Хуа́н Марті́н Малдасе́на (ісп. Juan Martín Maldacena; нар. 10 вересня 1968 року, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинський і американський фізик-теоретик. Член Папської академії наук і Національної академії наук США (обох — з 2013).
| Хуан Малдасена | |
|---|---|
| ісп. Juan Martín | |
| Народився | 10 вересня 1968 (55 років) Caballitod, Буенос-Айрес |
| Країна | Аргентина США Італія |
| Діяльність | фізик, фізик-теоретик, викладач університету |
| Alma mater | Університет Буенос-Айреса (1988) Інститут Балсейроd (1991) Ратґерський університет Принстонський університет (1996) Національна комісія з атомної енергіїd Q5975115? |
| Галузь | теоретична фізика |
| Заклад | Принстонський університет Інститут перспективних досліджень Гарвардський університет Ратґерський університет |
| Науковий керівник | Curtis Calland |
| Аспіранти, докторанти | Hai Lind |
| Членство | Папська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Американське фізичне товариство Міжнародний центр теоретичної фізики |
| Нагороди |
Вищу освіту здобував в Університеті Буенос-Айреса, продовжив в Інституті Балсейро[en] в Барілоче (Аргентина). Отримавши під керівництвом Кертіса Каллана[en] ступінь доктора філософії в Прінстоні, Малдасена став професором факультету природничих наук у прінстонському Інституті перспективних досліджень. Найвідоміше з його наукових досягнень — найбільш правдоподібна реалізація голографічного принципу в AdS/CFT-відповідності (скорочення термінів anti de Sitter space — антидесіттерівській простір, і conformal field theory — конформна теорія поля). Ця відповідність встановлює взаємозв'язок між теорією струн і калібрувальною теорією, яка називається N=4 суперсиметрична теорія Янга — Міллса.
2013 року Малдасена в співавторстві з Леонардом Сасскіндом аналізував парадокс фаєрвола чорної діри, стверджуючи, що парадокс може бути розв'язано, якщо частинки в заплутаному квантовому стані з'єднані крихітними «кротовинами».
Член Американської академії мистецтв і наук (2007).
Нагороди та відзнаки Редагувати
- Стипендія Мак-Артура (1999)
- Саклерівська премія[de] (2000)
- Basilis Xanthopoulos International Award (2001)
- Золота медаль Пія XI[ru] (2002)
- Премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізики від Американського фізичного товариства (2007)
- Медаль Дірака від Міжнародного центру теоретичної фізики імені Абдуса Салама (2008)
- Премія з фундаментальної фізики (2012) за розробку теорії, яка пов'язує гравітаційну фізику в просторі-часі з квантовою теорією поля.
- Медаль Оскара Клейна (2012)
- Премія імені В. Я. Померанчука[ru] (2012)
- Медаль Альберта Ейнштейна бернського Товариства Альберта Ейнштейна[en] (2018)
- Salam Distinguished Lecture (2019)
Примітки Редагувати
- ↑ https://www.sns.ias.edu/sites/default/files/files/CV2019_Maldacena.pdf
- ↑ https://www.ias.edu/scholars/maldacena
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Профиль [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайте Папской академии наук (англ.)
- Профиль [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайте Национальной академии наук США (англ.)
- Overbye, Dennis[en] (12 серпня 2013). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 27 січня 2014.
- Alicia DeSantis (12 серпня 2013). (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 27 січня 2014.
- Juan Maldacena, Leonard Susskind (3 червня 2013). (англ.). Cornell University Library[en]. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 27 січня 2014.
- . Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 27 серпня 2020.
Посилання Редагувати
- Університетська сторінка Хуана Малдасени [ 8 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Малдасена, Хуан. Чорні діри і структура простору-часу [ 11 березня 2017 у Wayback Machine.]. Проєкт «Елементи», 23.03.2005.