Чикаленко Марія Вікторівна (уроджена Садик; 1863, Лубенський повіт — 1934, Київ) — українська громадська діячка, голова Бестужевських курсів у Києві та «Жіночої громади».
| Чикаленко Марія Вікторівна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 1863 Лубенський повіт |
| Померла | 1934 Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Діяльність | громадська діячка |
| У шлюбі з | Чикаленко Євген Харламович |
| Діти | Чикаленко Левко Євгенович і Чикаленко-Келлер Ганна Євгенівна |
|
Життєпис ред.
Марія Вікторівна народилась на Лубенщині у 1863 році в родині Садиків.
Навчаючись на жіночих курсах у Харкові, у 1882 році Марія Садик познайомилась з вільним слухачем Харківського університету Євгеном Чикаленком, з яким вони за рік побрались. Після того як у 1885 році за родиною Чикаленків за зв'язки з українськими поступовцями починає наглядати поліція, подружжя переїхало з Полтавщини до села Перешори Ананьївського повіту Херсонської губернії у свій родовий маєток. У 1894 році вона разом з чоловіком і дітьми переїхала до Одеси. У 1900 році родина переїхала до Києва, де активно долучилася до громадських справ.
Громадська діяльність ред.
Марія Вікторівна всіляко підтримувала чоловіка у всіх його громадських починаннях, а у 1900 році сама заснувала Українську жіночу громаду. Зібрання нової організації також проходили у київській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міста: Марію Степаненко (дружину Василя Степаненка), Одарку Романову, Марію Тимченко, Марію Левицьку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Марію Матюшенко-Гоженко, Марію Грінченко та Ганну Чикаленко. Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в українському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах українські книжечки та усіляко пропагувати українство. Можливо, членство в цій першій національній Жіночій Громаді, сформувало зокрема з Ганни Чикаленко відому діячку міжнародного жіночого руху.
Родина ред.
Окрім заслуг у громадській діяльності, Чикаленко була ще й матір'ю великої родини, яку складали п'ятеро дітей: Ганна, Вікторія, Левко, Петро та Іван. Найстарша дочка — Євгенія, померла у 1895 році у 10-річному віці. Усі діти Чикаленків виростали в атмосфері поваги до рідного слова, українських народних традицій, обізнаності з новинами української літератури та її творцями, були учасниками традиційних українських зібрань, літературних журфіксів, що проводилися у їхній родині.
Останні роки ред.
Після поразки УНР у війні за незалежність і виїзду чоловіка й більшості дітей в еміграцію Марія залишилась в Україні разом з меншим сином Іваном. Спочатку працювала вчителькою німецької мови в селі Кононівка, яке до революції було їхнім маєтком. Останні роки життя прожила у Києві у родині сина. Померла Марія Вікторівна під час Голодомору в 1934 році у Києві і похована на Лук'янівському кладовищі.
Примітки ред.
- Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 70.
- ↑ Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 17 травня 2018.
- ↑ Любов великого мецената [ 27 травня 2018 у Wayback Machine.]; Інна Кошова, ВиЧЕрпно, 6 травня 2015.
- Другий побут Євгена Чикаленка в Одесі [ 26 травня 2018 у Wayback Machine.]; М.Суховецький, ЛітАкцент, 18 листопада 2011.
- Культурно-громадські й національні діячки [ 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 26 травня 2018.
- . babynyar.org (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
Джерела ред.
- Родина Чикаленків у громадсько-культурному житті України / І. В. Старовойтенко // Українська біографістика: Зб. наук. пр. — К., 2010. — Вип. 7 — С. 263—278. [ 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Чикаленко Є. Спогади (1861—1907). — Нью-Йорк: Друкарня Р. Крупка, 1955. — 502 с.
- Луговий О. Визначне жіноцтво України. — Торонто: Українська видавнича компанія, 1942. — сс. 205—212. [ 27 січня 2019 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |