Богда́н Йо́сипович Ча́лий (24 червня 1924, Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР — 20 травня 2008, Київ) — український письменник, лауреат премії ім. М. Островського.
| Богдан Йосипович Чалий | |
|---|---|
| Богдан Йосипович Чалий | |
| Народився | 24 червня 1924 Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 20 травня 2008 (83 роки) Київ, Україна |
| Підданство | СРСР→ Україна |
| Діяльність | редактор, письменник |
| Мова творів | українська |
| Жанр | поезія, проза, драма |
| Нагороди | |
| Премії | |
| |
Біографія Редагувати
Народився 24 червня 1924 року в родині лікарів в Києві. Значний вплив на письменника мав його дід, який працював у лісництві біля міста Ізяслава. Згодом батьків Богдана направили працювати на Київщину — спочатку до Ірпеня, потім до Бишева. У Бишеві він пішов до школи, займався у літературному гуртку, який вела вчителька української мови та літератури. Саме вона першою розгледіла літературний талант у хлопця, а коли він написав свій перший вірш, порадила йому опублікувати вірш у районній газеті.
Під час Другої світової війни Богдан Чалий брав участь в боях на Північно-Кавказькому фронті, після поранення був начальником клубу при шпиталю. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» І ступеню та медаллю «За оборону Кавказу».
Після демобілізації закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював завідувачем відділу у редакції газети «Зірка», літпрацівником газети «Молодь України». Від 1951 року головний редактор журналу «Барвінок». Секретар правління Спілки письменників України.
На XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури за казку «Барвінок і весна» авторові присуджено почесний диплом імені Ганса Крістіана Андерсена.
Твори, які він став писати для дітей надзвичайно привабливі, він пише їх віршованою високохудожньою мовою, так, у своїй науковій поемі «Як Барвінок став героєм» він пише:
Головата, мов дитинка,
Спить під тином капустинка,
На духмянім, свіжім листі,
Спить кабак, мов у колисці.
Помер 20 травня 2008 року в Києві. Похований в селі Рудики під Києвом.
Твори Редагувати
Автор книжок для дітей і юнацтва. Окремими виданнями вийшло близько 30 поетичних, прозових і драматичних книжок для дітей, зокрема:
- «Барвінок і Весна»;
- «Барвінок у школі»;
- «Весняний шлях»;
- «Граф Монте-Крісто»;
- «З моєї поштової скриньки»;
- «Наша вчителька»;
- «Ніч Амстердама»;
- «Про милу Прагу та двох Зденеків»;
- «Сто пригод Барвінка та Ромашки»;
- «Хороші імена»;
- «Хто такий Каракурта?» (збірка одноактних п'єс);
- Як Барвінок та Ромашка у вирій літали [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1968);
- «Як Барвінок став героєм»;
- прозових книжок «Вітер з України», «Формула хризантеми»;
- Про відважного Барвінка і Коника-Дзвоника [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1964)
Автор сценарію фільму «Закон Антарктиди» (1963).
Примітки Редагувати
- . podvignaroda.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 22 червня 2020.
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 464.
- Богдан Чалий: [Некролог] // Літературна Україна. — 2008. — 5 червня. — С. 2.
- Коваленко О. Богдан Чалий: добрий лицар на білому коні: Батько квітки-лицаря Барвінка дійшов до Берліна і рятував від голоду в'язнів дитячого концтабору // Освіта України. — 2011. — № 93/94 (5 груд.). — С. 10.
- Барвінок і весна. Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва. [ 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Богдан Йосипович Чалий [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ [ 23 червня 2020 у Wayback Machine.]
- В журналі «Перець» № 12 за 1984 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.
Посилання Редагувати
- Чалий Богдан Йосипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 708.
- . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.