугілля висловлював ще 1888 року Дмитро Менделєєв. Першу схему газифікації 1921 року зробив професор Б. І. Бокій. В 1928 році почалися роботи над проєктом дослідної станції в Лисичанську.
Згадки
- ГудковскийЕ.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- . Новости Луганска. Citynews.net.ua. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
- Ангрен. Лисичанская станция «Подземгаз». https://pgu14.jimdofree.com.(рос.)
- Ангрен. ПИОНЕРЫ ПОДЗЕМНОЙ ГАЗИФИКАЦИИ. https://pgu14.jimdofree.com.(рос.)
- . © РЕАЛЬНАЯ ГАЗЕТА REALGAZETA. 04.02.2014. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
- А.Грибанов. . http://mininghist.ru/. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
- Г.И. Гайко, В.В. Заев, П.Н. Шульгин (2012). . Алчевск. ДонГТУ. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
Посилання
- Терикон на мапі Google Maps
- на мапі Wikimapia [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Шахта Прасковья Редагувати
Роки існування: 1910-19хх. Входила до Лисичансько-Донецького рудника І.Н. Гладкаго.
Шахта РККА Редагувати
Шахта Рухимовича (К. Скальковський) Редагувати
Роки існування: 1897-1941.
Шахта Костянтин Скальковський була відкрита в 1897, а в 1924 р. була перейменована на часть радянського партійного та державного діяча Рухимовича М.Л.
В 1923 році на базі шахти виникло училище. Ось що про це писала донецька газета «Всеросійська кочегарня» в травні того ж року: «13 квітня 1923 року молодь Скальковського рудника (колишня назва шахти) святкувала урочисте відкриття своєї довгоочікуваної школи. Зараз в школі навчаються 75 підлітків, які працюють на руднику. В якості викладачів залучені гірські техніки, штейгери і гірські інженери. Теоретичні заняття проходять в приміщенні Лисичанського гірничого технікуму, що знаходиться на відстані півверсти від рудника.
Вугілля транспортувалось канатною дорогою до залізничної станції Лисичанськ на відстань 1 версти.
Про чисельність працівників та обсяги добутого вугілля в 1925 році пише газета «КОЧЕГАРКА» у статті "Работа рудника им. т. Рухимовича в третьем квартале 1924—25 г.":*
В 1927 році шахта увійшла до новоутвореного шахтоуправління: №13 (шахти ім. Рухимович, ім. Войкова, «Євгенівка» і «Чорноморка»). Незабаром обидва №13 та №14 (ім. Мельникова, ім. Титова, «Корунд») шахтоуправління склали «Лисичанське об'єднане рудоуправління».
У 30-ті роки, під час кампанії по виявленню контрреволюційних організацій, ОГПУ не оминуло і шахту Рухимовича. Про це свідчить "Доповідна записка ОГПУ про становище в кам'яновугільної промисловості від 1 липня 1933 р." Й. Сталіну.
Так, у грудні 1934 були заарештовані за підривну роботу 29 осіб з білогвардійського елемента, в т.ч. 7 інженерів.
За приписки були притягнуті до відповідальності: інженер Поборчій і зав. ділянкою Риндін.
Під час впровадження Стахановського руху двох слюсарів шахти було заарештовано у жовтні 1935 р.
Шахта закрита в 1941 р.
https://goo.gl/maps/CjByKC9MBLnUSQTK7
Шахта Серговська Редагувати
Шахта Сєвєро-Донецька Редагувати
Роки існування: 1923-192х
Шахта Сумського тов-а Редагувати
Роки існування: 19хх-19хх
Шахта Титова (Ванда) Редагувати
Шахта імені А. С. Титова (до 1924 р. - "Ванда", одна з трьох шахт Олександро-Дмитровського рудника).
На межі XIX і XX століть в Лисичанському гірському районі приватні особи і промислові компанії відкривають нові великі шахти. В 1898 році дружина генерал-майора Насвітевіча - М. П. Насветевіч надала дворянину Олександру Дмитровичу Іванову виключне право протягом тридцяти років вести розробки кам'яного вугілля на площі 153 десятини в її маєтку біля села РубіжноЇ. О. Д. Іванов створив акціонерне товариство «Александро-Дмитрівській копалень», яке було затверджено 14 листопада 1897 року. Цьому суспільству Іванов передав своє право на розробку кам'яного вугілля на вказаній ділянці. Правління акціонерного товариства знаходилося в місті Ревелі. Головою правління був А. А. Рубен, керуючим рудником - інженер Л. М. Беленко. Рудник відправляв видобуте вугілля через станцію Насвітевич.
Річна виробнича потужність рудника становила 10 млн пудів вугілля. На руднику діяло три вуглепідйомні машини загальною потужністю 215 кінських сил, шість парових котлів, три відцентрових насоса з електричними приводами і сім - з паровими, вентилятор з електроприводом, механічна сортування, електростанція з двома генераторами трифазного струму напругою 250 вольт, механічна майстерня з п'ятьма різними верстатами. До шахти і селища з Сіверського Дінця був проведений водопровід, був свій цегляний завод, в 1912 році розпочато спорудження брикетної фабрики. Штат службовців рудника становив 10 чоловік, число робочих досягало 350 чоловік. Селище при руднику складалося з 9 будинків на 16 квартир для службовців, 15-ти казарм для робітників на 360 чоловік і 8 сімейних будинків на 42 квартири. У селищі була своя лікарня, розрахована на одинадцять хворих, лікування яких здійснювали лікар і фельдшер. Рудник складався з двох шахт, одна з них носила ім'я «Віра», друга - «Ванда». В 1911 році закладено третя шахта - «Центральна», розрахована на продуктивність 12 млн пудів на рік. У цьому районі близько приватних копалень виникло ще кілька шахтарських селищ. Пізніше вони разом з селищем Рубіжне та селищем заводу «Пролетарій» утворили місто Пролетарськ, який увійшов в середині 60-х до складу Лисичанська. Після революції Олександро-Дмитриєвському руднику присвоєно ім'я більшовика Олександра Семеновича Титова, полеглого в боротьбі з білогвардійцями.
Шахтне поле розкрите вертикальними стволами, глибина головного ствола - 200 м. Максимальна глибина розробки - 320 м. Відпрацьовують пласти: k7, k8, l1, l4, l5, l6. Входила в трест «Лисичанськвугілля».
Вугілля транспортувалось канатною дорогою до склозаводу Ливенгофського товариства (пізніше - "Пролетарій") та бремсбергом то залізничної станції Насвітевич. Ось що пише газета "Всесоюзная кочегарка" №65 (1364) 22.03.1925 р. (рос.):
Достеменно відомо що з 1945 р. по 1962 р. на шахті загинуло 10 гірників.
- . Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 27 березня 2020.(рос.)
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Шахта Томашевская-Північна Редагувати
Роки існування: 19хх-19хх
Глибина основного стовбура м. Максимальна глибина м. Пласти: K, L
Достеменно відомо з 1949 р. по 1964 р. на шахт загинуло 14 чоловік.
Згадки у ЗМІ
- Американцы будут добывать метан в украинских шахтах. LB.ua. 5.08.2013.(рос.)
Посилання
Шахта Томашевська Редагувати
Роки існування: 1921-1941 Глибина основного стовбура 80м. Максимальна глибина 200м. Пласт: і3
- ГудковскийЕ.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
Посилання
Шахта Томашевськая-Південна Редагувати
м.Новодружеськ. Роки існування: 1960-1975
Глибина основного стовбура 300м. Максимальна глибина 400 м. Пласт: Н8
Згадки
- ГудковскийЕ.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Американцы будут добывать метан в украинских шахтах. LB.ua. 05.08.2013.(рос.)
Посилання
Шахта Трахтерева Редагувати
Шахта Червоний Гірник Редагувати
(Артель Красный Горняк) Залишилось лише селище Червоний Гірник. Так в город Лисичанск включены: село Березово, поселки Зеленая роща, Дибровка, Красный горняк, Тракторовка, Стекольный завод.
Учбова штольня Редагувати
- . М.Кулишов. Шахти та рудники Донбасу. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
Шахта Хаустова Редагувати
Шахта Центральна Редагувати
В 1911 році закладено третя шахта - «Центральна», розрахована на продуктивність 12 млн пудів на рік. («Горно-Заводское дело», № 31, 1911 г., с. 1558)
Шахта "Чорноморка" Редагувати
Роки існування: 1926-2011
Входила в ВАТ «Лисичанськвугілля». Розробка вугільних родовищ в районі шахти була почала ще наприкінці XVIII століття для потреб Чорноморського флоту. Пізніше в цих місцях працювало декілька приватних копалень (Горлово-Орловський рудника). Після подій 1917 року вони були націоналізовані. На їх базі в 1926 році пущена в експлуатацію шахта «Чорноморка».
Під час війни «Чорноморка» була зруйнована і відновлена тільки в 1947 р. Найвищого успіху відновлена шахта досягла в 1978 році, коли було піднято на-гора 709 тис. Тонн вугілля. Пізніше була перейменована в шахту ім. Радянської України. Історична назва до неї повернулося вже за часів незалежності України.
Гірничі роботи припинені в 2003 році. 11 листопада 2011 року завершено процедура ліквідації ДВАТ Шахта «Чорноморка». Виробнича потужність 600 тис. Т. На рік, фактична - 630 т. На добу (1999). У 2003 році видобуто 65 тис. Т. Шахта надкатегорійна за газом метаном і небезпечна по вибуховості вугільного пилу.
У 2000 році роботи велися на горизонтах 730, 825, 875. Відпрацьовувалися пласти l2, l4 потужністю 1,3-1,35 м, кути падіння 17-18 °. Видобувається вугілля марки Ж, балансові запаси на 2001 рік - 24,9 млн тонн, виробнича потужність (2001) - 500 тонн на рік, чисельність працюючих (1.01.2001) - 895 чол.
Достеменно відомо з 1947 р. по 1999 р. на шахт загинуло 38 гірників.
Останній загиблий на шахті - Архипов Геннадій Миколайович, ГРОЗ, 1999 р.
У листопаді 2011 року було вирішено питання завершення процедури ліквідації шахти «Чорноморка».(рос.)
Яков Редагувати
Копанки поблизу Желатинового заводу Редагувати
- 22.04.2020 Колишня вугільна копанка у Лисичанську наповнилася водою. Суспільне Донбас
- 17.09.2018 Незаконная добыча угля в Лисичанске
- 16.08.2018 Масштабная нелегальная добыча угля на Луганщине поражает. „Голос Украины”(рос.)
- Суспільне Донбас: Сюжет від 27 черв. 2018 р.
- Суспільне Донбас: Сюжет від 13 груд. 2017 р.
- Суспільне Донбас: Сюжет від 13 груд. 2017 р.
- Беззаконие и разруха: украинский журналист показал видео из города на Донбассе [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
- Справка ОГПУ о к.-р. и подрывной деятельности а/с элементов города и деревни. 15 января 1934 г. [ 12 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Докладная записка ОГПУ о фактах приписок на предприятиях каменноугольных бассейнов Союза. 26 июня 1934 г. [ 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Газета Утро №665 від 13.02.1909, сторінка 4 (рос.)
- . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
- . Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2020.
- Гудковский Е.П. Музей под открытым небом «И память ожила...» (Фотоальбом,1993) [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вода в стволе шахты "Кременная" [ 17 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ШАХТЫ В ЛИСИЧАНСКЕ НЕ ЗАКРЫВАЮТСЯ, bagnet.org
- ↑ Лагеря для военнопленных НКВД-МВД СССР (1939-1956) (рос.)
- Всероссийская кочегарка №114 від 21.05.1924, ст.4 (рос.)
- УКАЗ ПРЕЗИДИУМ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР от 17.02.1939 О НАГРАЖДЕНИИ РАБОТНИКОВ УГОЛЬНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ (рос.)
- Две даты из жизни старейшего училища [ 10 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- 19.08.1925 газета «КОЧЕГАРКА» (рос.)
- Из истории ПАО «Лисичанскуголь» Год 1925 (рос.)
- Зам. председателя ОГПУ Прокофьев (1.07.1933). ОГПУ. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 2 квітня 2020.(рос.)
- Справка ОГПУ о к.-р. и подрывной деятельности а/с элементов города и деревни. 15.01.1934 [ 12 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Докладная записка ОГПУ о фактах приписок на предприятиях каменноугольных бассейнов Союза. 26.06.1934 [ 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Борьба с вредительством на шахтах Донбасса. Противодействие стахановскому движению [ 5 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- "Всесоюзная кочегарка" №65 (1364) 22.03.1925 р.
Джерела Редагувати
- "ПО Ектериненской жел. дороге" 1912р. стр.351
- Шахти Лисичанська на miningwiki [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- М. Ломако (14.06.2017). . ЗАРАЗ.ІНФО. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 31 березня 2020.(рос.)
- Карта шахт и рудников Донбасса [ 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Лопатин Н.В. (1960). . https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Гудковский Е.П. (1993). . Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.(рос.)
- Сергій Каленюк (2021). . https://zmist.org. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
- М.Бублик (2021). . Укрінформ. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.