Євгенія Соломонівна Хаютіна (уроджена Фейгенберг нар. 1904, Гомель, Російська імперія — пом. 21 листопада 1938, Москва, СРСР) — радянська видавнича працівниця.
Хаютіна Євгенія Соломонівна | |
---|---|
Ім'я при народженні | рос. Евге́ния Соломо́новна Фейгенберг |
Народилася | 1904 Гомель, Могильовська губернія, Російська імперія |
Померла | 21 листопада 1938 Москва, СРСР ·отруєння |
Поховання | Новий донський цвинтар |
Країна | СРСР |
Діяльність | господиня літературного салону |
У шлюбі з | Єжов Микола Іванович |
У 1930-ті роки — офіційно — заступник головного редактора, а де-факто — головний редактор журналу «СРСР на будівництві» (офіційними головними редакторами в ці роки були Георгій П'ятаков, Валерій Межлаук, Олександр Косарев). Господиня літературного салону, який відвідували відомі письменники, а також видатні сценічні та кінематографічні діячі: Ісаак Бабель, Михайло Шолохов, Михайло Кольцов, Сергій Ейзенштейн, Леонід Утьосов та інші. Частими гостями на цих вечорах були і представники радянської номенклатури. Відома як дружина Миколи Єжова. Вчинила самогубство (за іншою версією, убита своїм чоловіком).
Життєпис Редагувати
Народилася в Гомелі, наймолодшою дитиною в багатодітній купецькій родині Соломона (Залмана) Лейбовича Фейгенберга та Есфірі Михайлівни (Мейлахівни), уродженої Кримської.
В Одесі Редагувати
Вперше вийшла заміж у сімнадцять років за Лазаря Хаютіна (?-1948), з яким переїхала 1921 року до Одеси, де працювала в редакції місцевого журналу. В цей період вона познайомилася з одеськими письменниками Валентином Катаєвим, Юрієм Олешею, Ісааком Бабелем. Ймовірно, вони й допомогли їй пізніше вже в Москві знайти роботу в газеті «Гудок».
Москва-Лондон-Берлін-Москва Редагувати
Вдруге була одружена з колишнім червоним командиром, директором видавництва «Економічне життя» Олександром Федоровичем Гладуном, з яким переїхала 1924 року до Москви. З ним познайомилася під час його відрядження до Одеси (коли він обіймав посаду директора московського видавництва «Економічне життя»). 1927 року Гладуна направлено на дипломатичну роботу в Лондон другим секретарем повпредства СРСР у Великій Британії.
Протягом 1926—1927 років — у Лондоні разом з чоловіком, потім через шпигунський скандал[ru] Гладуна відкликано до Москви, а Євгенію відряджено до Берліна, де вона працювала друкаркою в радянському торгпредстві; до Москви повернулася в кінці 1928 року.
Дружина Єжова Редагувати
Їй була властива легковажність, її улюбленим танцем був фокстрот.
Відомо про її близькі відносини з письменником Ісааком Бабелем, дослідником Арктики Отто Шмідтом, та й сам Єжов здобув прихильність майбутньої дружини задовго до офіційного оформлення їх союзу.Оригінальний текст (рос.)Известно о её близких отношениях с писателем Исааком Бабелем, исследователем Арктики Отто Шмидтом, да и сам Ежов сумел расположить к себе будущую супругу задолго до официального оформления их союза.—
У вересні 1929 року в Сочі у відомчому санаторії познайомилася з Миколою Єжовим. У цей період Єжов обіймав посади завкадрами ВРНГ і завідувача розподвідділом ЦК ВКП(б). 1931 року вийшла за нього заміж. Саме на московській квартирі і дачі до того часу наркома Єжова Євгенія Соломонівна вела літературні та музичні вечори, які відвідували відомі письменники та діячі культури: Ісаак Бабель, Михайло Шолохов, Михайло Кольцов, Сергій Ейзенштейн, Леонід Утьосов, редактор «Селянської газети»[ru] Семен Урицький та інші. Частими гостями на цих вечорах були й представники радянської номенклатури.Деякий час працювала в газеті « Гудок», « Селянській газеті», потім до травня 1938 року працювала редактором журналу « СРСР на будівництві». До цього періоду відноситься її роман з Михайлом Шолоховим. Зв'язки і захоплення Євгенії Соломонівни не залишилися без уваги Сталіна, який двічі казав Єжову про необхідність розлучення з дружиною. Сталіна насторожив її зв'язок із заступником голови правління Держбанку СРСР Григорієм Аркусом (1896—1936), репресованим у справі «троцькістів». В останні роки шлюб з Єжовим був лиш номінальним.
Минуло небагато часу, і Єжов став думати про необхідність розлучення. 18 вересня 1938року він повідомив про своє рішення Євгенії. Та зовсім розгубилася і наступного дня звернулася до Сталіна по «допомогу і захист»… Сталін не відповів на лист.Оригінальний текст (рос.)Прошло немного времени, и Ежов стал думать о необходимости развода. 18 сентября 1938 года он сообщил о своем решении Евгении. Та совершенно растерялась и на следующий день обратилась к Сталину за «помощью и защитой»… Сталин не ответил на письмо.—
Смерть Редагувати
Ще в травні 1938 року психічне здоров'я Євгенії Єжової погіршився настільки, що вона була змушена залишити свій пост у журналі «СРСР на будівництві». Разом з подругою Зінаїдою Глікіною вона поїхала до Криму. Їх відпочинок перервав дзвінок Єжова, який наказав їм терміново повернутися в Москву. Єжов поселив дружину разом з Зінаїдою Глікіною на дачі. 29 жовтня 1938 року з діагнозом «астено-депресивний стан» (циклотимія) Євгенію поміщено до санаторію ім. Воровського для хворих з важкими формами психоневрозів на околиці Москви.Однак не негаразди в стосунках з чоловіком привели Євгену Єжову до трагічного кінця. Восени 1938 року один за одним були заарештовані багато людей з її оточення, зокрема, 15 листопада 1938року, — дві її найближчі подруги — Зінаїда Глікіна (1901—25.01.1940), співробітниця Іноземної комісії Спілки письменників (референт по США) і Зінаїда Коріман (1899—25.01.1940), що працювала технічним редактором у журналі"СССР на стройке". Сама Євгения, як потім казала сестра Єжова — Євдокія, отримала анонімного листа зі звинуваченнями в шпигунстві. Євгенія написала другого листа до Сталіна, який, як і перший, залишився без відповіді. Тоді вона написала чоловікові й у відповідь 8 листопада 1938 року отримала снодійне, яким регулярно користувалася вже деякий час, і дрібничку. На початку 2000-х років була висловлена думка, що саме ця дивна дрібничка була умовним знаком — «це кінець», але документальних підтверджень вона не отримала.
Через два дні після арешту своїх подруг Євгенія Соломонівна прийняла снодійне, і ще через два дні — 19 листопада 1938 року — не приходячи до тями, померла через отруєння психотропною речовиною люміналом
В акті про «розтин тіла» записано: «Труп жінки, 34 років, середнього зросту, правильної статури, гарного харчування … Смерть настала внаслідок отруєння люміналом».Оригінальний текст (рос.)В акте о «вскрытии тела» записано: «Труп женщины, 34 лет, среднего роста, правильного телосложения, хорошего питания… Смерть наступила в результате отравления люминалом—
Похована на Донському кладовищі Москви. Чоловік на похороні не був присутній, його розстріляно через рік.
Приймачка Редагувати
Своїх дітей подружжя Єжових не мало, і 1933 року вони взяли на виховання п'ятимісячну дівчинку Наталю з дитячого будинку. Після арешту батька 6-річну Наталю 1939 року помістили в дитячий будинок № 1 у Пензі, вона отримала прізвище матері — Хаютіна, під яким і жила. У Пензі Наталія Хаютіна прожила близько 19 років. Після закінчення 1958 року Пензенського музичного училища[ru] її направлено за розподілом у Магаданську область, де вона й проживала до розпаду СРСР у селищі Ола. В роки перебудови безуспішно намагалася добитися реабілітації свого названого батька. Померла Н. М. Хаютіна у січні 2016 року.
Родина Редагувати
В Євгенії Фейгенберг були брати Ілля Соломонович (Еліас Залманович, 1893—1940, розстріляний), Ісаак і Мойсей Залманович (Соломонович, 1890—1965), автор праць з бухгалтерського обліку, зокрема «Збірника чинних постанов і розпоряджень по роботі споживчої кооперації» (М.: Червона зірка, 1948). Племінник — психіатр і психофізіолог Йосип Мойсейович Фейгенберг[ru] (1922—2016), доктор медичних наук, професор Центрального інституту удосконалення лікарів[ru]. Двоюрідний брат — Лев Меєрович Фейгенберг (Leo Feigenberg, 1887—1961), юрист, був одружений з дочкою письменника Шолом-Алейхема Еммі Соломонівні Рабинович (1889—1955); їхні сини — данський театральний режисер і театрознавець Меїр Фейгенберг (дан. Meïr Feigenberg, 1923—2006) і шведський психіатр Лома (Шолом-Герц) Фейгенберг (швед. Loma Feigenberg, 1918—1988), автор наукових праць у галузі психоонкології і танатології, професор Каролінського інституту.
Племінниця першого чоловіка, Лазаря Хаютіна — мистецтвознавчиня Вікторія Борисівна Вольпіна (мати Хаютіна-Писак Фаїна Володимирівна, батько Писак Борис Якович), протягом 1962—1972 років була одружена з математиком і правозахисником Олександром Сергійовичем Єсеніним-Вольпіним.
У літературі й кіно Редагувати
- Справа слідчого Нікітіна (2012)
- Василь Гроссман, оповідання «Мама»
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ Хаютина Евгения Соломоновна (1904—1938)
- ↑ . Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- ↑ Тарадай Александр. Ветви одного дерева : [ 2 березня 2014] // Мишпоха : журнал. — 2011. — № 28.
- ↑ Ханелис Владимир. «Единственный мой братик...» : [ 3 липня 2020] // Мы здесь : интернет-газета. — Нью-Йорк, 2011. — № 311 (16 червня).
- Тарадай Александр (30 червня 2020). . Мастерская (рос.). Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
- Лазар Хаютін працював начальником відділу в наркоматі легкої промисловості, 1938 році репресований, звільнений 1947 року і після смерті Сталіна посмертно реабілітований. Похований на Донському кладовищі в Москві.
- ↑ Домиль В. Путь в высшее общество [ 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Александр Фёдорович Гладун (1894—1939) [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. — 512 с. — С. 124. — ISBN 5-94850-408-5
- ↑ Макаревич Эдуард, Оазисы чувственности под оком спецслужб «Журналист» № 12 2003 с. 87
- стр. 281 [ 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] у книзі Саймон Себаг-Монтефиоре Сталин. Двор Красного монарха. — М.: Олма-Пресс, 2006. — ISBN 5-224-04781-1
- ↑ Алексей Павлюков Неизвестный роман Шолохова [ 2013-01-24 у Wayback Machine.] «Огонёк». — 2007. — N 9. — С. . 58-60.
- Игорь Абросимов У, Ф — Свод персоналий [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.]:
УРИЦЬКИЙ Семен Борисович (1893—1940) Парт. діяч, журналіст. Член ВКП(б). В 1918-25 відп. ред. газ. „Гудок“, в 1925-38 гол. ред. „Селянської газети“. Одночас. від 1928 кер. відд. хроніки ж. „Наші досягнення“. Пізніше директор Всес. книжної палати. Арештовано (1938), розстріляно. Оригінальний текст (рос.)УРИЦКИЙ Семен Борисович (1893—1940) Парт. деятель, журналист. Член ВКП(б). В 1918-25 отв. ред. газ. „Гудок“, в 1925-38 гл. ред. „Крестьянской газеты“. Одноврем. с 1928 рук. отд. хроники ж. „Наши достижения“. Позднее директор Всес. книжной палаты. Арестован (1938), расстрелян. - ↑ Н. Петров, М. Янсен Нежелезный нарком [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.] Новое время С.42-45, N 44, 2007
- . Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- Гликина Зинаида Фридриховна. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.]:
Глікіна Зінаїда Фрідріхівна: 1901 року народження; Місце народження: Одеса; єврейка; б/п; референт по США в іноземній комісії Спілки раданських письменників.; місце проживання: Москві: вул. Арбат, буд. 45, кв. 18.; Арешт: 15.11.1938; Засудж. 24.01.1940 Воєнна колегія Верховного суду СРСР. Звин. за звинуваченням у шпигунстві.; Розстріл 25.01.1940. Місце розстрілу: Москва, Донське кладовище; Реабілітація 01.06.1993 ГВП РФ., підстава: Реабілітована; Джерело: Москва, розстрільні списки — Донський крематорій. Оригінальний текст (рос.)Гликина Зинаида Фридриховна: 1901 года рождения; Место рождения: Одессе; еврейка; б/п; референт по США в иностранной комиссии Союза советских писателей.; место проживания: Москве: ул. Арбат, д. 45, кв. 18.; Арест: 15.11.1938; Осужд. 24.01.1940 Военная коллегия Верховного суда СССР. Обв. по обвинению в шпионаже.; Расстрел 25.01.1940. Место расстрела: Москва, Донское кладбище; Реабилитиация 01.06.1993 ГВП РФ., основание: Реабилитирована; Источник: Москва, расстрельные списки — Донской крематорий - Виталий Шенталинский Охота в ревзаповеднике [ 22 червня 2019 у Wayback Machine.] «Новый Мир» 1998, № 12
- Кориман Зинаида Авельевна. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора [ 5 липня 2020 у Wayback Machine.]:
Коріман Зінаїда Авелівна: 1899 року народження; Місце народження: Кременці; єврейка; б/п; технічний секретар редакції журналу „СССР на стройке“.; місце проживання: Москві: вул. Герцена, буд. 22, кв. 25.; Арешт: 15.11.1938; Засудж. 24.01.1940 Воєнна колегія Верховного суду СРСР. Звин. за звинуваченням у шпигунстві.; Розстріл 25.01.1940. Місце розстрілу: Москва, Донське кладовище; Реабілітація 22.11.1991 ГВП СССР., підстава: Реабілітована; Джерело: Москва, розстрільні списки — Донський крематорій. Оригінальний текст (рос.)Кориман Зинаида Авельевна: 1899 года рождения; Место рождения: Кременце; еврейка; б/п; технический секретарь редакции журнала „СССР на стройке“.; место проживания: Москве: ул. Герцена, д. 22, кв. 25.; Арест: 15.11.1938; Осужд. 24.01.1940 Военная коллегия Верховного суда СССР. Обв. по обвинению в шпионаже.; Расстрел 25.01.1940. Место расстрела: Москва, Донское кладбище; Реабилитиация 22.11.1991 ГВП СССР., основание: Реабилитирована; Источник: Москва, расстрельные списки — Донской крематорий. - Ежова Евдокия Ивановна (?-1958) [ 6 липня 2020 у Wayback Machine.] стр. 121 в кн. Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. — 512 с. — ISBN 5-94850-408-5
- Фейгенберг-Ноткина Суламифь Израилевна (Евгения Соломоновна)(1904-21.11.1938) [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.] стр. 122 в кн. Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. — 512 с. — ISBN 5-94850-408-5
- Елена Косова Последняя жертва наркома Ежова [ 5 липня 2020 у Wayback Machine.] еженедельник «Киевский ТелеграфЪ»
- Муромский В. «Дочь наркома» // Наша Пенза (газета) — 1998 — № 47
- Жертвы политического террора в СССР [ 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]:
Фейгенберг Ілля Соломонович (Еліас Залманович). Наодився 1893 р., в Гомелі; єврей; освіта середня; б/п; зав. торгово-постачальною частиною видавництва „Відомості Верховної Ради РРФСР“. Мешкав: Москва, вул. Горького, буд.26, кв.10. Арештовано 18 червня 1939 р. Засуджений: ВКВС СРСР 2 лютого 1940 р., звин. в участі в к.-р. організації. Розстріляно 3 лютого 1940 р. Місце поховання — Москва, Донське кладовище. Реабілітовано 23 травня 1957 р. ВКВС СРСР. Оригінальний текст (рос.)Фейгенберг Илья Соломонович (Элиас Залманович). Родился в 1893 г., в Гомеле; еврей; образование среднее; б/п; зав. торгово-снабженческой частью издательства „Ведомости Верховного Совета РСФСР“. Проживал: Москва, ул. Горького, д.26, кв.10. Арестован 18 июня 1939 г. Приговорён: ВКВС СССР 2 февраля 1940 г., обв. в участии в к.-р. организации. Расстрелян 3 февраля 1940 г. Место захоронения — Москва, Донское кладбище. Реабилитирован 23 мая 1957 г. ВКВС СССР - Тарадай Александр. Старые фотографии : [ 4 березня 2016] // Заметки по еврейской истории : сетевой журнал. — 2009. — № 20 (123) (грудень).
- . Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 5 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
Посилання Редагувати
- Л. М. Млечин КДБ. Голови органів держбезпеки. Розсекречені долі. Центрполіграф 2010 ISBN 978-5-227-02285-1 2011 ISBN 978-5-227-03135-8
- Фейгенберг-Ноткіна Суламіф Ізраїлівна (Євгенія Соломонівна) (1904-21.11.1938) [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.] стор 122 у кн. Зенькович Н. А. Самые секретные родственники. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. — 512 с. — ISBN 5-94850-408-5
- Володимир Ханеліс «Єдиний мій братик…» [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Олексій Павлюков
- Андрій Мальгін Нарком Єжов і його Євгенія Соломонівна
- Семен Бєлєнький Нарком Єжов і його дружини [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]