Джалалій Филон Прокопович (у різних джерелах Джупай, Жежель, Джулай, Джелалій, Джеджалій) (імовірно Вереміївка, Київське воєводство, Річ Посполита — бл. 1659) — український військовий діяч, полковник прилуцький, черкаський, кропивнянський, дипломат, один з видатних полководців Визвольної війни, сподвижник Богдана Хмельницького.
| Филон Джалалій | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Джулай, Джупай, Джелалій, Джеджалій |
| Народився | невідомо Вереміївка, Україна |
| Помер | 11 червня 1658 Полтава, Гетьманщина |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | шляхтич |
| Військове звання | полковник |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Прокіп Джулай |
Життєпис Редагувати
Згідно з літературною версією Івана Ле народився на Черкащині у Вереміївці. В. Кривошея, за дослідженнями козацьких родоводів, виключав імовірність його кримськотатарського походження.
Служив сотником Переяславського полку.
Один з найближчих сподвижників Богдана Хмельницького, учасник багатьох битв, починаючи з 1648 р.
Битва при Жовтих Водах. Повстання реєстрових козаків. Редагувати
Основна стаття Битва під Жовтими Водами
Військо Речі Посполитої, вислане для придушення повстання Хмельницького, було поділено на дві частини: чотири реєстрові козацькі полки (4 тис) та 1200 найманців вирушили на човнах по Дніпру, а один реєстровий козацький полк (Переяславський, командир - Душинський), підрозділи кварцяних та надвірно-магнатських формувань загальною чисельністю біля 4 тис. чоловік - по суходолу.
24 квітня (або 4 травня) 1648 Ф.Джалалій очолив повстання реєстрових козаків у Кам'яному Затоні. За творами Кащенка та Рігельмана він особисто усунув одного з очільників, надісланих Потоцьким, Івана Барабаша, що поклало край сумнівам і остаточно спонукало реєстрових козаків до знищення супроводжувального рейтарського загону та переходу на бік Хмельницького.
13 травня 1648 р. козацькі полки, очолювані Ф.Джалалієм, прибули до табору Б.Хмельницького під Жовтими Водами. Вони демонстративно пройшли перед табором Речі Посполитої і мушкетною пальбою вітали Б.Хмельницького. Повстання також істотно покращило забезпечення артилерією армії Б.Хмельницького: реєстрові козацькі полки привезли 12 легких гармат – фальконетів і одну Наступного дня козаки - реєстровці, а також надворні драгуни, що перебували у таборі Речі Посполитої, перейшли на бік повстанців.
Участь в Зборівській битві Редагувати
В ході підготовки до Зборівської битви, Б.Хмельницький вживає заходів щодо організації постійно діючої глибинної розвідки. Створення розвідувальної мережі забезпечувалося сотнями Прилуцького полку разом з татарськими підрозділами, а керівництво розвідки здійснював Ф.Джалалій. Напередодні Зборівської битви він очолював бойове забезпечення української армії, тобто всі види розвідки (а це провідна функція штабу). Отже, це він визначив вигідне місце для Зборівської битви і момент атаки передового загону козацької армії на військо Речі Посполитої (під час його переправи через р. Стрипу). Відомо, що Ф.Джалалій займав у гетьманській військово-державній структурі посаду одного з генеральних осавулів. Вищенаведене дає підстави вважати, що Ф.Джалалій був начальником штабу української армії.
У 1649 р. очолив включений до реєстру Зборівської угоди новостворений Кропивнянський полк, сформований на базі Іркліївського та Лубенського полків.
Участь в битві під Берестечком. Редагувати
Участь в дипломатичних заходах Редагувати
Виконував важливі дипломатичні доручення, очолював перше посольство України в Османській імперії до Стамбула в жовтні — листопаді 1648, де було укладено союз із Османською імперією.
У вересні 1650 очолював українське посольство до молдовського господаря Василя Лупула.
Конфлікт із Б.Хмельницьким Редагувати
У 1654 посварився з гетьманом через відмову присягати Московії після Переяславської ради.
Улітку 1654, за розповіддю лубенського козака М. Михайленка, який опинився у полоні Речі Посполитої, Джалалій полаявся з гетьманом (Хмельницьким) і сказав йому:
Богдан відповів:
"А ти - перше, а я по тобі, як мене живого видиш"
Повстання Пушкаря і Барабаша Редагувати
Наприкінці травня 1659 під Полтавою стояв табір гетьмана Івана Виговського, який розпочав перемовини з Мартином Пушкарем. Однієї ночі з відома Джалалія, полк якого охороняв табір, було вчинено заколот: вирішили заарештувати Виговського та видати М. Пушкареві. Виговського врятували охоронці, який розбуджений серед уночі врятувався втечею.
Загинув, імовірно, під час Конотопської битви 1659 на посаді полковника Черкаського полку. За іншими даними убитий Мартином Пушкарем після невдалого замаху на І. Виговського.
Пам'ять Редагувати
У місті Черкаси є вулиця Филона Джалалія.
Також у місті Золотоноша є вулиця Джеджелія.
Примітки Редагувати
- ↑ Стороженко І.С. (1996). Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття. Кн. 1 : Воєнні дії 1648-1652 рр. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту. с. 129. ISBN 966-551-004-5.
- Кривошея В. В. Родоводи козацької старшини (доба козацько-гетьманської держави) 263 с.// «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2007. Випуск 8 — 2007
- Тетяна Яковлева. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. - С.124
- Юрій Мицик. Іван Виговський… — С. 221.
- Филон Джалалій
Джерела та література Редагувати
- Я. І. Дзира. Джалалій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 372. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Сергій Коваленко. Джалалий Филон // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Стікс, 2008
- В. І. Сергійчук. Джеджалій Филон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Б. І. Сушинський "Козацька Україна: «Хмельниччина». — Одеса: «ВМВ», 2004. — 560 с.
- Микола Щудря. Богданович-Зарудний Самійло / Лицарі булави. — Київ: Велес, 2008
- Юрій Мицик. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 191—236. — ISBN 5-203-01639-9.
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |