Франц Пфорр (нім. Franz Pforr; 5 квітня 1788, Франкфурт-на-Майні — 16 червня 1812, Рим) — німецький художник-романтик.
| Франц Пфорр | |
|---|---|
| нім. Franz Pforr | |
| | |
| Автопортрет (1810) | |
| При народженні | Caspar David Friedrich |
| Народження | 5 квітня 1788 Франкфурт-на-Майні |
| Смерть | 16 червня 1812 (24 роки) |
| Рим (туберкульоз) | |
| Національність | німець |
| Країна | Німеччина |
| Навчання | Віденська академія мистецтв |
| Діяльність | художник, графік |
| Напрямок | романтизм |
| Член | Назарейці |
| Твори | Q19146915? |
| Батько | Johann Georg Pforrd |
| | |
| Франц Пфорр у Вікісховищі |
Біографія і творчість ред.
Батько Франца Пфорра, Йоганн Георг Пфорр, був художником, що спеціалізувався на зображеннях коней. Мати, Йоганна Крістіана Пфорр, походила з мистецької родини Тишбейн. У 12 років Франц Пфорр втратив батьків, на наступний рік єдиного брата і з 1801 року виховувався у Касселі у дядька, відомого художника Йоганна Генріха Вільгельма Тішбейна. Там він почав займатися живописом і в 1805 році вступив до Академії мистецтв у Відні, де його учителем став художник-классицист Генріх Фрідріх Фюґер.
Пфорр і його товариші по навчанню Людвіг Фогель, Йоганн Конрад Готтінгер і Фрідріх Овербек були незадоволені навчанням, очікуючи замість орієнтації на класичне мистецтво більш сучасного підходу і уваги до духовних цінностей. Вони бачили власний шлях у мистецтві у зближенні з мистецтвом старих майстрів.
У 1809 році молоді художники заснували Союз святого Луки, мистецьке об'єднання, що пропагувало ідеї романтизму. Це призвело до конфлікту в самій Академії, внаслідок чого Овербек в 1810 році був з неї виключений, і члени Союзу святого Луки, включаючи Пфорра, вирушили до Італії, і 20 червня 1810 року прибули у зайнятий наполеонівськими військами Рим, де оселилися у будинку монастиря Сан-Ісідоро. Їх метою було вивчення робіт старих італійських майстрів і повернення до мистецтва італійського Відродження. Цей рух став пізніше відомий як «Назарейці» і зіграв велику роль у розвитку європейського романтизму початку XIX століття.
Пфорр помер від туберкульозу в Римі у віці 24 років, не доживши до визнання своєї творчості.
Спадщина Пфорра становить лише шість картин («Граф фон Габсбург», «В'їзд імператора Рудольфа в Базель», «Святий Георгій», «Автопортрет», а також алегорія дружби на себе і Овербека) і кілька сотень малюнків, включаючи ілюстрації до «Дон Кіхота» і до поеми Гете «Гец фон Берліхінген». Незважаючи на це, його зараховують до засновників і найважливіших представників німецького романтизму. В його творчості сильна релігійна тематика.
Література ред.
- Rudolf Bachleitner: Die Nazarener, ISBN 3-453-41182-X
- Wilhelm Adolf Schmidt: Pforr, Franz. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 25. Duncker & Humblot, Leipzig 1887, S. 702 f.
- Ingeborg Dorchenas, Franz Pforr, In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 7, Herzberg 1994, ISBN 3-88309-048-4, Sp. 433—438.
Посилання ред.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (квітень 2017) |