Федеріко Дзандоменегі (італ. Federico Zandomeneghi; 2 червня 1841 — 31 грудня 1917) — італійській художник, син італійського скульптора П'єтро Дзандоменегі, представник імпресіонізму.
| Федеріко Дзандоменегі | |
|---|---|
| італ. Federico Zandomeneghi | |
| | |
| При народженні | італ. Federico Zandomeneghi |
| Народження | 2 червня 1841 Венеція |
| Смерть | 31 грудня 1917 (76 років) |
| Париж, Франція | |
| Національність | італієць |
| Країна | Королівство Італія |
| Навчання | Венеційська академія витончених мистецтв |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | реалізм, імпресіонізм |
| Роки творчості | 1867—1917 |
| Вплив | французький імпресіонізм |
| Твори | побутовий жанр, портрети |
| Батько | Pietro Zandomeneghid |
| Родичі | Luigi Zandomeneghid |
| Учасник | Австро-італійська війна 1866 |
| | |
| Федеріко Дзандоменегі у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився у місті Венеція. Походив з родини венеційських скульпторів. Скульптором був ще його дід, Луїджі Дзандоменегі, автор монументу на честь венеційського комедіографа Карло Гольдоні. Перші навички малювання удосконалював у майстерні батька, теж скульптора. У період 1856-1859 років навчався у Венецінській академії красних мистецтв. Художню освіту удосконалював у місті Павія.
У групі мак'яйолі ред.
1860 року приєднався до вояків Джузеппе Гарібальді, тобто брав участь у русі за незалежність Італії від Австрійської імперії та за возз'єднання країни на кшталт Франції чи Німеччини.
1862 року відбув у місто Флоренція, де працював як художник. У той же період приєднався до товаритва італійських художників мак'яйолі. Стилістика мак'яйолі мала помітний вплив на твори молодого художника. Вже 1871 року його помітии критики Італії, серед котрих був і Помпео Молменті, котрий виділяв трьох сучасних на той ча митців. Одним з них був Федеріко Дзандоменегі (два інші — Гульєльмо Чьярді та Алессандро Дзеззос). До цього періоду належить цілком реалістична картини «Римські враження», де подано широкі наріжні сходи римської церкви, що рясніли від жінок-вірянок з дітьми.
Праця в Парижі ред.
Першого червня 1874 року він відбув у Париж, де був давно сформований художній ринок загальноєвропейського значення. Він нібито прибув на декілька тижнів. Але бурхливе і неспокійне художнє життя Парижа захопило його. Він був відвідувачем кафе Нові афіни, де зустрівся з тими, хто започаткував нову стилістику і техніку у французькому живопису (імпресіонізм). Серед його знайомих були Едгар Дега та Огюст Ренуар. На відміну від французьких колег він працював з доволі непрозорими фарбами і не відмовлявся від темних та чорної фарб. Незважаючи на мерехтливість і імпресіоністичну нечіткість контурів, він зберігав реалістичну підоснову італійського мистецтва та зацікавленість до колористичних пошуків. Згодом на його образи в живопису вплинули твори Мері Кассат та сміливого Анрі де Тулуз-Лотрека.
З 1879 року почав брати участь у виставках французьких імпресіоністів і сам згодом став частиною паризького художнього життя. Брав участь також у подорожах із художником Гільйоменом, де створював пейзажі (пейзажний жанр на той період переживав злет і був доволі модним напрямком у живопису). 1888 року його твори були показані на Всесвітній виставці в Парижі в її італійському розділі. Він отримав визнання як і ще один художник, італієць за походженням — Джованні Больдіні.
Картини з численними жіночими моделями роботи Федеріко Дзандоменегі зберігали безсюжетність і межували як з традицією, так і з банальністю («Дівчина з книгою», «Дівчина з квітами», «Дівчина з журналом мод»), котрими так уславився старий Огюст Ренуар.
З 1893 року картини роботи Федеріко Дзандоменегі почав купувати і перепродавати Дюран-Рюєль.
Художник помер у Парижі 1917 року.
Обрані твори (перелік) ред.
- «Римські враження», 1872
- «Автопортрет», 1875
- «Прогулянка»
- «Рибна ловля на річці Сена», 1878
- «Віолончеліст», 1879
- «Тераса паризького бульвару», 1880
- «Портрет лікаря», 1881
- «Париж. Вхід у Мулен де ла Галетт», 1885
- «Дівчина уві сні»
- «Останні зміни»
- «Парк Монсо»
- «У кафе Нові афіни»
- «Площа Анвер»
- «Портрет Дієго Мартеллі»
- «Портрет невідомої з квітами», 1914
- «Вечірня сукня»
- «Дівчина з журналом мод»
- «Дві жінки велосипедистки»
- «Яблука на блюді»
- Перші зморшки на обличчі (молодичка з люстерком)
Обрані твори (галерея) ред.
Джерела ред.
- Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century. — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — ISBN 0-300-03547-0.
- Савельева А. Мировое искусство (500 мастеров живописи) / Мосин И. Г.. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — С. 92. — 256 с. — ISBN 5-9603-0060-5.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеріко Дзандоменегі