Тройнат (лит. Treniota — Тряньота, біл. Транята, пол. Treniota; бл.1210 — 1264) — князь жемайтійський (?-1264), великий князь литовський (1263-1264). Зайняв великокнязівський стіл після вдалого заколоту і вбивства рідного дядька, литовського короля Міндовга I. Проте, невдовзі, сам був вбитий прихильниками Міндовга.
| Тройнат | ||
| ||
|---|---|---|
| 1263 — 1264 | ||
| Попередник: | Міндовг | |
| Наступник: | Войшелк | |
| Народження: | 1210 | |
| Смерть: | 1264 | |
| Батько: | Erdvilasd | |
| Мати: | Mother of Treniotad | |
| Діти: | Elisha Lavrishevskyd | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Родовід Редагувати
Достеменно відомо, що Тройнат був племінником (сином сестри) литовського короля Міндовга I.. Стосовно імені батька одностайності істориків немає. Згідно з Хронікою литовською і жемайтіською, Тройнат був сином Скирмунта і мав братів Любарта та Писимонта. Володимир Антонович називає батька Тройната «одним з володарів Жмуді». Ймовірно, по смерті батька, Тройнат успадкував його землі і став князем жемайтським (?-1264).
Війна з німецькими хрестоносцями Редагувати
Передісторія Редагувати
У результаті хрестових походів німецьких лицарів на естонців та латишів, останні були підкорені, а на їхніх землях лицарями утворено Лівонський орден (1237). Ще раніше були завойовані прусси, а їхні землі зайняв Тевтонський орден (кінець XII століття). Одночасно з підкоренням прусів, латишів та естонців хрестоносці намагалися поширити свою експансію і на литовців, але литовські князі продовжували вперту боротьбу зі змінним успіхом. Найбільший опір загарбникам чинив князь Міндовг, якому вдалося в 1230-х об'єднати під своєю владою більшу частину литовських земель та завдати хрестоносцям кілька відчутних поразок. Однак натиск німецьких лицарів не послаблювався, і вони продовжували атакувати литовців.
Через стратегічне розташування та географічну близькість найбільше від хрестоносців потерпали жмудьські землі, де знаходилися родові володіння князя Тройната. На короткий час у середині XIII століття німецьким лицарям вдалося захопити Жемайтію, але поневолені повстали й вигнали загарбників.
Остаточне підкорення жмуді дозволило б мати спільний кордон Лівонському та Тевтонському орденам, суттєво послабити Литовську державу, відрізавши її від Балтійського моря, і значно полегшити хрестоносцям подальше завоювання всієї Литви.
Події 1250—1259 Редагувати
1250 року Лівонський орден організував черговий великий похід на Литву у жмудські землі. Великому князю Міндовгу вдалося зупинити хрестоносців лише шляхом підкупу їхнього магістра Андреаса фон Стірленда (англ. Andreas von Stierland) та значними поступками.
Щоб отримати хоча б короткочасний перепочинок та зменшити кількість нападів на Литву лицарів Лівонського і Тевтонського орденів, Міндовг прийняв християнство (1251), визнав зверхність Папи Римського і отримав від нього королівську корону (1253). Незважаючи на поступки, атаки лицарів на литовську державу не припинялися. В цей час князь Тройнат продовжував залишатися язичником і був намісником короля Міндовга в Жемайтії. Згодом саме Тройнат, як один з найближчих радників короля, вмовив Міндовга розірвати союз з Римом та поновити війну з хрестоносцями.
Перелом у війні 1259—1261. Битва біля озера Дурбе Редагувати
Вперше Тройнат згадується у «Старшій лівонській римованій хроніці» у зв'язку з подіями 1259-1261 років.
В 1259 році, один з жемайтійських князів, Вікітас, завдав лицарям Лівонського ордену поразки у битві під Скуодасом. Цю битву самі хрестоносці оцінили як восьму найважчу поразку за всю історію ордену. В битві загинуло 33 лицарі та багато простих воїнів.
Наступного року жемайтійське військо під командуванням князя Тройната вирушило в похід на землі Тевтонського ордену і розбило військо хрестоносців в битві біля озера Дурбе 1260 року. В битві загинуло багато простих вояків та 150 з 200 лицарів ордену, включаючи магістра Бурхарда фон Хорнхаузена і маршала Генріха Ботельо. Ще близько 15-ти лицарів потрапили в полон. Важка поразка дуже послабила Тевтонський орден, що спричинило численні повстання підкорених прибалтійських народів, в першу чергу прусів. Завдяки битві було зупинено просування німецьких лицарів на 20 років, що дало змогу зміцнитися Литовській державі.
Після битви біля озера Дурбе, князь Литви Міндовг порвав з Римом, зрікся християнства і знову повів війну з німецькими лицарями.
Див. також Редагувати
Виноски Редагувати
- https://www.vle.lt/straipsnis/treniota/
- ↑ Насевіч В. Л. Транята// Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. — Т. 6. — Кн. 1. — Мінск, 2001. — С. 518
- Хроника Литовская и Жмойсткая // Полное собрание русских летописей. — Т.32. Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца / Под ред. Н. Н. Улащика. — М., Наука. 1968.
- Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В, Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. — К.: Либідь, 1995. — 816 с. — С. 648—649.
| Попередник Міндовг | Великий князь Литовський 1263-1264 | Наступник Войшелк |