Хімічний склад річкових вод України - вміст розчинених у річкових водах України хімічних речовин: головних іонів, мінералізації води, біогенних речовин тощо.
Загальні положення ред.
За своїм впливом чинники, які визначають формування хімічного складу природних вод, поділяються на такі групи:
- фізико-географічні (рельєф, клімат, вивітрювання, ґрунтовий покрив);
- геологічні (склад гірських порід, тектонічна будова, гідрогеологічні умови);
- фізико-хімічні (хімічні властивості елементів, кислотно-лужні та окисно-відновні умови, змішування вод і катіонний обмін);
- біологічні (життєдіяльність живих організмів і рослин);
- антропогенні (штучні) – всі чинники, пов'язані з діяльністю людини, які впливають, в основному на якість води.
Умови формування хімічного складу річкових вод України залежать від співвідношення та послідовності прояву вказаних чинників, які також впливають на якість води (особливо в південній частині України), що виявляється під час гідрохімічних та гідрологічних досліджень.
Річки зони мішаних лісів ред.
Річкові води цієї зони повсюдно гідрокарбанатно-кальцієві з середньою мінералізацією, яка змінюється від 164 мг/дм³ у басейнах Ужа та Уборті до 354 мг/дм³ у басейні Десни.
Максимальна мінералізація (584 мг/дм³) відзначається у воді Західного Бугу.
Річки лісостепової зони ред.
Серед аніонів у річкових водах зони переважають гідрокарбонатні іони (клас води гідрокарбонатний).
За переважаючими катіонами виділяються групи:
кальцієва (басейн Дністра і верхня частина Західного Бугу, верхів'я Стира, Горині, Случа);
кальцієво-магнієва (верхні притоки Південного Бугу, правобережні та лівобережні притоки Дніпра.
Води річок басейнів Псла і Ворскли гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-натрієві. Середня мінералізація води змінюється від 323 мг/дм³ до 571 мг/дм³.
У цілому, спостерігається закономірність - збільшення мінералізації води, абсолютного і відносного вмісту іонів натрію та сульфатів з північного заходу на південний схід з максимумом у басейні Дністра (732 мг/дм³).
Річки степової зони ред.
Води гідрокарбонатно-сульфатного класу належать до вододільного простору Дніпро - Дністер, а також до річок басейну Сіверського Дінця. Ці води найменш мінералізовані (708-799 мг/дм³), серед катіонів тут переважає кальцій.
У річках Приазов'я переважають сульфатно-хлоридні води змішаного катіонного складу з високою мінералізацією, яка може досягати 3000-4000 мг/дм³ (річки Молочна, Обіточна, Кальчик), що значно перевищує вміст солей у прісних водах та гранично допустимі концентрації (ГДК) для джерел питного водопостачання.
Висока мінералізація води (1500-2500 мг/дм³) характерна для приток нижньої частини Дніпра (Орель, Самара, Вовча, Конка, Інгулець). Склад води тут хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий.
Річки гірських країн ред.
Річки Українських Карпат мають води яскраво вираженого гідрокарбонатного кальцієвого складу, порівняно невеликої мінералізації (150-250 мг/дм³).
Річки Криму мають води, в основному, гідрокарбонатного кальцієвого складу з мінералізацєю 300-400 мг/дм³ (за виключенням р. Салгир, в якій мінералізація води може значно перевищувати 1000 мг/дм³.
Гідрохімічна зональність та якість річкових вод ред.
За хімічним складом річкових вод рівнинної частини України спостерігається чітка гідрохімічна зональність, яка стосується малих та середніх річок, водозбори яких відображають місцеві природні умови - зростання мінералізації води з північного заходу на південний схід - від 150-300 мг/дм³ для деяких річок Полісся до 3000-4000 мг/дм³ для деяких річок Приазов'я. Відповідно, так само зростає і твердість води - від 2-3 ммоль/дм³ до 15-30 ммоль/дм³. У південних річках спостерігається незадовільна якість води за рахунок природних чинників - значне перевищення даних показників для прісних вод та ГДК для джерел питного водопостачання.
Гідрохімічна зональність спостерігається незалежно від напрямку течії річок і добре узгодується з межами фізико-географічних зон.
У зоні мішаних лісів поширені прісні річкові води гідрокарбонатні кальцієві, у західних областях лісостепової зони - прісні гідрокарбонатні кальцієві, які з просуванням на схід поступово переходять у гідрокарбонатні кальцієво-магнієві.
Біля межі із степовою зоною в їх складі помітне місце починають займати сульфати. В степовій зоні переважають сульфатно-хлоридні води змішаного катіонного складу.
У гірських країнах (Українські Карпати та Крим) гідрохімічна зональність, практично, не прослідковується, води річок прісні гідрокарбонатні кальцієві.
Хімічний склад великих річок - азональний, вода у них прісна, з мінералізацією значно нижчою 1000 мг/дм³.
Література ред.
- Хільчевський В. К. Гідрохімічний словник. – К.: ДІА, 2022. – 208 с. ISBN 978-617-7785-42-1.
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України [ 13 липня 2020 у Wayback Machine.]: підручник. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2019. - 343 с. ISBN 978-966-933-035-2
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії [ 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]: підручник. – К.: Ніка-Центр, 2012. - 312 с. ISBN 978-966-521-559-2
- Гідролого-гідрохімічна характеристика мінімального стоку річок басейну Дніпра [ 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] / За ред. В.К. Хільчевського,. — К.: Ніка-центр, 2007. — 184 с. ISBN 978-966-521-445-8