? Фіалка запашна | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Viola odorata L., 1753 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
Фіа́лка запашна́ (Viola odorata) — багаторічна рослина родини фіалкових. Неморальний релікт. Лікарська, медоносна, декоративна та ефіроолійна культура. В Україні широко поширена рослина. Цей вид відомий також під народними назвами фіа́лка паху́ча, кі́нські копи́тця, пі́длісок, причому останні дві назви вказують на форму листя і типові місця зростання під кронами дерев.
Опис
Трав'яниста рослина 5—15 см заввишки. Кореневище повзуче, малорозгалужене, товсте. Надземні пагони повзучі, тонкі (завширшки 1,5—2 мм), укорінюються у вузлах. Листки зібрані в прикореневу розетку, чергові, широкоовальні, ниркоподібні або округлояйцеподібні. Черешки довгі. Листкові пластинки при основі глибокосерцеподібні, по краю городчасті, темно-зелені, короткопухнасті або голі, з тупою верхівкою. Прилистки парні, цілокраї, яйцеподібно-ланцетні з торочками, довжина яких вдвічі менша за ширину.
Квітки запашні, поодинокі, розташовані на довгих квітконіжках, неправильні, роздільнопелюсткові. Оцвітина подвійна: складається з 5 тупих, голих чашолистків і 5 різних пелюсток. Нижня пелюстка зі шпоркою, на верхівці виїмчаста, інші — округлі; бічні пелюстки менші від інших. Віночок синьо-фіолетовий, рідше рожевий або білий. Тичинок 5, вони з короткими нитками і лускоподібними придатками, що піднімаються над пиляками. Маточка одна: зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка потовщена із загнутим донизу носиком. Плід — куляста пухнаста коробочка, що відкривається трьома стулками. Її діаметр сягає 3—5 мм. Насіння дрібне, блідо-жовте, 1,25—1,75 мм завдовжки та 0,75—1,25 мм завширшки. Кожна насінина має білуватий, соковитий придаток (елайосому), який приваблює мурах.
Фіалка запашна росте по всій Україні в листяних, рідше мішаних лісах і в чагарниках. Тіньолюбна. Цвіте у квітні-травні. Заготовляють у районах поширення.
Екологія
Рослина відносно тіньолюбна, помірно вологолюбна і морозостійка, хоча віддає перевагу регіонам з м'яким кліматом. Зростає у напівзатінку, на плодючих, пухких ґрунтах. Поширена у листяних лісах, рідше — у мішаних лісах та заростях чагарників, де займає переважно галявини, узлісся, прогалини між кронами дерев. При повному освітленні потребує регулярного поливу, ксеротермічного напруження не витримує.
Розмножується переважно вегетативно, дещо рідше — насінням. Цвітіння відбувається у квітні-травні, можливе повторне цвітіння наприкінці літа. У цього виду поширене самозапилення. Плодоносить в червні. Насіння поширюється виключно мурахами, яких приваблюють соковиті придатки насінин. Вхопивши насінину, мураха тягне її до мурашника, де з'їдає придаток, а решту кидає напризволяще. Оскільки зародок насінини при цьому залишається неушкодженим, вона сходить. Більш того, дрібні ушкодження оболонки насіння, яке спричинюють мурахи, навіть сприяють його проростанню.
Разом з тим, в лісі насіннєве розмноження не відіграє значної ролі, оскільки коефіцієнт вегетативного відтворення у фіалки запашної дуже високий. Численні повзучі пагони цієї рослини легко укорінюються. В перший рік після укорінення рослини утворюють невелику безплідну розетку, а на другий рік такі особини вже квітнуть. Таким чином за кілька років батьківські особини здатні утворити суцільний килим під покривом лісу.
Поширення
Ареал охоплює майже усю Європу, Кавказ, Малу та Передню Азію, північ Африки. Слід зазначити, що в Європі найбільші популяції зосереджені у західній, центральній та південній частині континенту. В Україні ця рослина звичайна. Далі на схід від Москви фіалка запашна стає рідкісною, а межею розповсюдження виду слід вважати річку Волгу. Регіонально рідкісний вид, занесений до Червоної книги Челябінської області (Росія). В Челябінській області вид охороняється на теренах пам'яток природи «Річка Аша» та «Липова гора».
Застосування
Фіалку запашну збирають навесні та влітку з квітками, листками та кореневищами з коренями. Усі її частини містять ефірну олію, яку використовують у парфумерії. Сировину сушать на горищі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши на папері чи тканині тонким шаром. Висушену сировину зберігають у картонних або фанерних коробках, вистелених папером. У зв'язку з хижацькою заготівлею фіалок на букети, особливо фіалки запашної, вони потребують охорони.
Див. також
Література
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Джерела
- Фіалка запашна в Червоній книзі Челябінської області [ 2016-03-04 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.
Посилання
- Фіалка запашна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 439. — ISBN 5-88500-055-7.
- Фіалка // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 57.
- Фіалка запашна.