Фейсал I (1906 — 25 березня 1975) — 3-й король Саудівської Аравії з 1964 по 1975 з династії Саудитів.
| Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд | |
|---|---|
| араб. فيصل بن عبد العزيز آل سعود | |
| Народився | 14 квітня 1905 Ер-Ріяд, Саудівська Аравія |
| Помер | 25 березня 1975[…] (69 років) Ер-Ріяд, Саудівська Аравія ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Цвинтар Аль-Удd |
| Країна | Саудівська Аравія |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | арабська |
| Учасник | Об'єднання Саудівської Аравії |
| Посада | Король Саудівської Аравії, Minister of Foreign Affairs of Saudi Arabiad, Minister of Foreign Affairs of Saudi Arabiad, Список прем'єр-міністрів Саудівської Аравії і Minister of Financed |
| Військове звання | Supreme Commander of all military forcesd |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Саудіти |
| Батько | Абдель-Азіз ібн Сауд |
| Мати | Tarfah bint Abdullah Al Sheikhd |
| Родичі | Abd Allah ibn Abd al-Latif Al ash-Sheikhd |
| Брати, сестри | Фахд ібн Абдель Азіз ас-Сауд, Халід ібн Абдель Азіз Аль Сауд, Сауд ібн Абдель Азіз Аль Сауд, Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд, Абдалла ібн Абдель Азіз ас-Сауд і Al Jawhara bint Abdulaziz Al Saudd |
| У шлюбі з | Iffat Al-Thunayand |
| Діти | Mohammed bin Faisal Al Saudd, Lolowah bint Faisal Al Saudd, Turki bin Faisal Al Saudd, Abdullah bin Faisal Al Saudd, Khalid bin Faisal Al Saudd, Сауд ібн Фейсал ібн Абдул-Азіз Аль Сауд, Хайфа бінт Фейсал аль-Саудd, Sara bint Faisal Al Saudd і Saad bin Faisal Al Saudd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 6472044 |
|
Біографія Редагувати
Фейсал — третій син Абделя Азіза ібн Сауда, родоначальника Саудівської королівської родини. Будучи одним із старших синів, зіграв важливу роль в консолідації влади на Аравійському півострові в руках свого батька. У 1925 році під його командуванням армія Саудівських лоялістів встановила контроль над провінцією Хиджаз. За це в 1932 році, після створення об'єднаного королівства Саудівської Аравії, Фейсал отримав пост міністра закордонних справ. Якийсь час він представляв Саудівську Аравію в ООН. У 1930-ті роки за дорученням батька побував у Москві та Ленінграді. Після смерті батька в 1953 році Фейсал став спадкоємцем престолу, вступивши в протиборство зі своїм єдинокровним братом, королем Саудом (поки той був на лікуванні). Підтриманий братами Фадхом і Султаном, Фейсал в 1964 році став королем, а його брат Сауд за посередництва улемів зрікся престолу і був висланий з країни до Женеви. Правління Фейсала ознаменувалося величезним зростанням нафтовидобутку, що в поєднанні зі зростанням цін на нафту принесло королівству небачені багатства. Це дозволило провести ряд кардинальних реформ в країні, побудувати нову інфраструктуру.
У 1928 році за вказівкою Фейсала було знищено Могилу Єви, на тій підставі, що воно заохочувало забобони. А саме місце могили було забетоновано релігійною владою Саудівської Аравії в 1975 році, у зв'язку з тим, що паломники в порушення ісламських традицій молилися на могилі після сезону хаджу.
Король Редагувати
Ставши королем, Фейсал не став продовжувати зовнішньополітичну лінію свого брата. Настало «похолодання» у відносинах із Західними країнами, особливо з США після війни Ізраїлю проти арабських країн. 17 жовтня 1973 Фейсал несподівано зняв саудівську нафту зі світових ринків, збільшивши ціну на неї в 4 рази, чим спровокував глобальну енергетичну кризу.
25 березня 1975 Фейсал був застрелений своїм племінником, принцом Фейсалом ібн Мусаїдом, котрий повернувся в країну після навчання в американському університеті, який мстився за смерть свого брата Халіда бін Мусаїда, застреленого поліцейським під час мітингу проти секуляризації і телебачення. Замах стався під час звичайного для саудівського короля прийому громадян (тому його зняло саудівське ТБ). Племінник підійшов разом з кувейтської делегацією до короля, той впізнав його і покликав до себе. Племінник нагнувся до короля для обіймів і поцілунку, витягнув пістолет і тричі впритул вистрілив у короля (одна куля в підборіддя, інша у вухо, третя мимо). Племінник, який зробив замах, був сильно побитий охоронцями і тільки крики міністра нафти змогли зупинити їх. Король був доставлений у госпіталь, але переливання крові та масаж серця не врятували його. Вбивця був офіційно оголошений божевільним, також обговорювалися його проблеми з алкоголем та наркотиками (в 1970 році він був заарештований в Колорадо за торгівлю ЛСД і гашишем), через що король нібито заборонив йому виїжджати з Саудівської Аравії. Однак судово-медичні експерти визнали його осудним у момент скоєння злочину, тому він був визнаний винним у царевбивстві і страчений відрубуванням голови 18 червня 1975 (незважаючи на прохання смертельно пораненого короля пощадити племінника).
Наступником короля Фейсала став його єдинокровний брат Халід.
Сини короля Фейсала отримали добру європейську освіту в порівнянні з іншими Саудівськими принцами. Принц Турки ібн Фейсал вчився в школі Нью-Джерсі і в Джорджтаунському університеті. Принц Сауд ібн Фейсал вчився в Принстонському університеті.
Принаймні троє синів короля Фейсала займали важливі посади: Принц Халід аль Фейсал був губернатором провінції Асир більше 30 років, потім в 2007 році став губернатором провінції Мекка. Принц Сауд аль Фейсал був міністром закордонних справ з 1975 року. Останній син Фейсала Турки (народився 15 лютого 1945 в Мецці) домігся поста начальника саудівської розвідки (араб. رئاسة الاستخبارات العامة англ. General Intelligence Directorate) в 1979 році й успішно очолював її близько 23 років, проте за 10 днів до подій 11 вересня 2001 року було несподівано звільнений. Потім він працював послом Саудівської Аравії у Великій Британії та США.
Примітки Редагувати
- https://artsandculture.google.com/entity/wp/m01dfc0
- https://afroasian.mediaplaygrounds.co.uk/
- Encyclopædia Britannica
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/march/25/newsid_4233000/4233595.stm
Література Редагувати
- П. М. Ігнатьєв. Фейсал ібн Абд аль-Азіз ас-Сауд // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.