Ціп (зменшена форма — «ціпо́к») — примітивне знаряддя для обмолоту.
Словом «ціпок» також називають посох, палицю.
Походження прасл. *cěpъ неясне: його порівнюють з грец. σκίπων ("скіпон" — «палиця», «патериця»), лат. scipio («палиця», «ціпок») і scindo («ріжу», «кремсаю», «відділяю»). Крім того, воно може бути пов'язане з дієсловом *čepiti («щепити») і цеп («ланцюг»).
У господарстві Редагувати
Ціп як правило, складається з таких деталей: ціпи́лно (заст. ціпильно, ціпильна, ціпило) — держак до 2 м завдовжки; бияк (бич) — коротша робоча частина; ка́пиця (у́в'язь, діал. свірка) — короткий ланцюжок або ремінь, що з'єднує ціпилно з бияком. Шкіряна капиця також називалася ву́голов (за аналогією з наголовачем-«вуголовом» вуздечки) і складалася з двох вилиць, що охоплювали кінці ціпилна й бияка, та ремінника́ у вигляді кільця, яке з'єднувало їх. Існували також варіанти ціпів з ціпилном і бияком однакової довжини (схожі на японські нунчаку), а також ціпи з кількох ланок.
Інші застосування Редагувати
Ціпи слуговали селянам примітивним засобом самооборони, існував навіть різновид холодної зброї — бойовий ціп. Від ціпів для обмолоту рису, як вважається, ведуть своє походження й нунтяку (нунчаку).
Крім того, знаряддя — аналог ціпа використовувалося для дроблення руд. Ось як це описує в книзі 8 праці «De Re Metallica» Георг Агрікола (1556 р.):
У культурі Редагувати
У «Слові о полку Ігоревім» ціпи (з означенням «харалужні», тобто булатні) символізують зброю: На Немизѣ снопы стелютъ головами, молотятъ чѣпи харалужными, на тоцѣ животъ кладутъ, вѣютъ душу отъ тѣла («На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла»).
Прислів'я, приказки Редагувати
- Доки на току ціп, доти на столі хліб
- Ціп та коса годують
- Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти
- Ціпом силу міряй, а не гульнею
- За ціп та на тік
- Брехати — не ціпом махати
- З бороною по воду поїхав, а з ціпом рибу вудить
Мовні звороти Редагувати
- Ціпи в'язати — сваритися
- Ціпом їхати — їхати двома кіньми, з яких один великий, другий маленький
Інше Редагувати
- «Ціпов'яз» — прізвисько селянина.
- Ґирлиґа і ціп — символи скотарства і рільництва в Стародавньому Єгипті
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Ціп // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ціп I // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 4. — С. 433.
- ↑ Ціпок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
- Вважаються похідними від праіндоєвроп. кореня *(s)kēi-p-, *(s)koi-p- (Сергей Ухов. История Вятки как часть этнической истории восточной Европы [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.])
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002.
- . Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
- Ціпилно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ціпило // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Бияк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Бич // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Капиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ув'язь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Свірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Вуголов // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
- Жайворонок В. В. Ціп [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631—632.
- Ціпов'яз // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання Редагувати
- Ціп // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ціп |