Фердина́нд Маріа́н (нім. Ferdinand Marian, справжнє прізвище Гашковец, нім. Haschkowetz; 14 серпня 1902, Відень, Австро-Угорщина — 7 серпня 1946, Дюрнек, нині у складі Фрайзінга, Верхня Баварія, Німеччина) — німецький актор австрійського походження.
| Фердинанд Маріан | |
|---|---|
| нім. Ferdinand Marian | |
| Ім'я при народженні | Фердинанд Гашковец (нім. Ferdinand Haschkowetz) |
| Дата народження | 14 серпня 1902[…] |
| Місце народження | Відень, Австро-Угорщина |
| Дата смерті | 7 серпня 1946[…] (43 роки) |
| Місце смерті | Мюнхен, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина |
| Поховання | Північний цвинтар (Мюнхен)d :
|
| Громадянство | Австрія |
| Професія | актор |
| Роки активності | 1933 — 1945 |
| IMDb | ID 0547029 |
| Фердинанд Маріан у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Фердинанд Гашковец народився 14 серпня 1902 у Відні. Його батько, чий псевдонім він пізніше використав, був басом у Віденській народній опері, мати також була співачкою. Фердинанд відвідував реальне училище, навчався інженерній справі в «технологічному ремісничому музеї» (вищій технічній школі) у Відні, жив на випадкові заробітки. У 1924 році батько влаштував його до міського театру Граца. Як характерний актор Маріан виступав потім у театрах Тріра, Аахена, Менхенгладбаха, Мюнхена, Гамбурга. У 1938 році Гайнц Гілперт запросив його в Німецький театр у Берліні. З 1942 року Маріан часто бував у Празі, де він знімався в деяких поставлених там фільмах. Наприкінці 1944 року перебрався в Австрію. Після закінчення Другої світової війни мешкав в Мюнхені, потім у Фрайзінгу.
У 1933 році Фердинанд Маріан дебютував у кіно у фільмі Курта Бернгардта «Тунель» за романом Бернгарда Келлермана. У 1937 році до нього прийшов великий успіх завдяки фільмам «Мадам Боварі» режисера Герхарда Лампрехта, за участю Поли Неґрі та «Хабанера» з Сарою Леандер (у 1949 році «Мадам Боварі» демонструвався в Радянському Союзі як трофей). Як правило, Маріан виступав в ролі елегантних негідників і улюбленців жінок. Зовні привабливий, внутрішньо холодний і зіпсований — відповідно до цьому кліше його використали у двох антибританських фільмах: «Лисиця з Гленарвона» (Der Fuchs von Glenarvon, 1940) — в ролі світового судді та «Дядечко Крюгер» (Ohm Krüger, 1941) — в ролі Сесіля Родса. Після Другої світової війни обидва фільми демонструвалися в СРСР як трофеї: «Лисиця з Гленарвона» в 1949 році під назвою «Відплата», «Дядечко Крюгер» — в 1948-му під назвою «Трансвааль у вогні».
Між цими двома роботами Маріан виконав ще одну роль, яка після 1945 року стала його клеймом: роль придворного радника Оппенгеймера в антисемітському фільмі «Єврей Зюсс» (Jud Süß, 1940) Файта Харлана. Зюсс Маріана був наділений винятковою негативною чарівливістю, демонізмом та сексуальністю.
У своїх мемуарах Файт Харлан детально описав драматичну сцену призначення Маріана на цю роль, що розігралася в кабінеті міністра пропаганди Йозефа Геббельса. Після цього Маріан знімався лише в далеких від політики розважальних фільмах, таких як «Романс у мінорі» (1943) Гельмута Койтнера.
Фердинанд Маріан був одружений з акторкою Марією Бик.
Маріан загинув 7 серпня 1946 року в результаті автомобільної катастрофи під Мюнхеном. Оскільки за участь у фільмі «Єврей Зюсс» після Другої світової війни він отримав заборону на професію, виникли чутки про те, що він покінчив життя самогубством.
Фільмографія Редагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1933 | ф | Тунель | Der Tunnel | агітатор |
| 1937 | ф | Голос серця | Die Stimme des Herzens | принц Костянтин |
| 1937 | ф | Мадам Боварі | Madame Bovary | Родольф Буланжер |
| 1937 | ф | Хабанера | La Habanera | Дон Педро де Авіла |
| 1938 | ф | Північне сяйво | Nordlicht | Галвард |
| 1939 | ф | Четвертий не прийде | Der vierte kommt nicht | Генеральний директор Колман |
| 1939 | ф | Завтра мене заарештують | Morgen werde ich verhaftet | Хуан Перез |
| 1939 | ф | Твоє життя належить мені | Dein Leben gehört mir | |
| 1940 | ф | Лисиця з Гленарвона | Der Fuchs von Glenarvon | світовий суддя Ґрандісон |
| 1940 | ф | Від першого шлюбу | Aus erster Ehe | професор Вальтер Гельмердінг |
| 1940 | ф | Єврей Зюсс | Jud Süß | Зюсс Оппенгеймер |
| 1941 | ф | Дядечко Крюгер | Ohm Krüger | Cecil Rhodes |
| 1942 | ф | Поїзд відправляється | Ein Zug fährt ab | Міхаель Гарден |
| 1943 | ф | Мюнхгаузен | Münchhausen | граф Каліостро |
| 1943 | ф | Романс у мінорі | Romanze in Moll | Міхаель |
| 1943 | ф | Подорож у минуле | Reise in die Vergangenheit | Карло Ернст |
| 1944 | ф | Пристрасний | In flagranti | інженер Альфред Петерс |
| 1945 | ф | Друзі | Freunde | Ґвідо |
| 1945 | ф | Ніч дванадцятьох | Die Nacht der Zwölf | Леопольд Ланські, агент |
| 1945 | ф | Три комедії | Dreimal Komödie | професор фон Арнім |
| 1945 | ф | Закон про кохання | Das Gesetz der Liebe | барон Пістолекрон |
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116771860 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
Література Редагувати
- Friedrich Knilli. Ich war Jud Süß: Die Geschichte des Filmstars Ferdinand Marian. — Berlin: Henschel, 2000.