Ульрих Вількен

Ульрих Вількен (нім. Ulrich Wilcken, 18 грудня 1862, Щецин, — 10 грудня 1944, Баден-Баден) — німецький історик античності, один з основоположників грецької папірології.

Ульрих Вількен
нім. Ulrich Wilcken
Народився	18 грудня 1862(1862-12-18)^[…] Штеттін, Королівство Пруссія
Помер	10 грудня 1944(1944-12-10) (81 рік) Баден-Баден, Баденська республіка^d, Німеччина
Країна	Королівство Пруссія  Німецька імперія
Діяльність	історик, викладач університету, papyrologist
Галузь	антикознавство
Alma mater	Лейпцизький університет, HU Berlin і Тюбінгенський університет
Відомі учні	Hermann Schmitz^d
Знання мов	німецька
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Боннський університет, Лейпцизький університет, JMU, Університет Мартіна Лютера, HU Berlin і Вроцлавський університет
Членство	Прусська академія наук, Баварська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Британська академія, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Саксонська академія наук, Саксонська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Graeca Halensis^d
Нагороди	Член Британської академії Медаль Гете за мистецтво і науку (1942)

Біографія

Ульрих Вількен був учнем Теодора Моммзена. З 1889 року — професор, в Берлінському університеті — з 1917 по 1931 роки.

Видавав, перекладав, систематизував і досліджував грецькі папіруси і черепки-остракони. На їх основі він створив низку досліджень з історії, соціально-економічної, політичної і культурного життя греко-римського, а також візантійського та арабського Єгипту. Модернізував античну історію, ідеалізував Александра Македонського.

Засновник та беззмінний редактор міжнародного наукового журналу «Archiv für Papyrusforschung und verwandte Gebiete».

Основні праці

• Observationes ad historiam Aegypti provinciae Romanae depromptae e papyris Graecis Berolinensibus ineditis. Haack, Berlin 1885.
• Griechische Ostraka aus Aegypten und Nubien. Ein Beitrag zur antiken Wirtschaftsgeschichte. 2 Bände. Giesecke & Devrient, Leipzig 1899. Nachdruck Hakkert, Amsterdam 1970.
• Grundzüge und Chrestomathie der Papyruskunde. Band 1: Historischer Teil (in zwei Hälften). Leipzig 1912. (Band 2: Juristischer Teil von Ludwig Mitteis.)
• Griechische Geschichte im Rahmen der Altertumsgeschichte. Oldenbourg, München 1924; 9. Aufl. 1962 (durchgesehen von Günther Klaffenbach).
• Urkunden der Ptolemäerzeit (ältere Funde). 2 Bände. de Gruyter, Berlin 1927, Nachdruck 1977, ISBN 3-11-005711-5.
• Alexander der Große. Quelle & Meyer, Leipzig 1931.

Джерела

• Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Советская историческая энциклопедия

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119220857 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. KNAW Past Members
   d:Track:Q21491701
4. Вилькен Ульрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
   d:Track:Q464633d:Track:Q2586178d:Track:Q237227