Хлори́д мі́ді(II) — неорганічна сполука складу CuCl2. За звичайних умов є жовто-коричневим або жовтим порошком, що розпливається на повітрі, добре розчинний у воді. Світлий (жовтий) колір має безводна форма утворена в умовах, які виключають можливість забруднення продуктами гідролізу чи сполуками одновалентного купруму (розкладення при сильному нагріванні). При поглинанні води перетворюється на зелено-сині кристали (утворення кристалогідрату CuCl2·2H2O), зворотній процес відбувається при температурі ~110 °C.
| Хлорид міді(II) | |
|---|---|
| Систематична назва | міді(II) хлорид |
| Інші назви | хлорна мідь |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7447-39-4 |
| PubChem | 24014 |
| Номер EINECS | 231-210-2 |
| DrugBank | 09131 |
| ChEBI | 49553 |
| RTECS | GL7000000 |
| SMILES | Cl[Cu]Cl |
| InChI | InChI=1S/2ClH.Cu/h2*1H;/q;;+2/p-2 |
| Номер Бельштейна | 8128168 |
| Номер Гмеліна | 9300 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CuCl2 CuCl2·2H2O |
| Молярна маса | 134,45 г/моль (безводний) 170,48 г/моль (дигідрат) |
| Зовнішній вигляд | жовто-коричневий або жовтий порошок (безводний) зелено-сині кристали (дигідрат) |
| Густина | 3,386 г/см³ (безводний) 2,51 г/см³ (дигідрат) |
| Тпл | 630 °C (безводний) ~110 °C зневоднення (дигідрат) |
| Ткип | 655 °C |
| Розчинність (вода) | 69,2 г/100 мл (0 °C) 76,4 г/100 мл (25 °C) 110,5 г/100 мл (100 °C) ( в перерахунку на безводний ) |
| Небезпеки | |
| ГДК (Україна) | 1 мг/м3 робоча зона 1 мг/м3 водойми 1 мкг/м3 водойми рибних господарств (по міді) |
| Класифікація ЄС | Не описаний |
| NFPA 704 | 0 2 1 |
| Температура спалаху | Не горить |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Хімічні властивості Редагувати
Розчин має окиснювальні властивості:
Дана реакція використовується радіоаматорами при травленні друкованих плат, при цьому використовується, зазвичай, теплий розчин суміші кухонної солі з мідним купоросом CuSO4·5H2O. Утворений CuCl розчинний при надлишку в розчині Cl- іонів (розчин при цьому змінює колір з зелено-синього чи синього на жовто-коричневий чи жовтий), тому при розведенні відпрацьованого розчину водою може випадати білий осад CuCl, який у вологому вигляді на повітрі швидко забарвлюється продуктами окиснення в зелений колір. Виділити із суміші кухонної солі з мідним купоросом CuCl2·2H2O можна обмінною кристалізацією:
В невеликій кількості води при 100 °C розчиняється до насичення по міді (в нерозчиненому залишку залишаються забарвлені вкраплення) стехіометрична суміш солей, розчин зливають і охолоджують приблизно до 30 °C. Розчинність Na2SO4 (безводного в цьому температурному діапазоні) при цьому зростає, при сильнішому охолодженні знову падає. При цьому викристалізується частина CuCl2·2H2O, відпрацьований маточний розчин використовується для насичення по міді наступної порції суміші.
Утворення кольору при розчиненні металевої міді в розчині CuCl2 є досить типовим прикладом того як суміш сполук одного елемента в різних ступенях окиснення набуває кольору невластивого своїм компонентам: розчин CuCl2 зелений або синій в залежності від концентрації, розчин CuCl в розчині хлоридів безбарвний, а їхня суміш може мати колір від жовтого до темно-коричневого.
Застосування Редагувати
В промисловості та лабораторній техніці застосовується як каталізатор окиснення киснем. Раніше значну частину хлору отримували каталітичним окисненням хлороводню:
Реакція зворотня тому проходить не до кінця (конверсія за один прохід до 80%).
Примітки Редагувати
- ↑ Анорганикум, 1984.
- Никольский, 1965.
- Перепелиця О.П., 1997.
- Некрасов Б. В. Основы общей химии. — М. : Химия, 1973. — Т. 2. — С. 312. (рос.)
Джерела Редагувати
- Справочник химика / Под ред. Б. П. Никольского. — М.—Л. : Химия, 1965. — Т. 3. (рос.)
- Справочник химика / Под ред. Б. П. Никольского. — М.—Л. : Химия, 1971. — Т. 2. — 1168 с. (рос.)
- Глінка М.Л. Загальна хімія. — 5-те. — К. : "Вища школа", 1982.
- Анорганикум = Anorganikum (нім.) / Пер. с нем. под ред. О. М. Петрухина. — М. : Мир, 1984. — Т. 2. — 632 с. (рос.)
- Перепелиця О. П. Властивості та екологічний вплив хімічних елементів / Під ред. В. В. Скопенка. — К. : «Вентурі», 1997.
| Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |