Тсва́на (мотсвана, одн., батсвана, множ.; також чуа́на, чва́на, бечуа́ни) — народ групи банту у Південній Африці, основне населення Ботсвани (колишній Бечуаналенд).
| Тсвана Tswana, Batswana | |
|---|---|
| Кґотла — місце народних зборів у селищі народу тсвана біля річки Вааль, мал. сер. XIX ст. | |
| Кількість | біля 5 млн осіб |
| Ареал | ПАР: 3,7 млн осіб (2001) Ботсвана: 1,3 млн осіб |
| Близькі до: | суто, педі, народи банту |
| Мова | сетсвана |
| Релігія | традиційні вірування, християнство |
| Історія Ботсвани |
|---|
| |
| Міграція банту |
| Тсвана |
| Гриква |
| Стеллаленд |
| Бечуаналенд |
| Ботсвана |
Портал «Ботсвана» |
Територія проживання і чисельність Редагувати
Тсвана живуть у Ботсвані у верхів'ї річки Лімпопо — близько 1,3 млн осіб; також у ПАР — 3,66 млн осіб (дані перепису 2001 року), Зімбабве — 30 тисяч осіб та Намібії — 13 тисяч осіб.
Загальна чисельність тсвана — близько 5 млн осіб.
Етнічна спорідненість, субетноси, мова і релігія Редагувати
Тсвана дуже близькі суто (басуто), навіть інколи називаються західними суто або сприймаються як одне ціле — народи суто-чвана. Обидва народи ведуть своє походження, згідно з легендою, від спільного предка Могале. З суто в тсвана спільні соціальна та економічна організації, тотожні політичні структури, однакові релігійні вірування.
Тсвана розділяються на 11 субгруп: тхлапінг, ролонг, квена, кгатла, тавана, хурутше, гвакетце, нгвато, тлоква, малете та кгалагаді, які кожна мають свій діалект. Останні (кгалагаді) є найбільшою та могутнішою групою, через що іноді класифікуються як окремий народ. Попри те, що офіційна мова Ботсвани — англійська (вважається, що нею володіють 40 % населення країни), найпоширенішою є сетсвана, мова тсвана групи квена. Проте Біблію перекладено діалектом ролонг.
Частина тсвана — християни (близько 18 %), більшість зберігають традиційні вірування.
Історія Редагувати
Племена, що пізніше стали народом тсвана, прийшли в Південну Африку з пізнішою хвилею банту в XVI—XVII століттях, відтіснивши бушменів. Формування тсвана триває в XIX—ХХ століттях за умов тиску з боку англійців та бурів, які в 60—80 роки XIX століття захопили землі тсвана. В результаті визвольної боротьби у 1966 році було проголошено незалежність Бечуаналенду і створення незалежної держави — Ботсвани.
Головні сучасні міста народу тсвана — Габороне та Лобаце (Ботсвана).
Традиційні заняття і суспільство Редагувати
Основні традиційні заняття — скотарство (велика і дрібна рогата худоба) і ручне землеробство.
Розвинуті ремесла й мистецтво (килимарство з вичинених шкур). Зростає відхідництво.
У тсвана зберігається поділ на племена, общинна власність на землю, спільне використання угідь, сільська громада тощо.
Матеріальна і духовна культура Редагувати
Збереглось багато рис традиційного побуту твана.
Житло — кругла в плані глинобитна хатина на легкому дерев'яному каркасі з трав'яною конічною стріхою.
Традиційний одяг — каросс(а) (плащ, накидка), пов'язка навколо стегон і фартух, на сьогодні поступився сучасному європейському одягу з дешевого і надійного бавовника.
Основу раціону тсвана складала молочно-м'ясна дієта.
Традиційні вірування — культ предків, тотемізм та анімізм. Зберігається багатий фольклор — як усний, пісенний, так і танцювальний.
Література, посилання і література Редагувати
- Фадєєв Л. А. Тсвана, Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», стор. 450 (рос.)
- Про (ба)тлхапінґ (Batlhaping), найпівденнішу групу тсвана, Історичне відділення Університету Ботсвани [ 22 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- (англ.)
- Потехин И. И., формирование национальной общности южно-африканских банту, М., 1955 (рос.)
- Soga J.Н., The southeastern Bantu, Johannesburg, 1930 (англ.)