Миха́йло Степа́нович Ткаче́нко (1879, Стародуб, Чернігівська губернія — 1 січня 1920, Серпухов, Московська губернія) — політичний діяч, адвокат. Член РУП, згодом Спілки й УСДРП. У 1917 р. — член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар судових справ, а з березня 1918 р. — Генеральний секретар внутрішніх справ. Після розколу УСДРП (січень 1919 р.) очолював ліву «незалежну» фракцію, яка 1920 перейменувалася на Українську комуністичну партію. Помер у Серпухові від тифу.
| Ткаченко Михайло Степанович | |
|---|---|
| | |
| 3-й Генеральний секретар внутрішніх справ Української Центральної Ради | |
| березень 1918 — квітень 1918 | |
| Попередник | Павло Христюк |
| Наступник | Федір Лизогуб |
| Народився | 1879 Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 січня 1920 Серпухов, Московська губернія, Російська СФРР |
| Відомий як | політик |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Політична партія | РУП, УСДРП, УКП |
| Професія | політичний діяч, адвокат |
Біографія Редагувати
Михайло Степанович народився 1879 року в м. Стародубі Ніжинського повіту. Батько його працював чиновником-землеміром. Освіту почав здобувати у Ніжинській гімназії. Згодом почав навчатися на юридичному факультеті Київського університету св. Володимира, де проводив активну громадську діяльність. Зокрема, був одним із лідерів студентської громади університету, входив до складу керівництва Революційної української партії, а також очолював гурток, метою якого була підготовка партійних працівників.
Після закінчення університету Ткаченко розпочав адвокатську практику, при цьому продовжуючи брати участь у громадсько-політичному житті держави. За революційну пропаганду був засуджений до заслання в Архангельську губернію. З метою уникнення покарання, в листопаді 1903 року йому довелось емігрувати до сусідньої Австро-Угорщини і поселитись у Львові.
У 1917-му член УЦР, генеральний секретар судових справ, з січня 1918-го міністр ВС (в уряді Голубовича). Від січня 1919 один з лідерів лівої течії УСДРП (незалежних). За спробу перевороту організованої більшовиками затриманий М. Чеботарівим.
Помер 1 січня 1920 року в Серпухові від плямистого тифу.
Дружина — Романович-Ткаченко Наталя Данилівна, дочка — Ткаченко-Ходкевич Наталя Михайлівна.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Ткаченко Михайло Степанович: некролог // Червоний прапор : газета. — Київ, 1920. — Ч. 3. — 1 лютого. — С. 1.
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.
Посилання Редагувати
- Ткаченко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Ткаченко Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1904-1905. — 1000 екз.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |