Джованні Больдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з найкращий серед відомих портретистів на зламі 19-20 століть.
| Джованні Больдіні | |
|---|---|
| Giovanni Boldini, | |
| | |
| Автопортрет, 1892 року | |
| При народженні | Giovanni Boldini |
| Народження | 31 грудня 1842 Феррара |
| Смерть | 12 січня 1931 (88 років) |
| Париж | |
| Поховання | Феррарський картузіанський монастир |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія, Франція |
| Жанр | живопис |
| Навчання | Флоренція |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | Декаданс |
| Роки творчості | 1863—1930 |
| Покровитель | Diego Martellid |
| Вплив | Сарджентн, Реалізм Мак'яйолі |
| Член | Академія витончених мистецтвd |
| Твори | портрети |
| Батько | Antonio Boldinid |
| Нагороди | |
| | |
| Джованні Больдіні у Вікісховищі |
Біографія, ранні роки і художня освіта ред.
Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813—1891). Доменікіні брав також замовлення на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.
Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».
Флорентійський період ред.
У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822—1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Больдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, могутній розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізму. Больдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.
Портретист ред.
Джованні Больдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.
З 1872 року Больдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Больдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.
Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.
Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.
Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.
Ранішні і побутові твори Больдіні ред.
Погрудні портрети ред.
Відомі постаті, портретовані Больдіні ред.
Салонне мистецтво і злами декадансу ред.
Графіка Джованні Больдіні ред.
Вибрані твори ред.
- Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
- п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
- п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
- Гондоли Венеції, прив. збірка
- п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
- п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
- п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
- пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
- Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
- (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Лісабон
- (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
- (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
- (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
- Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
- Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
- Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
- Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
- (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
- Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
- Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
- п-т Нані Щредер, 1903
Див. також ред.
Джерела ред.
- Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
- Dini P. Giovanni Boldini, 1842—1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
- Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006
Посилання ред.
- Картини [ 17 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Твори в музеях світу [ 11 січня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ RKDartists
- Geni.com — 2006.